Економічні науки/16. Макроекономіка

Д.е.н., професор Шевченко Л. С.

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого,

м. Харків, Україна

Сценарне планування вищої освіти: українські реалії

Вища освіта в Україні розвивається у достатньо конкурентному середовищі з високим ступенем невизначеності, однак без довгострокових орієнтирів і наукових прогнозів. У той час, як у країнах Європи одним із способів ефективного управління освітньою галуззю стало проведення Форсайт-досліджень з використанням сценарного планування майбутнього.

Форсайт (від англ.  foresight — погляд у майбутнє, передбачення) – це процес систематичного виявлення нових пріоритетних напрямів інноваційного розвитку та можливих технологічних перспектив, які за умови інвестування та організації систематичної роботи зможуть у довгостроковій перспективі істотно впливати на соціально-економічний розвиток країни, регіону, галузі або корпорації. Форсайт передбачає побудову багатоваріантних сценаріїв подій з одночасною розробкою практичних заходів. Для цього залучають експертів із різних сфер діяльності, практикують опитування певних груп населення (жителів регіону, молоді тощо), які зацікавлені у розв’язанні проблем, що обговорюються в рамках проекту. Однією з головних передумов успішного Форсайту є готовність суспільства (керівників держави, місцевої влади, компаній, окремих фахівців, громадськості) спільно оцінити довгострокові перспективи розвитку країни [1].

Історично сценарії виникли приблизно тридцять років тому як альтернатива одноваріантним прогнозам. Необхідність використання сценарного підходу науковці пояснюють, тим, що будь-яка система управління повинна бути спроможною до генерації множинності управлінських реакцій на зміни зовнішнього середовища. Сценарії розвитку, спираючись на реальні економічні умови, не тільки окреслюють контури подій, що відбудуться з організацією в майбутньому відповідно до різної комбінації управлінських рішень, а й дають оцінки ймовірностей їх реалізації. Це забезпечує максимальну ефективність досягнення стратегічних цілей організації [2].

Основні завдання при цьому полягають:

по-перше, у встановленні пріоритетів і «постеріоритетів» (негативних пріоритетів), особливо на національному рівні [3];

по-друге, у розробці кількох імовірних, але контрастних варіантів розвитку зовнішнього середовища організації з виокремленням тих позицій, які є значущими для менеджерів організації при ухваленні стратегічних рішень [4];

по-третє, у правильному визначенні «простору можливостей» самої організації – сукупності всіх варіацій її майбутнього розвитку, які мають прийнятну ймовірність реалізації. Як правило, вказується інерційний сценарій (що буде, якщо нічого не робити) і можливі шляхи відхилення від нього. Для кожного відхилення малюється «вікно можливостей (вибору)», усередині якого можуть бути прийняті управлінські рішення, які відхиляють розвиток системи від інерційного сценарію, і для якого розробляється певна стратегія дій;

по-четверте, в обґрунтуванні сценарних «розвилок», які можуть бути дво-, три- і багатоваріантними. Кількість сценаріїв тоді визначається як добуток кількості розвилок та їх варіантності. Оскільки порівняльний аналіз великої кількості сценаріїв практично неможливий, то відбувається їх редукція до потреб конкретного замовника, а кількість сценаріїв коливається від 4 до 8.

С. А. Попов запропонував методику впровадження процесу сценарного моделювання з восьми кроків. Головну увагу приділено виявленню так званих «логічних стрижнів», або альтернативних логік розвитку кожного сценарію. Завдання – відповідно до різних логічних стрижнів вийти на відносно невелику кількість сценаріїв, які є реальними за критерієм змісту рішень, і за вдалої розробки різних сценаріїв, повинні показувати позитивні результати, тобто певний бізнес-успіх від прийняття відповідних стратегічних рішень. У рамках кожного сценарію власний динамічний аспект логіки його розвитку визначається як сценарний драйвер. Чим менша кількість явно домінуючих сценарних драйверів, тим прозоріша логіка відповідних сценаріїв і тим чіткішим є альтернативний вибір при прийнятті стратегічних рішень [4];

по-п’яте, у розумінні того, що сценарний підхід може виявитися неефективним, якщо події свідчитимуть про «неминуче майбутнє», яке визначається безальтернативними трендами, що не залежать від прийнятих управлінських рішень, або про «неможливе майбутнє» – версії розвитку соціосистеми, несумісні з «неминучим майбутнім» [5].

