Административное и финансовое право

К.ю.н. Дудченко О.С.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Механізм правового регулювання колегій органів виконавчої влади України

Однією з основних ознак правової держави виступає саме висока правова урегульованість суспільних відносин. Вітчизняні вчені С.Л. Лисенков, А.М. Колодій вважають, що правове регулювання – це дія права на суспільні відносини з допомогою використання певних юридичних засобів [1, с. 290]. Українські вчені-правники С.Д. Гусарєв, М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, С.Д. Тихомиров, А.О. Олійник визначають правове регулювання як форму владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення й забезпечення. Предметом правового регулювання є конкретні вольові суспільні відносини, що регулюються правом чи об’єктивно потребують правового впливу. Єдиною системою правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин, є механізм правового регулювання [2, с. 254; 3, с. 192–193].

Складовими елементами механізму правового регулювання є: норми права, нормативно-правові акти, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації, тлумачення та застосування норм права, законність, правосвідомість і правова культура. Норми права в механізмі правового регулювання утворюють нормативно-правову базу правового регулювання, моделюють, закріплюють, регулюють чи охороняють суспільні відносини [3, с. 194]. У діяльності колегій органів виконавчої влади України норми права знаходять свій прояв у приписах колегії. Реалізується зміст правових норм у нормативно-правових актах, які прийняті компетентними суб’єктами владних повноважень. У зв’язку з цим, слід враховувати той факт, що рішення колегії набувають юридичної сили у вигляді наказу керівника центрального органу виконавчої влади або розпорядження голови місцевої державної адміністрації.

Правові відносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав та обов’язків. Як зазначають українські вчені М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, “правові відносини можна собі уявити як форму, у якій визначена у правовій нормі модель поведінки суб’єктів набуває свого реального буття” [2, с. 259]. По відношенню до правового регулювання діяльності колегій органів виконавчої влади, правові відносини – це ті суспільні відносини, що виникають у ході підготовки, проведення засідання колегії та реалізації її рішень на практиці. При цьому не всі суспільні відносини складають предмет правового регулювання. По-перше, це ті відносини, які мають принципове значення для держави загалом, окремих її органів, об’єднань людей, громадян України. Коло цих відносин змінюється залежно від політичного, соціально-економічного розвитку суспільства. Наприклад, актуальною проблемою сьогодення залишається подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначена проблема обговорювалася на засіданнях колегій як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади України. По-друге, це ті відносини, які потребують і піддаються правовій регламентації. Зокрема, на засіданні колегії обговорюються та вирішуються найважливіші питання, віднесені до компетенції відповідного центрального органу виконавчої влади або місцевої державної адміністрації України. На думку українських учених С.Л. Лисенкова, А. М. Колодія, не є предметом правового регулювання явища об’єктивної дійсності, що розвиваються за законами природи, проте деякі з цих явищ і процесів або їх результати можуть враховува­тися як юридичні факти [1, с. 291]. Прикладом може слугувати обго­ворення на засіданнях колегій центральних та місцевих органів вико­навчої влади наслідків подолання стихійного лиха.

Наступним елементом механізму правового регулювання виступають юридичні факти – конкретні життєві обставини, що породжують, змінюють чи припиняють суб’єктивні права та юридичні обов’язки персоніфікованих суб’єктів правовідносин [3, с. 194].

Правове регулювання сьогодні набуває значення провідної форми державного управління. Але нормативно-правові акти, що приймаються суб’єктами виконавчо-розпорядчих повноважень, тільки тоді можуть слугувати підставою для поведінки громадян та організацій, коли вони відповідають положенням Конституції та законів України. Тому особливого значення в сучасних умовах набувають проблеми досягнення законності в діяльності органів виконавчої влади України [4, с. 4]. Законність, правосвідомість і правова культура беруть безпосередню участь на всіх стадіях правового регулювання й носять у механізмі правового регулювання універсальний характер.

Отже, колегія органу виконавчої влади – це постійний колегіальний консультативно-дорадчий орган, який створюється в єдинонача­льних органах державного управління для колективного обговорення та вирішення питань, віднесених до компетенції відповідного органу, рішення якого втілюються в життя наказом керівника центрального органу виконавчої влади або розпорядженням голови місцевої державної адміністрації.

Література:

1. Теорія держави і права : [підручник] / [С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; За ред. С. Л. Лисенкова]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

2. Кельман М. С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами) : [підручник] / Кельман М. С., Мурашин О. Г. – К. : Кондор, 2002. – 353 с.

3. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : [навчальний посібник]. / Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 270 с.

4. Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади : [монографія] / Лідія Миколаївна Горбунова. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 240 с.