Матлага Л.О.

Тернопільський національний економічний університет

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ЗАЛУЧЕНИХ КОШТІВ БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ УКРАЇНИ

Раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних грошових коштів населення та спрямування їх у кредитно-інвестиційний процес є однією з основних функцій банківської системи. Однак, без достатнього обсягу банківського капіталу установи не спроможні забезпечити у належних обсягах кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, а також здійснювати інвестиційні проекти. З огляду на це особливого значення та актуальності набуває питання щодо ролі залучених коштів у формуванні банківського капіталу як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи в цілому.

За таких умов формування банківського капіталу є важливим завданням у діяльності будь-якого комерційного банку. Оскільки найбільшу питому вагу у складі капіталу банку складають залучені кошти, тому, відповідно, завдання кожного банку полягає у створенні міцної та стабільної депозитної бази. Особливо актуальним це питання стало в умовах нестабільного розвитку економіки та постійних кризових явищ, коли кожній банківській установі доводиться змагатись за залучення тимчасово вільних коштів у населення та суб’єктів господарювання.

Зауважимо, що залучені кошти є найбільш вагомою частиною банківського капіталу, яка в кілька разів перевищує його власні кошти. Його частка в різних банках коливається від 75 % і вище. Через це для них характерний надзвичайно широкий спектр форм та видів залучення коштів, що характеризує відповідні напрямки пасивних операцій банків, основу яких утворюють операції з формування залучених ресурсів (табл. 1). Можливості банків у залученні коштів регулюється Національним банком України і в сучасний період визначається, виходячи із розмірів власного капіталу банку і його організації правової форми.

Таблиця 1

Характеристика залучених банківських ресурсів [2, с.98]

№ з/п	Види ресурсів	Складова характеристика господарювання
1.	Кошти на вимогу (до запитання) суб'єктів господарської діяльності	Поточні рахунки суб'єктів, кошти за довірчими операціями, кошти в розрахунках, розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності, цільові кошти на вимогу, кошти для розрахунків платіжними картками
2.	Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності	Короткострокові й довгострокові депозити суб'єктів господарської діяльності, кошти, отримані за операціями РЕПО
3.	Кошти на вимогу (до запитання) фізичних осіб	Поточні рахунки, кошти за довірчими операціями фізичних осіб, кошти в розрахунках, кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками
4.	Строкові кошти фізичних осіб	Короткострокові та довгострокові депозити фізичних осіб
5.	Кошти бюджету й позабюджетних фондів України	Кошти бюджетів України до розподілу, кошти державного бюджету України, бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів
6.	Кредиторська заборгованість	Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку, сума транзитних рахунків за операціями з клієнтами банку

Залучені кошти банку – це кошти, що акумулюються банком на певних умовах на різних видах рахунків клієнтів. Залучений капітал є, власне кажучи, кредиторською заборгованістю банку, яка виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Залучений капітал банку охоплюють:

Ø кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

Ø залишки коштів на поточних рахунках клієнтів;

Ø кошти на рахунках банків-кореспондентів та ін.

Однак, депозити – одне з найважливіших джерел надходження грошових коштів банку. Їх залучення потребує значних маркетингових зусиль та ефективної роботи менеджерів банку. Оптимальний обсяг залучених банком депозитних ресурсів визначається безпекою та дохідністю їх розміщення. При зниженні якості кредитного портфеля та інших активів, що обертаються на ринку, банк змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їхній реальній ефективності.

В контексті даної проблематики необхідно розглянути фактори, що впливають на можливість банку формувати ресурси з депозитних джерел (рис. 1). Усі зазначені фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Рис. 1. Фактори, що обумовлюють можливість банку використовувати депозитні джерела ресурсів

Зовнішні фактори являють собою соціальне середовище, з яким взаємодіє банк, стан ринку на якому функціонує банківська установа, ризики, рівень інфляції, конкуренція, попит на банківські продукти та послуги тощо. Сутність внутрішніх факторів полягає у потенційних можливостях банку залучити якомога більше коштів населення. До них слід віднести депозитну політику банку, спектр операцій та послуг, що здійснюються банківською установою, цінову політику, наявність мережі філій та інші.

Отже, в сучасних умовах розвитку економіки зростання конкуренції на залучені кошти на депозитному ринку за умови одночасного зниження відсоткової ставки визначає необхідність для банківських установ запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечувало б можливість клієнтам банку їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій.

Література:

1. Алексеев А. Осенние сбережения: как сохранить и приумножить? [Электронный ресурс] / А. Алексеев // Зеркало недели. Украина. – 2012. – № 32. – 14 сентября. – Режим доступа: http://zn.ua/ECONOMICS/osennie_sberezheniya__kak_sohranit_i_priumnozhit-108763.html.

2. Алексєєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики [Текст]: Монографія / К.: КНЕУ, 2002. – 216 с.

3. Бартош О.М. Депозитна політика банку та основні етапи її формування / О.М. Бартош // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – №3. – 2008. – С. 97-101.

4. Фурсова В.А. Формування ресурсної бази комерційних банків: сучасний стан і перспективи розвитку / В.А. Фурсова, М.О. Капелюшна // Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологи. – № 50. –2011.– С. 118-124.