Психология и социология /5. Психолого-воспитательные проблемы разви­тия личности в современных условиях

К.психол.н., доцент кафедри теоретичної та консультативної психології, докторант Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, Помиткіна Л.В.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Прийняття рішень як засіб активізації вищих психічних функцій у процесі переучування пілотів

Презентуючи сучасні ідеї та факти щодо важливості людського фактору в авіації, сучасні авіаційні фахівці однією з найбільш гострих визначають проблему переучування пілотів.

Безперервний розвиток авіаційної техніки і способів її застосування зумовлюють систематичне вдосконалення завдань і програм, які базуються на психофізіологічних закономірностях формування та збереження професійних навичок пілотів.
Перенавчання льотного складу передбачає вдосконалення або створення нових навичок і умінь. Це представляє особливу значущість у зв'язку з підвищенням вимог до якості діяльності льотного складу. Через недостатність навичок у процесі переучування льотчики допускають більшу кількість помилкових дій на нових літаках, ніж на вже освоєних.
         Як відомо, на сьогоднішній день в Україні, для того щоб отримати право на керування сучасними літаками типу “Airbus”, курсантам необхідно пройти ряд перепідготовок не лише теоретичних, але й практичних, відпрацювати оновлені навички на тренажерах та у реальних польотах.

Проблема, яка презентується, полягає в тому, що у момент виникнення стресової ситуації під час реальних польотів курсанти діють “по-старому”, не використовуючи отримані нові знання і навички. Що ж відбувається? Чому навіть найкращі курсанти, які отримали відмінні результати за необхідними заліками, як теоретичними, так і відпрацьованими на тренажерах, вирішують проблемні ситуації у реальних польотах за рахунок старих, попередньо отриманих знань та умінь і не використовують нові? Очевидно, що у процесі переучування, нові знання накладаються зверху на старі, але не заміняють їх [6].

Слід зазначити, що розв’язання проблемних ситуацій вимагає особистісної активності пілотів, результатом якої є прийняття та виконання певного рішення. Як відомо, рішення в психології — формування мисленєвих операцій, які знижують вихідну невизначеність проблемної ситуації [4, С. 343-344]. Прийняття рішення традиційно розглядається як етап вольового акту, пов’язаний із вибором цілі і способу дії. Продуктивний процес прийняття рішення включає в себе появу нових цілей, оцінок, мотивів, установок, смислів. Проблема полягає не в тому, щоб протиставити нові знання попереднім, а саме в тому, що необхідно забезпечити процес трансформації старих знань і навичок у нові, який може відбуватися під час перепідготовки пілотів.

Для вирішення даного проблемного питання, по-перше, необхідно розглянути, що являють собою вміння та навички у процесі формування образу виконання руху, дії,  діяльності (ОВРД) особистості.

Так Б.М.Теплов вважає, що навички - це автоматизовані компоненти свідомої діяльності, що виробляються в процесі її виконання. На думку К.К.Платонова, трудова навичка - це дія, що формується в процесі повторення вправ. В енциклопедичній літературі визначається, що навичка - доведене до автоматизму вміння вирішувати той чи інший вид завдання. Дослідники П.В.Картамишев і А.К.Тарасов визначають льотну навичку як добре завчену дію, доведену до автоматизму, яка представляє собою складову частину свідомої діяльності пілота. Н.А.Берштейн вказує, що рухова навичка є  динамічною багаторівневою структурою, формування якої здійснюється на основі активної психомоторної діяльності за допомогою сенсорних корекцій.

Отже, узагальнюючи, можна відзначити, що у формуванні досвіду безпосередньо бере участь свідомість і якою б автоматизованою не була льотна навичка, вона повністю не звільняється від контролю свідомості.
Крім того навички формуються в процесі тренувань, виконання відповідних вправ і продовжують удосконалюватися після них.
         Як вказував основоположник вітчизняної педагогіки К.Д.Ушинський, значення навичок у житті людини надзвичайно велике. Вчений підкреслював, що якби людина не мала здібності до навички, то вона не могла б просуватися у своєму розвитку, безперервно затримуваному постійними труднощами, які можна долати тільки навичкою, звільнивши розум і волю для нових перемог.
         Навички мають значення для людини як одна з головних складових її готовності до трудової діяльності. Вони є основою для придбання нових умінь. Діяльність людини може бути успішною, якщо вона базується на різноманітних, міцно сформованих і добре закріплених навичках. Чим більшим є запас навичок, тим різнобічно і ефективніше здійснюється льотна діяльність.
         На сьогоднішній день широко відомі праці вітчизняних спеціалістів і вчених в авіаційній психології, що стосуються даної проблематики таких як К.К.Платонов, В.А.Пономаренко, Д.В.Гандер, П.А.Корчемний та ін.
Дослідники вказують, що у процесі льотної роботи формуються складні навички та вміння, які забезпечують відповідну взаємодію льотчика з літальним апаратом при дії різних, у тому числі і несприятливих, факторів зовнішнього середовища [ ].
Проблема формування, закріплення і підтримки навичок є однією з найважливіших проблем льотної практики. Вона надзвичайно багатогранна і має різні аспекти: льотно-методичні, медичні, психофізіологічні, інженерно-психологічні та ін. Розробка цієї проблеми має істотне значення для вирішення багатьох завдань, пов'язаних з практикою початкового льотного навчання, перенавчання та підготовкою льотних кадрів.
         По-друге, необхідно проаналізувати, які зміни у психофізіології пілота відбуваються у момент критичної ситуації.

