Филологические науки/

3.Теоретические и методологические проблемы исследования языка.

Студентки 5 курсу Козак Ю.С.

Чернівецький Національний Університет

ім. Ю.Федьковича, Україна

До питання про картину світу як суб'єктивного образа об'єктивної реальності

Науковий аналіз процесу нагромадження, структурування та подання певної системи знань з виходом на вищий рівень абстракції у методологічному плані ставить за мету вивчення концепту. Розуміння концепту передбачає чітку систему знань, що ґрунтується на співвідношенні двох динамічних структур: когнітивної та комунікативної. У когнітивній лінгвістиці поняття вербалізованого концепту є базовим терміном і стосується будь-якої оперативної одиниці мислення, що може набувати або не набувати чіткої логічної форми. Концепт подається як "глибинний смисл, від початку максимально та абсолютно згорнута смислова структура тексту, що втілює мотив, інтенції автора та приводить до породження тексту. Являючи собою своєрідну "точку вибуху", що викликає текст до життя, концепт слугує, з одного боку, відправним моментом при породженні тексту, а з другого - кінцевою метою при його сприйнятті. Як відзначає з цього приводу О.П.Воробйова, "головним є те, що людина використовує дану холістичну сутність для осмислення буття" [1; 82], тобто концепт подається як одиниця пізнання світу, цілісне утворення особливого виду, якому властива здатність поповнюватися, змінюватися та відображати людський досвід.

Людина як суб'єкт пізнання є носієм певної системи знань, уявлень, думок про об'єктивну дійсність. Ця система в різних науках має свою назву (картина світу, концептуальна система світу, модель світу, образ світу) і розглядається в різних аспектах. Картина світу розуміється багатьма сучасними лінгвістами як початковий глобальний образ світу, що лежить в основі світобачення людини, репрезентує властивості світу в розумінні її носіїв і є результатом всієї духовної активності людини. Картина світу як суб'єктивний образ об'єктивної реальності, не припиняючи бути образом реальності, виступає в знакових формах, не відображаючись повністю ні в одній з них.

Картина світу має подвійну природу як елемент свідомості і життєдіяльності людини. Картина світу створюється в результаті двох різних процедур:

1) експлікації, екстрагування, опредмечення, об'єктивування і осмислення образів світу, які лежать в основі життєдіяльності;

2) створення, розробка нових образів світу, здійснюваних в ході спеціальної рефлексії, що носить систематичний характер.

Функції картини світу витікають з природи і призначення в людській життєдіяльності світобачення людини, складовою частиною якої і є картина світу.

Поняття "концептуальна картина cвіту" досліджується різними науками, кожна з яких розглядає суть даного поняття в рамках своїх понять і категорій. Лінгвістика, де воно отримало назву “картина світу”, встановлює зв'язок картини світу і мови, вивчає способи фіксації розумового змісту засобами мови. Мова не тільки є частиною картини світу, але й на її основі формується мовна картина світу. Нарешті, за допомогою мови знання, отримані окремими індивідами, здатні брати участь в комунікативних процесах, перетворюючись на інтерсуб’єктне.

[3; 6], [4; 6].

На думку Е.Д.Сулейменової, картина світу "створюється завдяки діяльності людини, яка пізнає, і здатності її мислення" [5; 74]. Найважливішою властивістю картини світу вона вважає цілісність, а елементом - сенс, що характеризується інваріантністю, актуальністю, суб'єктивністю, неповною експлікацією, недоступністю повного сприйняття, континуальністю, динамічністю. Разом з цілісністю, автор відзначає такі характеристики картини світу, як космологічна орієнтованість (глобальність образу світу), внутрішня безумовна достовірність для суб'єктів, стабільність і динамічність, наочність, конкретність зовнішності елементів. На думку Сулейменової, "мовна картина світу" як термінологічне поєднання виникло завдяки включенню мови в безпосередню взаємодію (минувши мислення) з дійсністю. Насправді такого безпосереднього контакту мови і дійсності немає".

Ця точка зору співпадає з позицією Б.А.Серебренникова, який вважає, що "мову не відображає дійсність, а відображає її за допомогою знаків" [4; 6]. Результатом відображення є концепти (сенси). Картина світу є надзвичайно складним явищем; вона варіативна, мінлива. Одночасно в ній є константи, що властиві кожному індивідові, які забезпечують взаєморозуміння людей.

У структурі мови відбиваються відносини між предметами і явищами матеріального світу, які існують незалежно від свідомості людини і незалежно від її суспільних потреб.

Список використаних джерел:

1. Воробьева О. П. «Лингвистические аспекты адресованности художественного текста» : Дис. филол. наук: Москва, 1993, с. 82;

2. Звегинцев В.А. «История языкознания ХIX и ХХ вв. в очерках и извлечениях». - М., 1960, с. 77;

3. Кубрякова Е.С. «Проблема представления знаний в современной науке и роль лингвистики в решении этих проблем». // Язык и структура представления знаний: Сб. науч.-аналит. обзоров / Отв. ред.: Ф.М, Березин, Е.С. Кубрякова. М.: ИНИОН РАН, 1992, с. 4-39;

4. Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке. Язык и мышление. М., 1988, с. 6;

5. Сулейменова Э.Д. Понятие смысла в современной лингвистике. -

Алма-Ата, 1989, с. 47.