Право/ 10. Хозяйственное право

Барабаш О.А., Ігнатенко О.О.

Студенти V курсу юридичного факультету

Національного університету державної податкової служби України

Щодо вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів ЗЕД при здійсненні експортних операцій

Протиріччя та прогалини, котрі існують в українському законодавстві щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання, створюють несприятливі умови для здійснення господарюючими суб’єктами своєї діяльності відповідним чином, чим дозволяють даним суб’єктам ухилятись від відповідальності.

Так, відсутність єдиного правового регулювання робить експортні операції в зовнішньоекономічній діяльності ризикованими, законодавчо незахищеними, у деяких випадках неприбутковими і невигідними, оскільки вітчизняний суб’єкт господарювання за чинним законодавством несе відповідальність перед державою не тільки за свої дії, а ще й за правопорушення, які здійснює його іноземний контрагент.

Питання притягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД за правопорушення при здійсненні експортних операцій недостатньо вивченні, про що свідчить аналіз судової практики, а також останні дослідження.

Дослідженням даної проблематики присвячена значка кількість наукових праць, серед яких на особливу увагу заслуговують праці Д. Минюка, В. Юсупова, Ю. Кулик, В. Назаренко, А.Євстигнєєва, Н.Ненюк, І Катеринчук, С. Терьохіна та інших.

Загальні засади відповідальності з ЗЄД містять норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р. Відповідно до положень даного нормативного акта, ЗЕД являє собою діяльність суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносних між ними, що має місце як на території України так і за її межами[1].

Слід зазначити, що в діючому законодавстві мають місце певні протиріччя, тому що наведена норма суперечить Господарському кодексу України, відповідно до якого ЗЕД являє собою господарську діяльність, яка у процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном або робочою силою[4]. Значна відмінність вищезазначених норм полягає у словах « перетинання митного кордону». Тобто, якщо суб’єкти ЗЕД будуть вступати у взаємовідносини без перетинання кордону майном, то це вже не буде зовнішньоекономічною діяльністю, і за порушення заходи щодо відповідальності в ЗЕД застосовуватись не будуть.

При проведенні даного дослідження заслуговує відповідної уваги поняття, яке надане Д. Минюком. Згідно із твердженнями науковця, ЗЕД це заснована на законах, підзаконних нормативно правових актах України та міжнародних договорах узгоджена діяльність суб’єктів господарської діяльності на території України або за її межами, яка у процесі її здійснення потребує перетинання товарами, капіталом та робочою силою митного кордону України[5,с.82]. Отже, якщо зовнішньоекономічна операція пов’язана з перетинанням митного кордону України, повинно бути здійснено експорт або імпорт товарів, що є найпоширенішими видами діяльності в ЗЕД,

В багатьох нормативних актах, які регулюють окремі напрями ЗЕД, мають місце недоліки і протиріччя, згідно з якими державними органами застосовуються примусові засоби без порушення законодавства з боку резидента.

Серед таких актів слід зазначити Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995р. Відповідно до ч.13.ст.5 Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати або забороняти вивезення окремих видів давальницької сировини або ввезення окремих видів готової продукції, виробленої з використанням сировини українських замовників, якщо це може завдавати шкоди економіці країни. Дана заборона ввезення готової продукції, що належить резиденту, вже є недодержанням державних гарантій[3]

Важливе значення при здійсненні експорту відіграє Закон України «Про регулювання товарообмінних( бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998р., згідно з яким порушення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України строків ввезення товарів, що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка вартості недоодержаних товарів, що імпортуються за бартерним договором[2]. Відповідальність експортера за порушення умов здійснення бартерного договору Закон не місить, зазначає тільки, що суб’єкти ЗЕД України, які здійснили експорт, зобов’язані протягом 5 робочих днів із дня підписання акта повідомити органи податкової служби про факт здійснення експорту товарів. За зазначеним Законом, до відповідальності завжди притягується тільки резидент, навіть, якщо за контрактом на нього не були покладені зобов’язання вивезення або ввезення товару на митну територію України.

Отже, виходячи з цього всього, можна зробити висновки, про те, що для вдосконалення правового забезпечення, його повноти слід із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» при визначенні терміну «експорт» виключити слова « або без вивезення», що буде відповідати сучасним умовам регулювання і здійснення ЗЕД. Це дозволить уникнути неоднозначного тлумачення, і підстави притягнення до відповідальності за порушення в цій сфері будуть достатньо обґрунтованими.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р. №959-ХІІ// Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№ 29

2. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 12 грудня 1998р. № 351-XIV// Відомості Верховної Ради України.-1999.-№ 5.

3. Закон України « Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995р. № 327/95-ВР// Відомості Верховної Ради України.-1995.- № 35

4. Стратегія економічного і соціального розвитку України(2004-2015 роки): шляхом європейської інтеграції / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін..- К., 2004.-416с.

5. Минюк Д. Правове поле зовнішньоекономічної дільності:реальність, перспективи/Д.Минюк// Підприєсництво, господарство і право.-2005.-№5. с. 82-85