Зміна психофізіологічних функцій під час роботи в умовах ризику багато в чому залежить від стадії формування і закріплення професійних навичок. Дослідники визначають, що чим слабкіше сформовані навички, тим раніше і в більшій мірі вони порушуються, особливо в несприятливих умовах діяльності. Внаслідок цього погіршується функціональний стан, знижується якість роботи, швидше розвивається стомлюваність.

По-третє, не можна забувати, що у момент здачі заліку у курсанта виробляється механізмом інгібіції, тобто зниження продуктивності діяльності, її швидкості та якості, у присутності інструктора. У ситуації інгібіції курсант може відчувати страх чи сором зробити щось неправильно і ці переживання призводять до зниження власної гідності та самооцінки, і як результат - зневіри у власні можливості.

Крім того, дослідники зауважують, що найсучасніший тренажер не в змозі повністю імітувати умови польоту, створити емоційне напруження у льотного складу, яке відповідає реальним умовам, оскільки «політ» відбувається на землі, а отже знижується відповідальність за прийняття рішень, які стосуються його безпеки. Тому необхідні дослідження надійності льотчика в позаштатних ситуаціях із використанням спеціальних прийомів моделювання стресової ситуації. Саме такі ситуації можуть відпрацьовувати під час тренувань мислення при прийнятті рішень за допомогою спеціально розроблених вправ та задач.

Отже, під час переучування пілотів необхідно враховувати усі вищезгадані особливості і відповідно будувати навчальний процес. Яким же він повинен бути?

Перед усім слід враховувати співвідношення між навчанням і розвитком особистості, яке Г.С.Костюк характеризував терміном спряженості (рос. "сопряженности") [3]. Якщо процес надання знань відбувається як відтворення знань, то ці знання не забезпечують розвиток, не накладаються на попередній досвід. У разі забезпечення ефекту спряженості, мають бути активізовані вищі психічні функції особистості: свідомість, самосвідомість та воля (за Л.С.Виготським). Для цього у процесі навчання доцільно використовувати аналіз та синтез проблемних завдань, який допомагає формувати творчу особистість, здатну креативно підходити до вирішення проблем у критичних ситуаціях, та здійснювати правильні вибори. На жаль і досі процес традиційного навчання базується на вивченні та відтворенні засвоєного матеріалу, що не активізує розвиток вищих психічних функцій, а отже не сприяє формуванню навичок, прийняття самостійних відповідальних рішень.

На теоретичному рівні у процесі переучування слід висувати вимоги до здатності самого інструктора бачити курсантів через призму структури особистості (особистісний підхід), і відповідно до цього будувати навчальний процес. Знання індивідуально-типологічних особливостей своїх підопічних дасть змогу визначити оптимальні шляхи для забезпечення ефекту “спряженості” під час навчання, а спеціально розроблені вправи та задачі на тренування прийняття рішень стануть засобом розвитку мислення.

На практичному рівні у процесі переучування курсантів слід використовувати задачі для розвитку мислення, втілювати інтерактивне навчання, впроваджувати альтернативне навчання, коли у студента є можливість відкрити щось нове (В.А.Касьянов), використовувати спеціальні прийоми моделювання стресовості ситуацій (Н.О.Єпіхіна), що вимагає творчого підходу командного та інструкторського складу до підготовки і проведення тренувань та ін. 
         Узагальнюючи вище наведений матеріал можемо дійти до висновків, для вирішення проблеми переучування пілотів необхідно організувати процес їх навчання у відповідності з вищевказаними умовами, а саме:

1.       Впроваджувати особистісний підхід у процесі переучування пілотів.

2.       Теоретичні знання надавати відповідно до правила “спряженості” знань і розвитку, впроваджуючи альтернативне навчання.

3.       Активізувати вищі психічні функції використовуючи завдання на відпрацювання навичок прийняття рішень.

4.       Практичні знання і навички відпрацьовувати на тренажерах.

5.       Використовувати спеціальні прийоми моделювання стресових ситуацій, що вимагають прийняття особистісних рішень.

6.       Забезпечити творчий підхід командного та інструкторського складу до підготовки та проведення тренувань.

Література
1. Гандер Д. В. Психологічне обгрунтування методичних підходів до використання тренажерів у професійному навчанні льотчиків / / Вісник МНАПЧАК. - 2003. - № 1. - С. 49-53.

2.     Кодола В. Г. Система засобів підготовки льотного складу ХХІ століття / / Вісник МНАПЧАК. - 2003. - № 2. - С. 59-65.

3.     Психологія. Підручник для педагогічних вузів / За ред. дійсного члена АПН СРСР проф. Г. С. Костюка. - К.: РАДЯНСЬКА ШКОЛА.  - 1968. - 571 с.

4.     Психологія. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

5.     Пономаренко В. А. Психологічні проблеми авіації та космонавтики в ХХІ столітті / / Вісник МНАПЧАК. - 2002. - № 2. - С. 6-10.

6.                  Budnikov O.V. Transfer of training problem in Ukrainian air companies // Proceedings of the Fourth World Congress “Aviation in the XXI-st Centory“ – Kyiv, NAU. – 2010. – P.7.21-7.22.