Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Приказка Г. Д.

Науковий керівник : Заєць К. Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м.Чернівці

ОСОБЛИВОСТІ, ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Початок ХХІ століття характеризується різким зростанням міжнародних міграційних процесів та залученням до цього процесу практично всіх країн світового співтовариства. Особливо гострою проблема міграції залишається для України, оскільки Україна є лідером по кількості населення, яке покинуло межі країни по суб'єктивних або об'єктивних причинах. Не дивлячись на різноманітність оцінок масштабів трудової міграції, всі вони показують, що поїздки на заробітки за кордон придбали широке поширення, стали типовим для багатьох українців джерелом доходів, а також мають, завдяки цьому, велике суспільно-політичне і соціальне значення.

Проблема міграції робочої сили досліджено в працях таких вчених-економістів як: В.Врум, П.Кругман, І.В. Івахнюк, М.Філіп, І.Маноло. Дані проблеми розглядалися і в працях вітчизняних вчених: В.В.Козик, Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко, В.Ю.Ткач, Г.П.Балабанова, В.М.Геєць, М.І.Долішній та ін.

За декілька останніх років значно розширилася географія країн призначення мігрантів. Збільшується їх присутність і в азіатських, навіть латиноамериканських країнах. Також змінилася і структура робіт, яка виконується мігрантами. Сьогодні основними сферами, де зайняті українські мігранти, є: будівництво; сільське господарство (збір урожаю); домашнє господарство (прибирання будинку, догляд за дітьми, інвалідами); сфера торгівлі і сервісу (в т.ч. готельний бізнес). Так, трудова міграція до Росії: задіяні переважно чоловіки будівельних професій і малокваліфіковані громадяни. Трудова міграція до Італії: задіяні переважно жінки старшого працездатного віку. Робота домашньою прислугою, нянями, гувернантками. Характерне довгострокове (2-3 роки) перебування. Трудова міграція до Іспанії: переважно сільськогосподарські роботи, будівництво. Трудова міграція до Польщі і Чехії: різні види робіт, де задіяні як чоловіки, так і жінки. Характерне короткострокове перебування (2-3 місяці)[2].

Трудова міграція дає ряд можливостей, що і зумовлюють поїздки на роботу за кордон. Тому можна виділити причини трудової міграції в Україні:

· заробіток заради поліпшення житлових умов, придбання машини або інших дорогих товарів тривалого вживання;

· недотримання владою в Україні конституційних норм щодо пенсії: несвоєчасна виплата, інфляція;

· накопичення коштів для оплати навчання дітей в учбових закладах;

· посилення негативних настроїв під час виборчих процесів і втрата перспективи до розвитку на території України;

· накопичення стартового капіталу для створення власного бізнесу;

· причини нематеріального характеру (побачити світ, вивчити мови)[3].

Слід зазначити, що значна кількість українських працівників-мігрантів працюють закордоном, не маючи врегульованого правового статусу, наслідком чого є порушення їхніх прав. Умови роботи більшості українських громадян за кордоном не відповідають нормативам. Переважна більшість мігрантів мають робочий день тривалістю 10 годинами і більше. Лише 10-15% з них мають письмові договори з роботодавцем [1].

За останні декілька років в міграційних процесах з'явилися позитивні тенденції. Держкомстат стверджує, що за 2010 р. потік тих, що виїжджають скоротився на 10,9%. Популярність нашої країни серед іноземних громадян, навпаки, виросла. В Україні побували 25 млн. 449 тис. 78 іноземців - на 10% більше, ніж роком раніше. В основному до України їдуть з країн-сусідів. Так, за рік український кордон пересікли 7,6 млн. росіян, 5,2 млн. поляків, 4,4 млн. молдован, 3,4 млн. білорусів. Близько 1 млн. чоловік прибули до України по службовій необхідності, ще 1,6 млн. - з туристичною метою. 65 тис. чоловік із загального потоку мігрантів приїхали вчитися, 12 тис. - працевлаштуватися, 27,8 тис. - на постійне місце проживання [4].

Хоча в Україні і проводяться статистичні обстеження трудової міграції, але офіційна статистика не відображає реальних масштабів трудової еміграції. Оціночні дані не є системними і регулярними, тому не дають можливості відстежувати тенденції міграційних процесів, їхні кількісні і якісні характеристики.

Як соціально-економічний процес міграція містить в собі багато аспектів, які впливають на економічну та соціальну ситуацію в Україні. Перш за все, міграція — це двосторонній процес. Експортуючи власну робочу силу, Україна неминуче в майбутньому змушена буде імпортувати іноземну робочу силу з менш розвинених країн. Також існує інша проблема, яка полягає в тому, що вибулих працівників, тобто працівників, які емігрували в країни з високим рівнем добробуту, заміщують працівники, які іммігрували з країн з меншим рівнем добробуту.

Ще однією характерною рисою трудової міграції з України в країни Західної Європи є її “ланцюговий” характер, тобто часто вдалий виїзд українського мігранта в одну із згаданих країн зумовлює міграцію його родичів та знайомих [1].

Тому, економічні і соціальні наслідки міграції робочої сили з України мають як позитивні, так і негативні моменти. Позитив - це зайнятість, збереження трудових навиків, можливість здобуття доходів і надання допомоги своїй сім'ї. По різних оцінках, така допомога щорік складає від 2,5% до 5% ВВП. В той же час не можна не брати до уваги і негатив - відтік кваліфікованої робочої сили з України, руйнування у багатьох випадках родинних стосунків, недостатній соціальний захист робітників-мігрантів, ризики пенсійного забезпечення [3].

Для того, щоб скоротити негативні наслідки міграції необхідно здійснити такі заходи:

1) сформувати ефективну державну політику, основою якої повинне стати впровадження нової методики підрахунку трудових мігрантів;

2) розробити нові програми допомоги для мігрантів;

3) розробити заходи по захисту громадян, що виїжджають за кордон;

4) створити гідні економічні, соціальні умови і робочі місця для того, щоб українці були зацікавлені залишатися працювати на Батьківщині, тим самим розвиваючи економіку власної країни;

5) здійснити заходи з попередження чи скорочення нелегальної трудової міграції, які є необхідними для правомірності та ефективності національної політики прийому мігрантів [2].

Отже, процеси трудової міграції в Україні набувають все більшого розповсюдження. Особливе значення і надалі має вироблення та реалізація гнучкої державної політики у сфері регулювання міграційних процесів та у створенні для наших співгромадян комфортних умов праці і проживання в країнах призначення. Україна повинна сприяти тому, щоб надалі не відбувалася трудова еміграція населення, а також сприяти поверненню до України наших співвітчизників, стимулювати імміграцію діячів науки та культури, кваліфікованих спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки нашої країни. Важливо не забувати, що чим стабільнішою буде національна економіка, тим сильніші будуть мотиви іммігрантів повернутися на Батьківщину.

Список використаної літератури:

1. Ромащенко Т. Актуальні проблеми сучасної української трудової міграції / Т. Ромашенко // Світова економіка та міжнародні відносини - 2008. - № 8. - С.12 -18

2. Трудова міграція: виклики для України // Дзеркало тижня. - №5. - 11 лютого 2011 р.

3. Цапенко А. І. Рушійні сили міжнародної міграції населення / А. І. Цапенко // Світова економіка та міжнародні відносини. – 2007. - №5. С. 5-9.

4. http://www.ukrstat.gov.ua [Електронний ресурс] - офіційний сайт Державного комітету статистики України