Право/ 9. Гражданское право

Ігнатенко О.О., Барабаш О.А.

Студенти V курсу юридичного факультету

Національного університету державної податкової служби України

Щодо проблематики участі малолітніх та неповнолітніх осіб в цивільному процесі

На сьогодні досить широко розповсюджені у судовій практиці категорії цивільних справ, де зачіпаються інтереси дітей, що, відповідно, привертають до себе певну увагу держави та суспільства. Неодноразово було здійснено спроби законодавцем знайти оптимальну модель судового процесу, де б можна було всебічно враховувати інтереси дітей, ефективно реагувати на порушення їх прав [1].

Питанням щодо складу учасників цивільного процесу приділяли увагу багато вчених – Є.В. Васьковський, М.А. Вікут, П.П. Заворотько, М.С. Шакарян, М.Й. Штефан тощо. У 2006р. Л.А. Кондратьєвою була захищена дисертація на тему «Судовий захист неповнолітніх осіб у цивільному процесі України».

Згідно чинного законодавства особа вважається малолітньою до досягнення нею 14-ти років, а неповнолітньою – від 14-ти до 18-ти років. Опираючись на таке розмежування, перша група осіб має часткову цивільну дієздатність, а друга – неповну цивільну дієздатність, що впливає і на набуття ними процесуальної дієздатності залежно від того, який правовий статус має особа. У зв’язку з цим треба розглядати цих осіб як можливих учасників цивільного процесу окремо.

У випадку, коли особа – неповнолітня, вона особисто може здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких особисто бере участь (ст. 29 ЦПК). Мається на увазі, що така особа за наявності правових підстав може бути суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Тоді закон каже про право, а не про обов’язок неповнолітнього бути учасником цивільного процесу, тому питання – хто саме братиме участь у справі – неповнолітня особа чи її законний представник, вирішується за їх спільною домовленістю. Та, здебільшого, інтереси неповнолітніх відстоюють їх законні представники.

Перебуваючи у процесуальному статусі сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, неповнолітній наділяється всім комплексом прав та обов’язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та не має будь-яких переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу. Це пов’язано з тим, що основою цивільного процесу є диспозитивність, тому незалежно від віку певного суб’єкта цивільно- процесуальних відносин, він має широке коло прав та може вільно, на свій розсуд ними розпоряджатись.

Неповнолітня особа є повноправним учасником процесу, тому на загальних підставах може використовувати свої процесуальні права, в тому числі й ті, що впливають на хід розгляду справи. Але законодавством не передбачена можливість перевірки судом відповідності інтересам неповнолітнього таких дій.

Цивільне процесуальне законодавство не враховує можливої участі як сторони у справі неповнолітньої особи, для якої в разі реалізації зазначених прав можуть настати негативні наслідки у вигляді неможливості повторного звернення до суду особисто або через представника чи задоволення явно необґрунтованих вимог позивача.

Варто зазначити щодо обов’язків осіб, які беруть участь у справі, та можливості їх виконання неповнолітніми особами як суб’єктами цивільних процесуальних відносин. Домінуюче значення серед процесуальних обов’язків має обов’язок збирання та подання доказів для підтвердження вимог та заперечень сторін, адже від його виконання залежить своєчасність і правильність вирішення цивільної справи [2].

Існуючі норми цивільного процесуального законодавства дають змогу будь-якому учаснику процесу, незалежно від віку та інших ознак, скористатися допомогою суду в збиранні доказів, якщо подання потрібних доказів є неможливим, або є складнощі в поданні цих доказів (забезпечення доказів). Також важливою гарантією захисту прав громадян під час розгляду справи є те, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи. Якщо, на думку суду, неповнолітньому учаснику процесу бракує життєвого досвіду і необхідних правових знань для належного захисту своїх прав, він може на підставі ч. 2 ст. 29 ЦПК залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи.

Згідно з чинним законодавством участь малолітніх осіб як суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин не допускається, їх права захищаються в суді виключно законними представниками. В основу такого підходу покладені медичні, психологічні та педагогічні чинники, які покликані убезпечити малолітню дитину від негативного впливу на її свідомість судових процесів.

Отже, за діючим законодавством України неповнолітні особи можуть бути суб’єктами цивільних процесуальних відносин і у зв’язку з цим мають весь комплекс процесуальних прав та обов’язків. Однак, враховуючи вікові особливості даних осіб та недостатній життєвий досвід, права, передбачені статтями 174-175 ЦПК України, мають реалізувати ними під контролем суду. В усіх інших випадках неповнолітні особи не мають переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу. Участь малолітніх осіб у цивільному процесі не передбачена, тому захист їх прав та інтересів покладається на законних представників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 40-41, 42. – Ст. 492.

2. Кондратьєва Л.А. Судовий захист неповнолітніх осіб у цивільному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Л.А. Кондратьєва. – К., 2006. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lawbook.by.ru/aref/12.00.03/104.shtml.