Донецький
національній університет економіки і торговлі
імені
Михайла Туган-Барановського
СУЧАСНІ
ВИМОГИ ДО ОБСЯГУ НАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ ТА ЇХ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНОГО НАПОВНЕННЯ У ВНЗ
У статті
подається аналіз лексико-граматичного наповнення та вимог до обсягу навчальних
текстів за фахом. Автори підкреслили, що не можна навчати студентів фаховій лексиці взагалі, можна навчити лише
фаховій лексиці в межах відібраної тематики, яка буде стояти найближче до
основних питань профілюючої дисципліни факультету. На погляд авторів,
визначаючи обсяг тексту, треба враховувати психологічні особливості засвоєння
матеріалу,а розмір тексту має прямий зв'язок з обсягом пам’яті.
Лексичне
наповнення текстів тісно пов'язане з їх тематикою та характером. Питання про
відбір лексики для навчальної мети висвітлене в методичній літературі досить:
повно. Проте різні автори вважають першорядними різні принципи відбору лексики.
Переважна більшість вважає одним з таких критеріїв тематичність. Щодо принципу
частотності можна спостерігати цілком протилежні точки зору.
Проведений нами аналіз фахової
лексики науково-професійної літератури показав, що кількість фахової лексики
величезна й що лексичне наповнення тексту, особливо склад тієї фахової лексики,
яка в ньому використовується, визначається головним чиї темою. Звідси можна
зробити висновок, що не можна навчати студентів фахової лексики взагалі, можна
навчити лише фахової лексики в межах певної відібраної тематики, яка буде
стояти найближче до основних питань профілюючої дисципліни факультету. Підтвердження цієї точки зору знаходимо і в психологів.
Аналіз лексики
науково-професійної літератури переконав нас також і в тому, що відбирати
фахову лексику за абсолютною частотою її вживання не є ні можливим, ні доцільним.
Можна говорити тільки про частоту вживання слів у межах певної теми. Тому
принцип частотності в даному разі повинен підкорятися тематичному принципові.
Практика свідчить, що деякі слова
не мають високої частоти вживання, однак без них не можна обійтися, ведучи
розмову на певну тему. Звідси виходить, що, відбираючи лексику, треба
враховувати також і принцип практичної необхідності слів у межах теми.
Таким чином, на нашу думку, у
відборі лексичного мінімуму для розвитку навичок усного мовлення слід виходити
з трьох основних принципів: 1) тематичності; 2)частотності слів у межах певної
тематики; 3) практичної необхідності слова у темі.
У відборі лексики для підручників
та навчальних посібників виявляються дві тенденції: 1) від слова до тексту; 2)
від тексту до слова. Прихильники першої тенденції - від слова до тексту -
гадають, що треба відбирати слова, а потім на відібрану лексику підбирати або
писати тексти. Прибічники другої тенденції вважають, що слід відбирати тексти
на певну тематику, а потім у цих текстах виділяти лексичний і граматичний мінімуми.
На наш погляд, не можна механічно ставати на ту або іншу точку зору, треба
диференціювати при цьому етапи та мету навчання, а також різновиди текстів.
Під час складання професійно-побутових діалогів та вирішення питання про їх
лексичне наповнення також у першу чергу визначалася тема й ситуація на основі
аналізу попередньо записаних на
магнітофонну стрічку зразків професійно-побутового мовлення. Потім на основі
плану характерної ситуації, який визначав зміст, логічний стрижень та
послідовність викладу матеріалу, підбиралася лексика й фразеологія за принципом
практичної потреби та частотності вживання в професійному мовленні.
На питанні відбору граматичного
матеріалу тут нема потреби зупинятися, оскільки ця тема достатньо розроблена.
Визначимо тільки, що при цьому слід керуватися основним критерієм,
запропонованим І.В. Рахмановим, а саме: поширеністю граматичного явища в даному
стилі мовлення (книжно-літературному чи розмовному). Для кожного з двох
різновидів мовлення, які обслуговують сферу фахового спілкування - науково-професійного
та професійно-побутового - характерні свої найбільш поширені граматичні форми.