Розробка сценаріїв розвитку системи освіти з урахуванням майбутніх тенденцій демографічного, соціально-економічного та науково-технологічного характеру як складова Форсайт-досліджень активно застосовується у вищій школі РФ. Так, Агентство стратегічних ініціатив, Російське управлінське співтовариство, Російська венчурна компанія розробили Форсайти дитячих освітніх сервісів, шкільної освіти, вузівської освіти, додаткової освіти, компетенцій [6]. При Державному університеті «Вища школа економіки» створено Міжнародний науково-освітній Форсайт-центр, де досліджують напрями підготовки кадрів, які будуть актуальними для посткризової економіки. З 2010 р. Сибірський федеральний університет реалізує масштабне дослідження «Прогноз і сценарії розвитку вищої школи в Росії – інституту, який інтегрує науку, освіту та інновації – в горизонті до 2030 р. як основа державної політики в освіті, науково-технічній та інноваційній сфері» [7].

За оцінками І. Кукліної, система вищої професійної освіти (ВПО) РФ найближчим часом повинна пройти кілька сценарних розвилок:

1) проводити кардинальні реформи ВПО чи залишити систему еволюціонувати, обмежившись загальними реформами бюджетного фінансування ВНЗ;

2) регулювати розвиток ВПО в момент постіндустріального переходу або зробити ставку на ринкове саморегулювання;

3) сконцентруватися в модернізації російської вищої школи на інституційних реформах або стимулювати реалізацію спеціально відібраних проектів (навчальні програми, модулі, округи, ВНЗ, технопарки, освітні сервери, освітня статистика, імпорт технологій тощо), на базі яких створити нову систему професійної підготовки;

4) при реформуванні перебудувати всю існуючу систему ВПО або паралельно їй створити нову систему, не ламаючи тієї, що склалася;

5) імпортувати найбільш передові зразки ВНЗ або намагатися створити власні;

6) взяти за основу концентрації ресурсів і зусиль переддипломну освіту або фінішні рівні підготовки, бізнес-освіту, дослідження, спеціалізовану освіту;

7) потрібно також визначитися із соціально-економічними або територіальними пріоритетами при розгортанні нових блоків російської системи ВПО [8].

В. С. Єфімов запропонував альтернативні орієнтири (сценарії) державної освітньої політики РФ:

диференціація вищої освіти (поділ на масову і елітарну, столичну і провінційну) або єдиний освітній простір країни (єдині стандарти, нормативи ресурсного забезпечення тощо);

раціоналізація, оптимізація вищої школи, вилучення всього «надлишкового», не пов’язаного із завданнями економічного розвитку країни, або підтримка «надлишковості» вищої освіти і науки як основи розвитку економіки і суспільства, творчої активності населення у довгостроковій перспективі;

збереження «центрованої» системи вищої освіти (концентрація провідних ВНЗ у столицях) або розвиток поліцентричної системи вищої освіти, у якій провідні регіональні ВНЗ працюють як альтернативні центри стратегування, досліджень і технологічних розробок;

модернізація вищої освіти з охоплення всієї мережі ВНЗ або підтримка тільки лідерів у сфері освіти, науки, інновацій; «оптимізація» і нормування «слабких» ВНЗ [9, с. 6].

Сценарне планування вищої освіти стає дедалі актуальнішим і для України. Головна проблема полягає в тому, що в Україні до цього часу не було проведено жодного повноцінного технологічного Форсайту, що не дає можливості спрогнозувати час та особливості переходу до п’ятого-шостого технологічних укладів, розвиток окремих галузей і секторів економіки. Відповідно не мають бази для чіткого прогнозу ні ринок праці (структура попиту на працю), ні вища освіта як сфера підготовки фахівців. У той час, як інерційність розвитку освіти як системи, повільність змін у педагогічних технологіях та методиках навчання, відкладений характер результатів самого освітнього процесу (використання здобутих компетенцій і знань тими, хто навчається, ще кілька років після закінчення навчання), значний період окупності інвестицій в освіту обумовлюють горизонт прогнозування не менше 5-10 років. Необхідність довгострокового прогнозування та сценарування розвитку системи освіти зростає в умовах її модернізації.

