Право/ 9 Гражданское право

Ігнатенко О.О., Барабаш О.А.

Студенти V курсу юридичного факультету

Національного університету державної податкової служби України

 

Договір позички як особливий вид договірних відносин

Широкого розповсюдження у відносинах як між фізичними, так і між юридичними особами сьогодні набуває договір позички. Договори позички уклада­ються як щодо незначних за вартістю предметів, так і щодо таких об'єктів цивільних прав, як земельні ділянки, житлові приміщення, автомобілі та ін. Крім того, позичка набуває все більше значення у відносинах у галузі культури та, навіть, підприємницької діяльності (користування книгами з фондів бібліотек, передача речей для експонування на виставках, у музеях тощо, передача товарів у безоплатне користування з метою реклами).

Відсутність у цивілістичній науці спеціальних досліджень договору позички та практична значимість його у повсякденних відносинах у суспільстві зумовлюють теоретичну та практичну важливість аналізу правового регулювання договору позички.

Зауважимо, що напрацювань з означеного питання серед праць українських науковців небагато. Коротка характеристика договору, що розглядається, наведена у навчальних під­ручниках з цивільного права України, а також у коментарях до ЦК України.

Слід зауважити, що більш прогресивним з цього питання є російське законодавство, і побудовані на ньому розробки вчених-цивілістів, які присвятили договору позички більше уваги, ніж цивілісти України. Вважаємо, що це пов'язано із більш детальним регулюванням цього договору ЦК Російської Федерації. Не можна також залишати без уваги надбання радянських вчених-цивілістів, а також зарубіжних науковців. їх внесок, на нашу думку, є найбільш вагомим, оскільки, по-перше, їхні праці є першоджерелами для науковців сьогодні, а по-друге, вони були присвячені багатьом проблемним питанням.

Актуальність цієї теми полягає в існуванні низки неврегульованих українським законо­давством питань договору позички, що призводять до безвихідних ситуацій Теоретико-концептуальними засадами дослідження договору по­зички є наукові положення, що містяться в працях вчених: Д.І. Азаревича, С.С. Алексєєва, М.Й. Бару, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Д.В. Дождєва, Г.Ф. Дормидонтова, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Д.І. Мейєра, O.A. Підопригори, І.О. Покровського та інших.

Чинне законодавство України, як відомо, уперше закріплює договір позички і дає його легальне визначення. Згідно із ч. 1 ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Договір позички сформульований у ЦК України як один із договірних видів, спрямований на передання майна в безоплатне користування. Цей договір можна охарактеризувати такими ознаками.

По-перше, договір позички спрямований на передання в тимчасове користування об'єктів цивільних прав; ця ознака поєднує позичку з усіма договорами, спрямованими на передання в тимчасове користування об'єктів цивільних прав (наймом (орендою) житлового приміщення і комерційної концесії) і відмежовує її від договорів іншої спрямованості.

По-друге, договір позички спрямований на передання в тимчасове користування не будь-яких об'єктів цивільних прав, а тільки такого різновиду, як індивідуально визначена річ; у цьому виявляється спорідненість розглянутого договору з наймом (орендою) і наймом (орен­дою) житлового приміщення та його відмінність від комерційної концесії.

По-третє, договір позички спрямований на безоплатне передання речей у тимчасове користування, ця ознака відмежовує договір позички від найму (оренди) житлового примі­щення. І.В. Спасибо-Фатєєва зазначає, що договір позички близький до договору найму (оренди), але має відмінність у тому, що договір найму сплатний [1, с. 33]. Саме ознака оплатності (безоплатності) набуває, у кінцевому підсумку, вирішального значення для фор­мування відповідного договірного типу. Так само, як оплатність є неодмінною ознакою дого­вору купівлі-продажу, підряду або міни тощо, безоплатність необхідна для виділення таких типів договорів, як дарування й безоплатне користування [2, с. 762].

Безоплатність - неодмінна ознака для договору безоплатного користування, як і для договору дарування.

По-четверте, договір позички укладається на певний строк, після закінчення якого річ має бути повернута.

По-п'яте, договір позички укладається відповідно до мети, визначеної в договорі.

Договір позички є взаємним. Якщо він є консенсуальним, сіналагматичний характер від­носин виявляється в повному обсязі, оскільки обов'язку позичкодавця передати річ проти­стоїть обов'язок користувача її повернути.

