Гавриленко К.М.

Національний технічний університет України «КПІ»

Перспективи розвитку дистанційного навчання

Одним з ефективних шляхів глобалізації освітнього простору в сучасному світі є розвиток системи дистанційної освіти. Сучасні інформаційні технології та комп'ютерні телекомунікації, комп'ютерні мережі створили принципово нові можливості доступу та накопичення будь-якої соціальної та педагогічної інформації. У єдності з різними формами освіти створюються нові передумови для вдосконалення нової форми освіти – протягом усього життя і в будь-якій географічній точці, тобто розвивається новий тип освіти – дистанційна освіта (the distance education, the distance learning).

Дистанційне, а точніше, електронне навчання займає в сучасній системі навчання міцні позиції, органічно доповнюючи різноманітні очні види навчання. Електронне навчання використовується все більш активно і досить скоро наздожене очне. У кращих вищих навчальних закладах світу створюються центри e-learning, які дозволяють пройти дистанційне навчання з отриманням відповідного диплома.

Основні переваги електронного навчання в порівнянні з традиційним очним навчанням складають цілеспрямована й контрольована інтенсивна самостійна робота студента, який може самостійно визначати послідовність освоєння предметів, навчатися в зручному для себе місці, з індивідуальною швидкістю, а в ряді випадків – і у зручний для себе час . Тому основною перевагою електронного навчання слід вважати певну свободу в плані місцезнаходження, часу навчання та його темпів, що робить дистанційне навчання привабливим для тих користувачів, які з тієї чи іншої причини не мають можливості навчатися очно, але бажають підвищити свій освітній рівень.

Важливою перевагою дистанційного навчання є його більша ефективність – згідно з даними Cedar Group, час навчання скорочується в цьому випадку на 35-45%, а швидкість запам'ятовування матеріалу зростає на 15-25%. Правда, дане перевага працює не завжди – все залежить від досліджуваного матеріалу і від методу його подання. Наприклад, проблематично виробити правильну вимову, вивчаючи іноземні мови дистанційно і не маючи достатньої розмовної практики – якщо граматику мови можна освоїти дистанційно, то для оволодіння усною мовою необхідно очне спілкування [4, c.24].

Разом з тим дистанційне й очне навчання не варто протиставляти одне одному – це різні, але взаємодоповнюючі форми навчання. На практиці це означає, наприклад, доповнення очної базової освіти необхідними онлайновими курсами або використання комбінованої форми навчання, за якої більш доступна для самостійного освоєння частина теоретичного матеріалу вивчається слухачем дистанційно, а практичні роботи і засвоєння складного теоретичного матеріалу проходять в аудиторії під керівництвом викладача.

Експерти ЮНЕСКО та уряди розвинених країн сходяться на думці, що відповідати вимогам інформаційного суспільства можна тільки за рахунок використання електронного навчання як технології, яка орієнтує студентів на новий стиль освіти та розвиває їх вміння і навички для подальшого навчання протягом усього життя. Тому електронне навчання, яке дозволяє підготувати необхідні суспільству кадри в потрібній кількості за мінімальний час і при мінімальних витратах, визнано пріоритетним у ході реформ освітніх систем в таких провідних країнах світу, як США, Великобританія, Канада, Німеччина, Франція та ін. [5, c.8].

Використання Інтернет технологій і дистанційного навчання відкриває нові можливості для безперервного навчання і перенавчання фахівців, отримання другої освіти, робить навчання більш доступним.

У той же час необхідність отримання основного освіти протягом всього життя або перекваліфікації розвиває потенціал дистанційного навчання. З розвитком і поширенням Інтернет технологій у дистанційного навчання з'явилися нові можливості. До переваг дистанційного навчання слід віднести:

· Технологічність – навчання з використанням сучасних програмних і технічних засобів робить електронну освіту ефективнішою.

· Розвиток Інтернет мереж, швидкісного доступу до Інтернету, використання мультимедійних технологій, звуку, відео робить курси дистанційного навчання більш наочними і цікавими.

· Доступність та відкритість навчання – можливість вчитися віддалено від місця навчання, не покидаючи свій дім або офіс.

· Як правило, дистанційне навчання дешевше звичайного, в першу чергу за рахунок зниження витрат на переїзди, проживання в іншому місті, зниження витрат на організацію самих курсів.

· Свобода і гнучкість, доступ до якісної освіти – з'являються нові можливості для вибору курсу навчання. Дуже легко вибрати декілька курсів з різних університетів, з різних країн. Можна одночасно вчитися в різних місцях.

· Навчання в будь-який час в будь-якому місці дозволяє студентам не тільки залишатися в звичній для них обстановці й зберегти звичний ритм життя, а й виробити індивідуальний графік навчання.

· Людина може навчатися дистанційно інкогніто, в силу різних причин (вік, стан, посаду, сором'язливість і т.д.). З'являються можливості суміщення навчання і основної діяльності.

· Можливість навчання людей з особливими потребами.

· При використанні дистанційного навчання навчальний заклад отримує більшу кількість студентів, університети мають можливість збільшити кількість студентів за рахунок залучення дистанційних слухачів з інших країн і міст.

Дистанційне навчання має більш індивідуальний характер, є гнучкішим, студент може сам визначити темп навчання, повертатися по кілька разів до окремих занять, пропускати окремі розділи і т.д. Слухач вивчає навчальний матеріал в процесі всього часу навчання, а не тільки в період сесії, що гарантує більш глибокі знання. Така система навчання змушує студента займатися самостійно і набувати навички самоосвіти.