Сценарного моделювання потребують:

напрями розвитку освіти й університетів. Альтернативами є: а) масова професійна освіта відповідно до світових стандартів; її пропонують освітні університети, випускники яких можуть працювати з домінуючими технологіями; б) професійна освіта, включена до процесу досліджень і розробок передової технології; таку освіту дають дослідницькі, інноваційні та підприємницькі університети, затребувані в економіці знань; в) елітна освіта – підготовка кадрів, здатних управляти глобальними процесами; на цьому спеціалізуються мегауніверситети світового рівня з багатими традиціями та високим глобальним рейтингом [10, с. 46-47];

джерела фінансування вищої освіти – державне (бюджетне) чи приватне фінансування;

простір розвитку – національний чи транснаціональний, та інші аспекти.

Замовником Форсайту і сценарного моделювання вищої освіти в Україні може бути тільки той уряд, для якого важливе інтелектуальне майбутнє країни, який опікується національними, а не корупційно-чиновницькими інтересами. Від науково-прогностичного забезпечення розвитку вищої освіти суспільство має очікувати відповіді на питання щодо пріоритетних напрямів наукових досліджень і розробок на найближчі 15-20 років; домінуючих наукових теорій, на основі яких відбудеться формування нових парадигм; тих галузей науки, які визначать техніко-технологічний склад освіти майбутнього; потужностей науково-технічного потенціалу вищої школи, який забезпечить перехід освіти на інноваційний шлях розвитку; оптимального співвідношення між фундаментальними дослідженнями, прикладними дослідженнями і розробками в області освіти; кластерів комплексних радикальних інновацій для забезпечення стійкого розвитку освіти на інноваційній основі; очікуваного ефекту від одержання і застосування результатів НДР і (або) науково-технічної діяльності [11].

Література

1. Основы методологии «Форсайт» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.kylbakov.ru/page110/page190/index.html.

2. Бардычев, В. И. Формирование стратегии на основе сценарного планирования деятельности фирмы в условиях неопределенности [Электронный ресурс] / В. И. Бардычев, М. В. Евтюхова. – Режим доступа : http://www.ieay.ru/nauch/sc_article/2010/11/Barduchev.shtml

3. Развитие предвидения [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.moodle.udec.ntu-kpi.kiev.ua/moodle/file.php/115/resources/resource_5/04.htm

4. Попов, С. А. Сценарное моделирование: методика из восьми шагов / С. А. Попов [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.elitarium.ru/2008/10/20/scenarnoe_modelirovanie_metodika.html

5. Методика «Неизбежное будущее» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.future-designing.org/download.php?d=26&is=doc

6. Итоги Форсайт-Флота 2013: Участники разработали 10 карт будущего [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.r-u-s.org/cgi-bin/news/view.cgi?news-645.

7. Ефимов, В. С. Форсайт высшей школы России: новые миссии и функции, перспективные технологии и форматы деятельности [Электронный ресурс] / В. С. Ефимов, А. В. Лаптева, В. А. Дадашева. – Режим доступа : http://www.ecsocman.hse.ru/data/2013/01/10/1251404588/2012-3-2.pdf

8. Куклина, И. Форсайт как инструмент активного исследования и формирования будущого [Электронный ресурс] / И. Куклина. – Режим доступа : http://www.csr-nw.ru/upload/file_category_182.pdf

9. Ефимов, В. С. Форсайт высшей школы России-2030: контуры перспективной государственной политики [Текст] / В. С. Ефимов // Университетское управление: практика и анализ. – 2012. – № 5 (81). – С. 6-42.

10. Миссия образовательного учреждения [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.ecsocman.hse.ru/data/2010/05/18/1214035258/2008-4-3.pdf

11. Тодосийчук, А. В. Прогнозирование развития системы образования [Электронный ресурс] / А. В. Тодосийчук. – Режим доступа : http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article_full.php?aid=994.