ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ ХАРЧУВАННЯ

 

Ключові слова: чинники/factors, розробка/development, впровадження/introduction,  ефективність/efficiency, ресурси/resources, громадське харчування/public food consumption.

 

У сучасних умовах досить швидко розвивається ринок нових технологій управління, які використовуються для підприємств харчування, з різноманітними організаційними структурами управління, з різною чисельністю працюючих. Розробка і впровадження нових АІТУ (автоматизовані інформаційні технології управління) вимагає великих одноразових витрат, експлуатаційних витрат, витрат живої праці. При обґрунтуванні доцільності здійснення таких великих витрат інвестор зазвичай вимагає проведення розрахунків за оцінкою ефективності заходів, що проводяться. Для цього необхідно встановити [1]:

·                   чинники, дію яких забезпечує ефективність;

·                   напрями дії цих чинників;

·                   показники для кількісного вимірювання ступеня впливу даних чинників;

·                   методи розрахунку цих показників.

Основними чинниками є підвищення якості проведення обчислювальних робіт, підвищення надійності функціонування обчислювальних ресурсів, скорочення термінів створення і освоєння нових інформаційних технологій, збільшення об’єму і скорочення термінів переробки інформації, підвищення продуктивності праці розробників і користувачів знову створених інформаційних технологій та ін. [2].

Для визначення напряму дії цих чинників слід з'ясувати, на що впливає розробка і впровадження конкретної інформаційної технології управління для підприємств харчування, а саме:

·                   на ефективність праці окремих працівників управління;

·                   на ефективність управлінської діяльності підрозділу;

·                   на ефективність процесу управління при виробленні конкретного управлінського рішення;

·                   на ефективність окремої ланки ієрархічної системи управління;

·                   на ефективність методів управління;

·                   на ефективність запроваджуваного бізнес-процесу,

·                   на ефективність системи управління в цілому.

Для оцінки ефективності АІТУ для підприємств харчування потрібна методика, здатна продемонструвати віддачу цієї системи, щоб переконатися, що ухвалюються найбільш продуктивні й економічно виправдані рішення з усіх можливих. При цьому представляє інтерес формальний підхід для вимірювання кількісної величини ефективності нової апаратури і програмного забезпечення, коректний спосіб визначення тих нескінченно малих невідчутних вигод від застосування інформаційної технології, які виправдовують витрати [3].

Необхідно використовувати різні способи комбінування кількісних і якісних методів аналізу ефективності. Визначальний чинник успіху — це взаєморозуміння між керівництвом компанії і керівниками інформаційних служб, а також узгоджена методика оцінки вигод, що отримуються бізнесом від впровадження інформаційних технологій управління. Технологія оцінки ефективності АІТУ для підприємств харчування може бути наступною:

1) виробничий підрозділ, що знайшов нове застосування, готує технічне обґрунтування;

2) співробітники відділу інформаційних систем аналізують речення;

3) відділ інформаційних систем допомагає менеджерам оцінити прямий і непрямий ефект;

4) очікуваний ефект підрозділяється на обчислюваний (ведучий до матеріальної економії) і необчислюваний (непрямий).

5) за оцінками обчислюваних витрат і доходів проводиться розрахунок показників, вибраних як основні; необчислювані ефекти включаються в обґрунтування у вигляді окремих розділів для розгляду вищими керівниками;

6)  керівник виробничого підрозділу затверджує остаточне обґрунтування;

7)  проект передається на утвердження керівництву, яке ухвалює рішення про виділення інвестицій;

8) встановлюється дата представлення звіту про реалізацію проекту, в якому порівнюються очікувані показники з фактичними.

Порівняння різних інвестиційних проектів АІТУ для підприємств харчування (або варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується проводити з використанням різних показників. Основними показниками суспільної ефективності для підприємств громадського харчування [4]:

·                   чистий дисконтований дохід;

·                   індекс прибутковості;

·                   внутрішня норма прибутковості;

·                   термін окупності.

Чистий дисконтований дохід (ЧДД) визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Якщо протягом розрахункового періоду не відбувається інфляційної зміни цін або розрахунок проводиться в базових цінах, то величина ЧДД для постійної норми дисконту обчислюється за формулою:

ЧДД=, де

Rt - результати, що досягаються на t-м кроці;

Зt - витрати, здійснювані на тому ж кроці;

T -горизонт розрахунку, рівний номеру кроку розрахунку, на якому проводиться ліквідація об'єкту;

(Rt- Зt) - ефект, що досягається на t-м кроці;

 - коефіцієнт дисконтування;

Е -  норма дисконту (у відносних одиницях).

При оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння різночасних показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх цінності до початкового періоду. Якщо показник ЧДД інвестиційного проекту позитивний, то проект є ефективним (доданій нормі дисконту) і може розглядатися питання про його ухвалення. Чим більше значення ЧДД, тим ефективніше проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативному ЧДД, то інвестор зазнає збитки, тобто проект неефективний [5].

На практиці використовують і модифіковану формулу для визначення ЧДД. Для цього зі складу Зt виключають капіталовкладення Kt на t-м кроці. Сума дисконтованих капіталовкладень дорівнює:

К=

де К - дисконтовані капітальні вкладення. Тоді формула для розрахунку ЧДД матиме вигляд:

ЧДД=-К

де    3t+ - витрати на t-м кроці за умови, що в них не входять капіталовкладення.

Ця формула виражає різницю між сумою приведених ефектів і приведеною до того ж моменту величиною капіталовкладень К.

 

Індексом прибутковості (ІД) є відношення суми приведених ефектів до величини капіталовкладень:

ІД=

Індекс прибутковості тісно пов'язаний з показником ЧДД. Він будується з тих же елементів і його значення пов'язане із значенням ЧДД: якщо ЧДД позитивний, то ІД >1, і навпаки. Якщо ІД> 1, то проект ефективний; при ІД < 1 проект неефективний.

Внутрішня норма прибутковості (ВНП) — це норма дисконту (Евн), при якій величина приведених ефектів рівна приведеним капіталовкладенням:

=

 

При використанні показника ВНП слід дотримуватися обережності. По-перше, внутрішня норма прибутковості не завжди має місце. По-друге, рівняння може мати більше одного рішення. Перший випадок дуже рідкісний. У другому — коректний розрахунок показника ВНД достатньо скрутний, хоча і можливий. Для першого наближення до ситуації, коли простий (недисконтований) інтегральний позитивний, ряд авторів пропонує приймати як EВН значення позитивного кореня рівняння.

Внутрішня норма прибутковості проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з потрібною інвестором нормою доходу на вкладений капітал. Якщо показник ВНД рівний або більше потрібної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний проект виправдані, і може розглядатися питання про його ухвалення. Інакше інвестиції в проекті недоцільні. Якщо рівняння альтернативних взаємовиключних інвестиційних проектів (варіантів проекту) за показниками ЧДД і ВНД приводить до протилежних результатів, то перевагу слід віддавати ЧДД [6].

Внутрішню норму прибутковості можна визначити за формулою, побудованій за методом інтерполяції:

де       А  —  ставка дисконту при негативному значенні ЧДД;

В—  ставка дисконту при позитивному значенні ЧДД;

С—  значення ЧДД при ставці дисконту А;

D —  значення ЧДД при ставці дисконту Ст.

Метод інтерполяції дає тільки наближене значення внутрішньої норми прибутковості. Чим більша відстань між будь-якими двома крапками, що мають позитивний і негативний ЧДД, тим менш точним буде розрахунок показника ВНД. Внутрішню норму прибутковості можна розрахувати за допомогою додатку MS EXCEL, використовуючи команду «Підбір параметра».

Термін окупності мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається не негативним. Іншими словами, це період (вимірюваний в місяцях, кварталах і роках), починаючи з якого первинні вкладення й інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення. Результати і витрати, пов'язані із здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням або без нього. Відповідно вийдуть два різні терміни окупності. Термін окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.

При необхідності обліку інфляції розрахункові формули показників ефективності проектів повинні бути перетворені так, щоб з вхідних значень витрат і результатів було виключено інфляційну зміну цін, тобто щоб величини критеріїв були приведені до цін розрахункового періоду, при цьому необхідно враховувати зміни цін за рахунок неінфляційних причин і здійснювати дисконтування. Це можна виконати введенням прогнозних індексів цін і множників, що дефлірують [7].

Разом з перерахованими вище критеріями можливе використання і ряду інших: інтегральної ефективності витрат, точки беззбиткової, простій норми прибутку, капіталовіддачі і так далі. Для застосування кожного з них необхідне ясне уявлення про те, яке питання економічної оцінки проекту вирішується з його використанням і як здійснюється вибір рішення.

Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для ухвалення проекту. Рішення про інвестування засобів в проект повинне ухвалюватися з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв й інтересів всіх учасників інвестиційного проекту. Важливу роль в цьому рішенні повинна відігравати також структура і розподіл інвестицій, що привертаються для здійснення проекту за термінами, а також інші чинники, окремі з яких піддаються тільки змістовному (а не формальному) обліку (наприклад, соціальні й екологічні чинники, що впливають на здоров’я людей, соціальна і екологічна обстановка в регіонах).

