Экономические науки/7. Учет и аудит

Студентка 5 курсу Слюсар Н. В., студентка 5 курсу Середа Н. В.

Науковий керівник к.е.н., доцент Тесленко Т.І.

Національний університет державної податкової служби України

Поняття, класифікація, формування структури основних засобів на підприємстві

Планування, облік і наукове дослідження основних засобів підприємств промисловості України може бути організовано лише на основі правильно сформованої структури та науково-обґрунтованої їх класифікації у відповідності з видами, призначенням, використанням і територіальним розміщенням.

Метою даного дослідження є з’ясування суті структури основних засобів, їхнього поділу та класифікації, залежність структури від різних факторів та вплив на них, а також шляхи її покращання.

Основні засоби, що використовуються у виробництві, поділяють на певні групи, залежно від того, яку роль вони відіграють у виробничому процесі. Частина основних засобів використовується для безпосереднього впливу людини на процес виробництва, тобто виступають тими засобами праці, що безпосередньо впливають на оборотні засоби, перетворюючи їх на готову продукцію. Такі основні засоби називають їх «активною частиною». До них можна віднести робочі машини, устаткування, транспортні засоби, вимірювальні й регулюючі прилади, обчислювальна техніка та лабораторне устаткування. Існують й інші види основних засобів, які не використовуються активно у виробництві, проте є необхідною умовою його здійснення. Тобто їх відсутність унеможливлює здійснення виробничого процесу. До таких відносять, наприклад, будівлі, споруди. Саме ці основні засоби становлять так звану «пасивну частину». В свою чергу, як зазначав вчений-економіст Іванов Е.А., будь-яка розвинута сукупність машин складається з трьох різних частин: машини-двигуна, яка приводить в рух увесь механізм, передаточного механізму, що регулює рух і змінює його форму, та машини-засобу або робочої машини, яка безпосередньо впливає на предмети праці і цілеспрямовано змінює їх [1, с. 11-12]. Слід також зазначити, що поділ основних засобів на «активну» та «пасивну» частини, а сукупність машин на машину-двигун, придатковий механізм та робочу машину став теоретичною базою для побудови видової класифікації основних засобів.

Відповідно до типової класифікації основні засоби можуть групуватися за сукупністю спільних технічних характеристик, за функціональним призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів, формами власності і видами економічної діяльності тощо [2, с. 13]. За функціональним призначенням основні засоби розрізняють як виробничі та невиробничі. За використанням основні засоби поділяють на діючі, недіючі та запасні. [2, с. 13]. Згідно з Цивільним кодексом України встановлено такі форми власності: приватна, державна та комунальна [3, ст. 325-327]. Відповідно до цього основні засоби також можуть перебувати у приватній, державній або комунальній формі власності. Основні засоби також можна згрупувати за джерелами їх отримання та за функціями, які вони виконують у виробничому процесі. За джерелами отримання основні засоби можна поділити на власні (які, в свою чергу, можуть бути придбаними чи виробленими), орендовані чи одержані в лізинг. Основні засоби виробничого призначення доцільно було б також класифікувати за техніко-економічними показниками. Вчені-економісти Лич Н.М., Розенплентер А.Е. та Фіалко Г.А поділяють нову техніку за її техніко-економічними показниками на три групи. Перша група – це нова техніка, яка розроблена на основі наукових відкриттів та винаходів. Друга група – це нова техніка, розроблена на базі діючої техніки та технології, проте зі значним покращенням техніко-економічних показників. Третя група – техніка, розроблена на базі модернізації вже діючої техніки [4, с. 271]. На основі даного поділу можна згрупувати активну частину основних засобів за їх техніко-економічними показниками. Зокрема, серед них можна виділити: основні засоби, техніко-економічні показники яких відповідають передовим науково-технологічним розробкам, основні засоби, техніко-економічні показники яких дещо покращені в порівнянні із вже існуючою технікою, основні засоби, техніко-економічні показники яких відповідають всім необхідним технологічним стандартам, основні засоби, техніко-економічні показники яких не відповідають необхідним умовам, до цієї групи слід віднести діючі основні засоби, які потребують модернізації; основні засоби, техніко-економічні показники яких далекі від чинних норм і стандартів, сюди належать основні засоби, які вже не можуть бути задіяні у виробничому прцесі, оскільки потребують реконструкції.

Отже, саме структура основних засобів, які використовуються у виробничому процесі, впливає на технічну оснащеність виробництва і технічну озброєність праці, а також в певній мірі і на ефективність капітальних вкладень.

Література:

1. Иванов Е.А. Основные фонды: воспроизводство и повышение фондоотдачи / Е.А. Иванов. – М., «Знание», 1978 г.

2. Городянська Л.В. Відтворення основних засобів на підприємствах України: теорія і практика обліку і аналізу: Монографія./ Л.В. Городянська. – К.: КНЕУ, 2008. – 224 с.

3. Цивільний кодекс України № 435-IVвід 16.01.2003 р.

4. Лыч Н.М., Розенплентер А.Э., Фиалко Г.А. Экономика машиностроительной промышленности: Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. / Н.М. Лыч, А.Э. Розенплентер, Г.А. Фиалко. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 2007. – 328 с.

5. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р.