У методичній літературі питання
обсягу текстів ще не знайшло достатньої уваги. Її нечисленні висловлення з цього приводу, які можна зустріти,
свідчать, що ставлення до розміру текстів є дуже суперечливим, а часом цей
момент і зовсім ігнорується. Серед авторів, які надають певного значення обсягу
навчального тексту, спостерігаються дві діаметрально протилежні точки зору.
Прихильники коротких текстів твердять, що робота над довгими текстами вимагає
багато часу і стомлює студентів. Інші ж автори висловлюються проти текстів
невеликого розміру, обґрунтовуючи це тим, що в довших текстах легше
організувати повторюваність нового й старого матеріалу, легше дозувати лексику.
На наш погляд, визначаючи обсяг
тексту, треба враховувати психологічні особливості засвоєння матеріалу. Розмір
тексту має прямий зв'язок з обсягом пам'яті, з факторами активної уваги та
захисного гальмування внаслідок втоми. "Якщо обсяг смислового матеріалу
дуже збільшується, крива забування починає наближатися до кривої забування
беззмістовного матеріалу", а останній, як відомо, утримується в пам'яті
дуже недовго.
Таким чином,
обсяг тексту повинен відноситися до числа важливих критеріїв відбору. Що ж
треба враховувати, визначаючи обсяг навчального тексту, який призначається для
активного засвоєння? Це питання не можна повністю вирішити, виходячи тільки з
психологічних особливостей сприйняття та запам'ятовування матеріалу певного
обсягу. В однакових за обсягом текстах може міститися для того самого
континенту учнів різна кількість труднощів.
На нашу думку, під час визначення
обсягу навчального тексту слід, враховуючи цілі, етапи навчання та
вікові особливості тих, хто вивчає іноземну мову, виходити з таких основних факторів:
-
орієнтованого середнього обсягу (або меж обсягу)
навчального тексту;
-
щільності розподілу незнайомих лексико-граматичних явищ у
тексті;
-
раціональної кількості нових лексико-граматичних явищ для
активного або пасивного засвоєння.
Під час орієнтованого визначення
середнього розміру текстів ми виходили з наслідків аналізу обсягу текстів,
поданих в існуючих розмовних посібниках, з специфіки їх тематики, а також з апробації
підготовлених матеріалів у студентській аудиторії.
Монологічні та діалогічні тексти
для розвитку розмовних навичок з фаху повинні нести в собі інформацію, корисну
для студента, розкривати якусь певну тему. Якщо в побутовій тематиці розміри
розмови на будь-яку тему легко збільшити або звузити, то в бесіді між
кореспондентом і керівником установи, між вітчизняним і зарубіжним фахівцями
сама тематика зумовлює прагнення одержати не поверхову, а вичерпну інформацію з
даного питання.
Навчання усного мовлення
передбачає активне оволодіння матеріалом. З психології відомо, що, працюючи над
матеріалом, призначеним для активного засвоєння, можна забезпечити міцні знання
тоді, коли на меті мається його запам'ятовування, якщо на ефективне
запам'ятовування тексту в 200 значущих слів витрачається в середньому
півгодини, то такий розмір тексту й відповідатиме кількості часу, яка відводиться
для цього студентам.
Другим фактором, який визначає
розмір тексту, повинна бути, на нашу думку, цільність розподілу незнайомих лексико-граматичних
явищ у тексті. Оскільки текстовий матеріал розмовних тем будується, в
основному, на граматичному матеріалі, знайомому зі школи і повтореному
студентами в вузі, то мова йтиме тільки про розподіл у тексті незнайомих слів,
тобто про відношення кількості незнайомих слів до кількості знайомих.
Враховуючи все викладене вище, ми
схильні вважати, що дозування менше ніж, 10 слів є надто низьким.
На нашу думку,
для активного засвоєння (за один прийом) слід вводити не більше, як 12-13
кореневих слів.