Існує й інша позиція щодо синалагматичності цього договору: «У випадку, якщо договір позички є консенсуальним, він набуває рис двостороннього договору. Позичкодавець при цьому зобов'язаний передати річ у користування, а користувач - повернути річ протягом визначеного терміну. Якщо при укладанні договору позички застосовується конструкція реа­льного договору, то він є одностороннім, оскільки, передаючи річ у користування, позич-кодавець надалі має тільки права, а користувач - тільки обов'язки» [3, с. 169].

Договір позички є безоплатним. Безоплатність може випливати із сутності відносин сторін. Зокрема, вона виражається в певних діях, особливо якщо раніше такі дії мали безоплатний характер [4, с. 10]. Говорячи про безоплатність, не можна, однак, робити висновок, що цей договір не має майнового інтересу для позичкодавця. Іноді це справді так, а іноді майновий інтерес має місце. Наприклад, підприємство-виробник надає в безоплатне користування рек­ламній компанії свою продукцію для показу її на промисловій виставці. Безпосереднім май­новим інтересом позичкодавця буде реклама товару [3, с. 168].

У літературі безоплатний характер договору позички визнається, однак не завжди. Деякі вчені припускають можливість існування не лише безоплатної моделі договору позички, а й моделі договору позички, що має сплатний характер. Так, В.Г. Ротань вважає вважає, що із самої назви договору позички випливає, що річ за договором передається в користування безоплатно. Такий висновок відповідав би за визначенням договору позички згідно із ч. 1 ст. 827 ЦК України. Але цей висновок був би поспішний. Відповідно до ч. 2 ст. 827 ЦК України, користувач не несе обов'язку вносити плату за користування річчю тільки у двох випадках: 1) якщо сторони домовилися про це; 2) якщо це випливає із суті відносин між ними. В інших випадках договір позички вважається сплатним» [5, с. 272].

В.О. Гончаренко також зазначає, що «договір позички близький до договору найму, але відмінність між ними полягає в тому, що договір найму є сплатним, а договір позички може бути безоплатним».

З такою позицією важко погодитися. Для договору позички безоплатність є конститу­тивною ознакою. Саме ознакою безоплатності договір позички, як і договір дарування, від­різняється від усіх інших видів (типів) договорів.

З огляду на зазначене вище, вимагає іншого тлумачення ч. 2 ст. 827 ЦК України, де сказано, що користування річчю є безоплатним, якщо: а) сторони домовилися про це; б) це випливає із сутності відносин між ними. Однак питання полягає в іншому: які наслідки вини­кнуть, якщо не існує жодної із зазначених умов? Іншими словами, якими будуть наслідки, якщо при передачі майна в користування: а) сторони не домовилися про безоплатність корис­тування чи б) безоплатність користування не випливає із сутності відносин між ними? Висновок може бути лише один: виникає не договір безоплатної позички, а договір майнового найму (оренди). Останній, як відомо, має принципово сплатний характер (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Спонукальними мотивами до укладення такого роду договорів, що ґрунтуються на без­оплатності, між громадянами завжди слугують звичайні для людини відчуття: милосердя, любов, особливе ставлення до рідних, друзів тощо. Водночас строкове безоплатне корис­тування річчю, яке отримало свій початок у системі звичайних побутових зв'язків, поступово вийшло за ці межі і стало дедалі більше набувати суспільний, публічний інтерес. Так, зокрема, відповідні відносини посіли своє місце в системі відносин у галузі культури.

Аналіз характерних ознак договору позички засвідчив, що обрана конструк­ція цього договору у ЦК України не є досконалою. Ефективне правове регулювання відносин з безоплатної передачі речей у користування за договором позички вимагає вдосконалення низки норм глави 60 ЦК України.

Доречно зауважити, що на практиці почасти договір позички являє собою лише мнимий правочин. Пряма мета сторін у цих випадках може зводитись до того, аби використовувати для звичайних платних відносин той пільговий режим, який встановлений для відносин без­оплатних. Найчастіше таким чином порушуються фіскальні інтереси держави.

Список використаних джерел:

1.Спасибо-Фатеева І.Н. Позичка чи позика / І.Н. Спасибо-Фатеева // Мала енциклопедія нотаріуса. - 2004. - № 1 (13). - С. 33.

2.Брагинский М.И. Договорное право / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский - М.: Статут, 2000. - Кн. 2: Договоры о передаче имущества. - 800 с.

3.Цивільне право України : у 2 кн. / [за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової]. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 2. - 784 с.

4.Кравченко О. Домовилися і вдарили по руках: Договори найму (оренди) та позички, їх відмінності / О. Кравченко // Уряд. кур'єр. - 2005. - 15 липня (№ 129). - С. 10.

5.Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины : в 4 т. / [А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань]. - К.: А.С.К., 2005. - Т. 3. - 928 с.