Право/1.Історія держави і права.

Сасу О.М

Національний університет”Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”, Україна

Правова система України і її значення

У сучасних умовах соціального,економічного та соціального розвитку все більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. Особливо важлива роль у вирішенні завдань сучасного держу творення належить правовій системі. Саме вона справляє великий вплив на характер змін у суспільстві,удосконалення законодавчого процесу,підвищення ефективності юридичного регулювання,формування суспільної й індивідуальної свідомості. Правову систему можна назвати дійсно загальнолюдською організацією в тому значенні,що вона має гуманітарний характер. Покликана слугувати передусім людині.

Правова система - поняття складне і багатопланове,що містить у собі цілий комплекс компонентів,справляє нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини.

Розвиток окремих компонентів правової системі необхідно поєднувати з вивченням різноманітних внутрішніх процесів,що дають змогу осягнути цілісність правової системи, виявити її внутрішні й зовнішні зв’язки. Водночас правову систему не можна зводити лише до формальних якостей системного утворення,хоча вона і виступає такою. У неї необхідно вкладати більш глибокий соціальний,конкретно-історичний та політичний зміст. Правова система конкретного суспільства,що відображає його соціально-економічну,політичну і культурну своєрідність, являє собою національну правову систему.Правова система є частиною суспільної системи і тісно пов’язана з явищами і процесами, які відбуваються в сферах економіки, політики,культури, ідеології . Безумовно, правова система не є явищем,якому притаманні риси автономності,сталості ,нормативності. Отже,вона не може не взаємодіяти з такими феноменами суспільного життя, як економічна,політична,моральна та інші системи.

У чому полягає суть цієї взаємодії? Всі суспільні відносини, створені в сферах політики,економіки,науки, культури,освіти та ін.., є об’ектом регулювання і охорони правової системи. Але тут простежується і зворотний зв’язок – сама правова система формується ,розвивається і функціонує під впливом цих відносин.

Політична система – сукупність різноманітних органів, інститутів, установ, за допомогою яких здійснюється влада і керівництво державними, суспільними справами. Вона поєднує в собі саму державу, політичні партії,і суспільні об’єднання, соціальні групи, профспілки, трудові колективи. Мета правової системі – забезпечити виконання державою та її органами поставлених перед суспільством завдань,слугувати проведенню державної політики в життя. Правове регулювання політичних відносин здійснюється за допомогою правових норм, головним чином конституційних , які регламентують діяльність суб’єктів політичної системи як учасників вказаних відносин. Таким чином,ефективність дії політичної системи не в останню чергу забезпечується за допомогою узгодженості дій усіх елементів цієї системі,яка в свою чергу досягається за допомогою правових засобів.

Правова система взаємозалежна і взаємодіюча з економічною системою. Безпосередній вплив на економічні відносини здійснюються такі її елементі, як законодавство и практика його застосування.<Економічні відносини – досить чутливий організм, що одразу реагує на будь-які зміни його правової форми>. Правова система покликана стабілізувати економічні відносини, дисциплінувати учасників господарської діяльності , сприяти пошуку лабіринті економічних механізмів таких, які можуть допомогти економіці подолати кризові явища і піднести її на якісно новий рівень. Від якості нормативних актів, що регулюються відносини в сфері економіки, від їх сучасності та доцільності залежить досягнення мети,перетворення господарського механізму на ефективну і гнучку систему управління.

Правова система тісно пов'язана з культурою. Результатом їх взаємодії э правова культура , яка являє собою систему встановлених поглядів ,уявлень, які визначають поведінку і діяльність людей у правовій сфері. Нині помітно зростає роль культурного чинника в житті українського суспільства. На цьому тлі чітко виділяється необхідність розширення спектру дії правової культури:вивищення вимог до діяльності законотворчих ,правозастосовних та правоохоронних органів, поліпшення якості законодавчих актів та необхідність постійного інформування населення про новації в праві.

Аналіз сучасної правової системи дозволяє дійти висновку,що зараз не існує суттєвих відмінностей від континентального права ні за способами створення правових норм, ні за способами їх систематизації, ні за способами їх тлумачення, ні за способами їх використання у правозастосовній практиці. Суттєвих змін зазнає праворозуміння : офіційно визнано ідею верховенства права,природності прав людини та їх пріоритету щодо держави, правової соціальної демократичної держави,правової соціальної демократичної держави, поділу права на публічне та приватне, непорушності приватної власності, що є характерним для європейської правової традиції.Відповідно до Актів проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року і конституції України від 26 червня 1996 року Україна є незалежною суверенною державою. Усі державні інститути України перебувають у стадії реформації, у тому числі і правовій системі. Україна є країною кодифікованого права, тобто правова система України разом з іншими постсоціалістичними східноєвропейськими державами перебуває у стані повернення до романо-германської правової сім’ї.

Правова політика Української держави дозволяє зробити висновок про європейській вибір України. Україна набула повноправного членство У Раді Європи в 1995 г., прийнявши закон <Про приєднання до Статуту Ради Європи>. Україна взяла на себе зобов’язання підписати та ратифікувати низку міжнародно-правових угод та конвенції, а також реформувати відповідно до європейських принципів національну правову систему.Однією зі стратегічних цілей України є приєднання до Європейського Союзу. Так, ще 14 червня 1994 р., між Україною та Європейським Союзом була укладена Угода про партнерство і співробітництво, яка заклала загальнополітичні та загально правові підвалини зближення правових систем. Указом президента України від 11 червня 1998р. прийметься Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, основні положення якої розкрито та деталізовано у Програмі інтеграції України до Європейського Союзу , затвердженій Указом президента України від 14 вересня 2000 р. Також в 1993 році був прийнятий робочий план для вступу в ВТО. Була проведена реформа Цивільного кодексу і новий закон втупив у силу в 2004 році. На засадах євроінтеграції побудована Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 роки<Шляхом європейської інтеграції>,схвалена Указом Президента України від 28 квітня 2004 р