Фізична культура і спорт

Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції.

Дорошенко Ігор Володимирович

викладач-методист коледжу інформаційних систем і технологій ДВНЗ КНЕУ ім. В.Гетьмана

Янішевський Юрій Володимирович

старший викладач кафедри фізичного виховання ДВНЗ КНЕУ ім. В. Гетьмана

Корнієнко Сергій Олександрович

старший викладач кафедри фізичного виховання ДВНЗ КНЕУ ім. В. Гетьмана

Одноралов Микола Євгенович

старший викладач кафедри фізичного виховання ДВНЗ КНЕУ ім. В. Гетьмана

Кузнєцов Валерій Анатолійович

викладач фізичного виховання ДВНЗ КНЕУ ім. В. Гетьмана

8 097 1527171

Самостійні оздоровчі тренування студентів

Ведення активного способу життя, в якому вагоме місце посідає оздоровче самостійне тренування – позитивне явище, яке вимагає наукового підходу до його організації. Необхідно дотримуватись певної послідовності дій: від визначення засобів оздоровчого тренування залежно від індивідуальних особливостей людини та виявлення мотивів занять фізичними вправами до постановки завдань залежно від етапу та тривалості занять, та до організації самоконтролю.

Будь-який оздоровчий ефект реалізується при багатократному повторенні фізичного впливу на організм. Основним найбільш важливим результатом впливу систематичних занять фізичними вправами і спортом є ефект фізичного тренування:

- допомагає студентської молоді засвоювати професійні вміння та навички;

- визначає високу працездатність людини в різних видах трудової діяльності;

- значно підвищує рухові можливості;

- покращує загально функціональний стан організму, безпосередньо забезпечуючи адаптацію до фізичної напруги;

- підвищує рівень рухової активності, що стимулює життєдіяльність організму.

Фізична активність сприяє формуванню сильної витривалої людини, а нерухомість веде до зниження працездатності та захворюванням. Оздоровче тренування відрізняється від спортивного. Спортивне тренування передбачає використання фізичних навантажень в цілях досягнення максимальних результатів в вибраному виді спорту, а оздоровче в збільшенні або підтримці рівня дієздатності та здоров’я.

Але щоб досягти вираженого оздоровчого ефекту, фізичні вправи повинні супроводжуватись значними витратами енергії і давати довге рівномірне навантаження системи дихання і кровообігу, забезпечуючи подачу кисню тканинам, повинна бути виражена аеробна спрямованість. Для того, щоб фізкультурне заняття з оздоровчою спрямованістю діяло на людину тільки позитивно, необхідно дотримуватись ряду методичних правил: поступове нарощування інтенсивності і тривалості навантажень.

Для якісної різноманітності фізичних навантажень достатньо 7-12 вправ, але щоб вони відрізнялися одна від одної. Ефективними методами різностороннього тренування, яке включає в роботу велику кількість м’язів є біг, ходьба на лижах, плавання, ритмічна гімнастика та інші. В оздоровчому тренуванні повинні виконуватись вправи на витривалість (біг в низькому та середньому темпі), силові вправи для великих м’язових груп (присідання, піднімання ніг у висі на перекладині або гімнастичній стіні, перехід з положення лежачи в положення сидячи і т.д.), вправи для суглобів хребта, рук та ніг, а також в зміні положення тіла (нахили тулуба вперед, назад, в сторони і ін.).

Систематичні заняття фізичними вправами дають позитивний вплив майже на всі органи і системи організму. Ефективним засобом, який сприяє підвищенню функціональних можливостей систем організму є активний руховий режим. В оздоровчих цілях рекомендується наступний тижневий об’єм рухової активності для студентів – 10-14 годин.

Постійне збільшення часу для оздоровчого тренування, - це головна тенденція, яка повинна визначити руховий режим людини. Рухова активність, фізичні навантаження викликають ряд ефектів, які ведуть до тренування та удосконалення адаптаційно-регулятивних механізмів.

Для проведення контролю за інтенсивністю навантаження, кожному займаючому необхідно знати свою нижню і верхню межу пульсу, а також оптимальну для себе величину коливання ЧСС. Здатність організму адекватно змінювати свої функціональні показники і зберігати оптимальність в різних умовах – найбільш характерний критерій норми здоров’я.

В сучасних умовах розвитку нашого суспільства спостерігається різке зниження стану здоров’я населення і довголіття. За даними різних досліджень біля 10% молоді мають нормальний рівень фізичного стану і здоров’я, тривалість життя скоротилась на 7-9 років, в результаті знижується і виробничий потенціал суспільства. Тільки оптимальне фізичне навантаження в поєднанні з раціональним харчуванням та способом життя є найбільш ефективним попередженням багатьох захворювань, та збільшенням тривалості життя. Оздоровчий, лікувальний і тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більш ефективним, якщо вони правильно поєднуються з загартуванням.

В наш час з’явились нові засоби оздоровчого тренування, які дають позитивний ефект на фізичний стан людини. До них можна віднести оздоровчу аеробіку та її різновиди: степ, слайд, джаз, аква або гідроеробіку, танцювальну аеробіку (фанк-еробіку, сіть-джем, хіп-хоп), велоаеробіку, аеробіку з навантаженням (невеликою штангою), акваджогінг, шейпінг, фітнес, стретчінг.

Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до індивідуальних можливостей займаючих. Намагаючись досягнути найбільшого використання засобів фізичної культури у цілях оздоровлення організму, необхідно забезпечити сполучення цих засобів з психоемоційними впливами, а також усунути всі впливи, які можуть неблагоприємно позначитися на життєдіяльності людини.

Заняття фізичними вправами, спортом сприяють емоційному підйому. Підсилюючись за рахунок целеспрямованих психорегулюючих впливів, цей підйом значно збільшує оздоровчу результативність занять і робить їх притягуючими, формує в них потребу у займаючих.