Економічні науки/7. Облік і аудит

Маначинська Ю.А.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Організаційні аспекти обліку доходів готелю в рамках укладених договорів про співпрацю

В сучасних умовах господарювання на переважній більшості підприємств готельного господарства основними джерелом доходів від проживання виступають продажі не за опублікованим тарифом (Rack Rates – базовим цінами на розміщення в готельних номерах), як це було раніше, а від надання готельних послуг в рамках укладених договорів про співпрацю (договірним тарифом).

За таких умов, в ролі покупців виступають як туристичні компанії, так і підприємства, що укладають договори на проживання туристичних груп та своїх співробітників відповідно. В обох випадках підприємство готельного господарства здійснює розрахунки з юридичною особою, що укладає догорів.

У відповідності до ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання послуг належить до так званих публічних договорів, та регламентується ст. 901 – ст.907 [1].

Згідно з п. 3.6 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та підтверджується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом про оплату послуг готелю [2].

К. А. Куркіна зазначає, що умови зазначених договорів не завжди відповідають вимогам законодавства, або містять в собі “підводні камені”, небезпечні з точки зору виконання підприємствами готельного господарства своїх зобов’язань перед власними клієнтами через наявність у них бухгалтерських ризиків [3].

Як правило, ціни встановлені на підставі договору з туроператором (договірні тарифи), відрізняється від цін, що зазначаються підприємством готельного господарства у прейскуранті (опублікованих або корпоративних тарифів). Підприємства готельного господарства ідуть на такі умови зважено, оскільки туроператор, з яким укладається договір, у відповідності до умов договору зобов’язується забронювати не менше відповідної кількості туроднів.

За таких обставин, у договорі прямо передбачається, що корпоративні ціни дійсні при умові бронювання не менше певної кількості туроднів протягом періоду дії договору. У випадку не виконання норми ночівель підприємство готельного господарства залишає за собою право не заключати аналогічний договір у майбутньому або здійснити перерахунок виходячи від цін, що встановлені у прейскуранті готелю (опублікованого тарифу).

За наявності таких умов підприємство готельного господарства просто зобов’язане відслідковувати відвідування клієнтів в межах укладеного договору для того, щоб вірно здійснити перерахунок на випадок не виконання туроператором, з яким цей договір укладений, передбачених умов.

Проте, у більшості випадків при невиконанні туроператором умов по кількості туроднів підприємства готельного господарства не завжди здійснюють цей перерахунок. Це обумовлене тим, що договір передбачає два варіанти вирішення проблеми: перший – перерахунок, другий – не укладання договору в майбутньому. Дійсно, наявність в договорі формулювання “готель має право…”: означає, що саме готель вирішує здійснювати перерахунок чи розривати договір.

Так, якщо відносини підприємства готельного господарства з туристичною фірмою не розірвані, то у відповідності до п.10 ПСБО 15 “Дохід” всі необхідні умови для визнання виручки (доходу), пов’язаного з наданням послуг виконуються [4].

Тому підприємство готельного господарства повинно здійснити перерахунок зобов’язань, виставити новий (додатковий) рахунок туроператору і донарахувати оплату.

Ще однією обставиною, яка доволі часто зустрічається в умовах договору про надання основних готельних послуг споживачу є безкоштовне надання підприємством готельного господарства 2-ох, 3-ох годин знаходження клієнта в номері під час його підготовки до виїзду.

Наприклад, якщо у відповідності до Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, підприємством готельного господарства встановлена розрахункова година – 12 год. поточної доби, при цьому споживач може знаходитися в номері до 15год. і ніхто його не потурбує. Зазначений підхід щодо співпраці з клієнтами, безперечно свідчить про високий рівень обслуговування на підприємстві готельного господарства, проте в бухгалтерському обліку виникає чимало спірних питань [2].

п. 3.8. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг встановлено, що плата за надання готельних послуг стягується у відповідності до єдиної розрахункової години – 12-ої години поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей має право змінити єдину розрахункову годину. Цим же пунктом передбачено, що “… у разі … пізнього виїзду готель самостійно визначає розмір плати за надання готельних послуг” [2].

Пізнім виїздом вважається виїзд споживача з готелю після розрахункової години в день виїзду. Відповідно, у випадку затримки клієнта на 2-3 години після розрахункової години, він зобов’язаний заплатити за цей час, тобто підприємство готельного господарства отримає дохід за додаткові години перебування в готелі. Так, наприклад, по ПАТ “Готель “Дніпро”” в умовах договору про надання послуг п. 4.7 обумовлено, що: “За пізній виїзд туристів стягується відповідна плата.

Проте, якщо готель надає дану послугу безкоштовно то виручка в бухгалтерському обліку визнаватися не буде, оскільки не виконуються всі необхідні вимоги передбачені п.8 та п.10 ПСБО 15 “Дохід” [4].

За таких обставин можуть виникнути спірні питання з контролюючими органами. Для їх уникнення, та надання обґрунтованих доказів про те, що у вартість реалізованих готельних послуг (всіх або деяких номерів, це залежить від цінової політики підприємства готельного господарства) дійсно входить вартість годин, які споживач провів в номері без додаткової оплати, а це означає, що послуга була надана споживачу не безоплатно, доцільно здійснювати розрахунок по номерному фонду. Розрахунок повинен мітити додаткову калькуляційну статтю: “Вартість годин, що проведені клієнтом в номері без додаткової оплати (+3 години після розрахункової години)”, або “Витрати на безкоштовний пізній виїзд”, яка за своїм змістом підтверджує, що дана безкоштовна послуга – щодо перебування споживача в номері протягом 3-ох годин після розрахункової години дійсно входить у вартість номеру.

Література:

1. Цивільний кодекс України: за станом на 16 січ. 2003 р. № 435-ІV. Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2003. – (Офіційне видання Верховної Ради України).

2. Правила користування готелями і аналогічними засобами розміщення і надання готельних послуг : Наказ Державної туристичної адміністрації України: за станом на 16 березня 2004 р. №19 / Державна туристична адміністрація України. – Офіц. вид. – К. – 2004. – (Офіційне видання ДТАУ).

3. Куркина К. А. Особенности бухгалтерського учета и налогообложения / К. А. Куркина. – М. : Издательство “Вершина”. – 240 с.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” [Текст]: [чинний від 1999-11-29] / Офіц. вид. – К. : Уряд. вид-во, 1999. №290. – (Офіційне видання Міністерства фінансів України).