Необхідно враховувати також непрямі фінансові результати, обумовлені здійсненням проекту, зміни доходів сторонніх підприємств і громадян, ринковою вартістю земельних ділянок, будівель й іншого майна, а також витрати на обумовлену реалізацією проекту консервацію або ліквідацію виробничих потужностей, втрати природних ресурсів і майна від можливих аварій та інших надзвичайних ситуацій [5].

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (горизонт розрахунку) приймається з обліком:

·                   тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об’єкту;

·                   середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

·                   досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/або норми прибутку і т. д.);

·                   вимог інвестора.

Горизонт розрахунку вимірюється числом кроків розрахунку. Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути місяць, квартал або рік.

Витрати; здійснювані учасниками проекту, підрозділяються на первинні (капіталоутворюючі), поточні й ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування й ліквідації об'єкту.

Для вартісної оцінки результатів і витрат можуть використовуватися поточні, прогнозні і такі, що дефлірують ціни. Під поточними розуміються ціни, закладені в проекті без урахування інфляції. На стадії техніко-економічного обґрунтування обов'язковим є розрахунок економічної ефективності в прогнозних цінах, що дефлірують (одночасно бажано проводити розрахунки і в інших видах цін). Прогнозна ціна - це очікувана ціна з урахуванням інфляції на майбутніх кроках розрахунку. Цінами, що дефлірують, називаються прогнозні ціни, приведені до рівня цін фіксованого моменту часу шляхом ділення на загальний базисний індекс інфляції.

Грошові потоки можуть виражатися в різних валютах. Рекомендується враховувати грошові потоки в тих валютах, в яких вони реалізуються. Для кількісного вимірювання ефективності АІТУ доцільно використовувати методики аналізу грошових потоків і показники суспільної ефективності, розглянуті вище. Основним при розрахунку цих показників є визначення результатів і витрат по кожному року розрахункового періоду. При цьому проблемним є питання визначення результату (доходу) від впровадження і використання або продажу даної АІТУ. Можна виділити наступні підходи до визначення результативності інформаційної технології [4]:

1)  коли результати ефективності виробництва й управління співпадають;

2) коли результат ефективності управління нижче результату ефективності виробництва;

3) коли визначається тільки результат від впровадження (продажі) інформаційної технології управління;

4) коли визначення ефективності нової технології управління припускає розробку дерева цілей і їх кількісну оцінку;

5) коли визначається результат від розробки і впровадження конкретного управлінського рішення, що використовує нову інформаційну технологію;

6)  коли визначається результат діяльності управлінського персоналу на всіх ієрархічних рівнях (або окремому рівні), що використовують нову інформаційну технологію.

Після аналізу цих підходів можна вибрати показники і визначити методи їх розрахунку для отримання результату при оцінці ефективності нової інформаційної технології.

 

 

 

 

 

Література

1.     Васильева Е. В., Данилова О. М., Лобанова Н. М. Оценка эффективности информационных технологий / информационных систем: учеб. пособие. — М.: ГУУ, 2006. — 164 с

2.     Почкин П. Ф. Методические вопросы сводной оценки эффективности общественного производства // Проблемы методологии планирования и измерения эффективности производства. — М., 1975. — С. 92–102.

3.     Сизов А. В. Принципы и методы оценки эффективности инвестиций в информационные технологии: автореф. дис.... канд. экон. наук. — М., 2003. — 23 с.

4.     Кантор М. Управление программными проектами:практ. рук. по разраб. успеш. програм. обеспечения.- М. [и др.]: Вильяме, 2002. — 173 с.

5.     Шуклина Н. «Автоматизация учета на предприятиях общественного питания? Да!», [ http://gsbelarus.com].

6.     Комплексная автоматизация розничных торговых точек, аптек и предприятий общественного питания. Режим доступу: [http://minimarket.at.ua].

7.     Юринець В., Юринець Р., Лондар С. Система  інформаційних технологій // Навчальний посібник.- Львів, 2000.- 69 с.

8.     Лазаришина  І.Д.,  Іващенко А.П. Удосконалення   методичних   аспектів  аналізу   в   умовах   автоматизованої   обробки   інформації //  Вісник НУВГП. Зб. наук. праць. – Вип.4 (36) . – Рівне, 2006. - С.213-221.

9.     Черненко М., Слєпцов С. Принципы классификации управленческих информационных систем // "Корпоративные системы".- 2004.- №1.