Педагогічні науки/Сучасні методи навчання

Тригуб І.П., Власенко Л.В.

Національний університет харчових технологій (м.Київ)

МЕТОД ПРОЕКТІВ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ

В основі навчання іноземним мовам повинен лежати діяльнісний підхід, що означає, що процес навчання має бути максимально наближеним до майбутньої професійної діяльності студента. Як правило,починаючи працювати за фахом, молодий фахівець стикається із необхідністю вирішення проблем теоретичної та практичної значущості,що вимагають уміння сформулювати чітко і ясно свою думку усно або письмово на іноземній мові. Тому процес навчання іноземній мові можна ефективно актуалізувати шляхом проб лематизації учбового процесу. Йдеться про використання ряди проблемних за своїм характером методів: дослідницькі, пошукові, дискусійні методи, метод проектів (включає всі перераховані вище методи).

У ряді проблемних за своїм характером методів зупинимося на методі проектів.

Якщо ми будемо говорити про метод проектів,то слід зазначити, що в XI на початку XX століть цей напрям був розвинений Дж.Дьюї. Звертаючи особливу увагу на необхідність формування рефлекторного мислення, дослідник стверджував,що мислення є вирішенням всіх проблем. Дослідник виділяв 5 етапів формування рефлекторного мислення:

· розгляд всіх можливих рішень;

· усвідомлення наявності певної прогалини і формулювання проблеми, яку необхідно вирішити;

· висунення припущень як гіпотези, що визначає напрям спостереження і підбір фактів;

· аргументація і упорядкування виявлених фактів;

· практична або уявна перевірка правильності висунутих гіпотез.

Так, в основі проектного методу лежать методи активізації навчання та дослідницькі методи.

Звернення до цього методу обумовлене тим, що він дає можливість зосередити увагу студента не на самій мові, а на проблемі, перемістити акцент з лінгвістичного аспекту на змістовий, досліджувати і роздумувати над вирішенням проблем на іноземній мові.

Метод проектів можна вважати не простим, проте ефективним етапом у формуванні критичного мислення. Проект відрізняється від інших проблемних методів тим, що в результаті певної пошукової, дослідницької, творчої діяльності студенти не лише приходять до вирішення поставленої проблеми,але і створюють конкретний реальний продукт,що надає можливість і уміння застосовувати отримані результати на практиці, при створенні цього продукту. В процесі роботи над проектом студенти чи самостійно, чи індивідуально, чи в невеликих групах виділяють з проблемної ситуації проблему, розчленовують її на під проблеми, висувають гіпотези їх вирішення, досліджують під проблеми і зв’язки між ними, а потім повертаються до основної проблеми,пропонують шляхи її вирішення. В ході захисту проекту передбачається широке обговорення запропонованих рішень,тобто певна дискусія. Тому, від учасників проекту потрібне уміння аргументувати свою точку зору,висувати контраргументи опонентам, підтримувати дискусію, знаходити компроміс. Ці всі уміння відображають специфіку комунікативної компетенції.

Деякі вчені виділяють окремі рівні проблемності у навчанні. Так І.А.Зимова вважає, що «найвищий ступінь проблемності властивий учбовій ситуації, в якій людина сама формулює проблему; сама знаходить її рішення; сама вирішує; сама контролює правильність цього рішення».

Ці рівні проблемності можуть бути співвіднесені з етапами рішення задачі або стадіями розумового процесу. Можна виділити окремі етапи залежно від міри складності вирішуваної проблеми. Першим з них може бути рівень створення проблемної ситуації на відомому предметі висловлювання відомими йому засобами для виявлення, актуалізації і формулювання думки. Другим може бути рівень, на якому студенту відомі відпрацьовані заздалегідь способи формування і формулювання думки за допомогою відомих мовних засобів для вираження невідомого, нового смислового вмісту, думку, предмету вислову. На цьому рівні проблемна ситуація може передбачати і знаходження складніших способів формування і формулювання думки на складніших рівнях мовного іншомовного вислову. На третьому рівні цієї ієрархії може здійснюватися вирішення власних, наочних, заданих проблемною ситуацією і усвідомлюваних студентом як власні особово-значимі проблеми.

Слід зазначити, що дослідницький проект передбачає широке використання інформаційних ресурсів при вирішенні проблеми, при зборі інформації з цієї проблеми. Проте проект передбачає використання інформації не лише студентом, але і викладачем, так як проект сам по собі передбачає вирішення різних завдань різних рівнів лінгвістичної та комунікативної складності і сам є відкритою демократичною системою навчання, оскільки це завжди спільна дослідницька діяльність. А викладач, організовуючи проект, здійснює операції над інформацією, організовуючи її в проблемні завдання, які у свою чергу були виділені І.Л.Бім в одиницю проблемного навчання. Вчена виділила такі види проблемних завдань:

1. Екстралінгвістичні завдання по засвоєнню та переробці наочного вмісту текстів іноземною мовою;

2. Вербальні завдання лінгвокраїнознавчих текстів;

3. Лінгвістичні завдання на засвоєння мовних форм і їх значень.

Отже, проектна методика є досить непростим поєднанням форм і методів навчання іноземній мові. Ці проблемні методи в навчанні мови дозволяють майбутнім фахівцям сформулювати певні шляхи наукового дослідження, нові моделі ухвалення рішень, критично мислити, зосереджувати увагу на головному, активізувати пізнавальну діяльність,опанувати 4 види мовленнєвої діяльності і дозволяють формувати разом з комунікативною і прагматичною соціокультурну компетенцію.