Поряд з перевагами дистанційне навчання має певні недоліки. Серед них слід зазначити:

· Відсутність прямого очного спілкування між студентами й викладачем.

· Необхідність в персональному комп'ютері та доступі до Інтернету. Необхідність постійного доступу до джерел інформації. Потрібна хороша технічна оснащеність.

· Високі вимоги до постановки навчальних задач, адміністрування процесу, складність мотивації слухачів.

· Однією з ключових проблем інтернет навчання залишається проблема аутентифікації користувача при перевірці знань. Оскільки до цих пір не запропоновано оптимальних технологічних рішень, більшість дистанційних програм як і раніше передбачає очну екзаменаційну сесію. Частково ця проблема вирішується з установкою відеокамер і відповідного програмного устаткування.

· Необхідність наявності цілого ряду індивідуально-психологічних умов. Для дистанційного навчання необхідна жорстка самодисципліна.

· Як правило, слухачі відчувають недолік практичних занять. Відсутній постійний контроль, який часто є могутнім спонукальним стимулом.

· Висока вартість побудови системи дистанційного навчання на початковому етапі створення системи, великі витрати на створення системи дистанційного навчання, самих курсів дистанційного навчання і купівлю технічного забезпечення.

· Висока трудомісткість розробки курсів дистанційного навчання. Створення дійсно інтерактивного мультимедійного курсу займає більше 1000 годин роботи професіоналів.

В майбутньому, якщо вірити фахівцям в галузі освіти, дві третини всього навчання буде здійснюватися дистанційно. Швидше за все, даний прогноз варто вважати занадто оптимістичним, але безсумнівно одне – електронне навчання стало гідною альтернативою традиційному і в окремих сферах йому будуть надавати перевагу, оскільки це єдиний спосіб швидкого навчання при мінімальних витратах [2, c.18].

Подальший розвиток системи дистанційного навчання потребує забезпечення максимальної інтерактивності. Навчання тільки тоді може бути повноцінним, коли досягається імітація реального спілкування з викладачем. Необхідно використовувати поєднання різних типів електронних комунікацій, що дозволило б компенсувати недолік особистого контакту за рахунок віртуального спілкування. Подальше вдосконалення курсів дистанційного навчання пов'язано з наступними факторами:

· Мультимедійність – озвучені відео-і слайд-фільми, анімація, графіка;

· Насичена інтерактивність, математичні моделі процесів і явищ;

· Використання потокового аудіо та відео.

· Різноманіття контрольних та тестових завдань;

· Великий обсяг навчального матеріалу, який, завдяки наочності легко засвоюється;

· Спілкування слухачів між собою;

· Використання комбінованих методів доставки курсів: Інтернет, Інтранет, програми на електронних носіях.

Дистанційне навчання, таким чином, не є електронним варіантом очного або заочного навчання, адаптованого до традиційної форми занять та паперових засобів навчання в телекомунікаційні. Дистанційне навчання покликане вирішувати специфічні завдання щодо розвитку творчої складової освіти і для досягнення в звичайному навчанні:

· посилення активної ролі студента у власному світі, в постановці освітніх цілей, виборі домінантних напрямків, форм і темпів навчання в різних освітніх областях;

· різке збільшення обсягу доступних освітніх масивів, культурно-історичних досягнень людства, доступ до світових культурних і наукових скарбів для людей з будь-якого населеного пункту, що має телезв'язок; отримання можливості спілкування студента з педагогами-професіоналами, з однолітками-однодумцями, консультування у фахівців високого рівня незалежно від їх територіального розташування;

· більш комфортні, в порівнянні з традиційними, умови для творчого самовираження студента, можливість демонстрації продуктів своєї творчої діяльності для всіх бажаючих, широкі експертні можливості оцінки творчих досягнень;

· можливість змагання з великою кількістю однолітків, розташованих в різних містах і країнах за допомогою участі в дистанційних проектах, конкурсах, олімпіадах.

В цілому, аналіз наявних наукових досліджень показує, що незважаючи на значний поступ дослідженнях процесу дистанційного навчання, у тому числі і дистанційного навчання іноземним мовам, якість підготовки випускників у сучасній соціально-педагогічної ситуації ще не знайшла належної оцінки з боку науковців. Недостатньо опрацьована методична сторона навчання іноземним мовам у повсякденній педагогічній політиці навчального закладу, хоча потреба в цьому стає все більш очевидною в теорії і на практиці.

Література:

1. Андреев A.A. Применение телекоммуникаций в учебном процессе. В сб. Основы применения информационных технологий в учебном процессе Вузов. – М.: ВУ, 1995 г.

2. Дистанционное образование // Проблемы информатизации высшей школы. Бюллетень, 1995 г., № 3.20. Зиновьев С.И. Каким должны быть учебно-методические пособия для заочников // Вестн. высш. школы, 1965, № 6.

3. Федоров М. От дистанционного обучения к единому образовательному пространству // Международное сотрудничество, № 1, 1996 г.

4. Шляхтина, С. Перспективы развития дистанционного обучения в мире и в России. «КомпьютерПресс» № 1 (2006 год).

5. Конгресс ЮНЕСКО. Москва 1-5 июля 1996 // ИНФО, №5, 1996, с. 1-20.