Экономические
науки/1. Банки и банковская система
К.е.н. Латишева І. Л., Зозуля С. В.
Харківський національний економічний університет імені
Семена Кузнеця
Дослідження структури капіталу українських
комерційних банків
У сучасних умовах структура капіталу є важливим аспектом,
що визначає економічний стан комерційного банку – його конкурентоспро-можність,
фінансову стійкість, платоспроможність, ліквідність і прибутковість. Більшість
комерційних банків України внаслідок неефективного управління своїм капіталом втрачають
прибутки, зазнають фінансових труднощів, не можуть забезпечити ліквідність
банку, як результат деякі з них стають банкрутами. В умова, що склалися в
економіці, виникає потреба швидкого реагування на зовнішнє та внутрішнє
середовище, які впливають на результат діяльності банку. Структура капіталу має
постійно змінюватися протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від
стану активів, фінансового результату, політики формування та використання
елементів структури капіталу, тому питання її аналізу потребують постійної
уваги. Актуальність дослідження складових сукупного капіталу комерційних банків
визначається безпосереднім їх впливом на результати фінансової діяльності та
побічним впливом на ставлення до неї власників, інвесторів, кредиторів,
конкурентів.
Дослідження структури капіталу аналізувалася в роботах таких провідних іноземних
вчених, як Е. Гілл, Дж. Едвін, Б. Едрадс, Дж. Розмарі Кемпбелл, Р. Котлер,
Е. Рід, Ж. Рнвуар,Г. Асхауер, Б. Бухвальд, П. Роуза; російських вчених – Е.Н.
Василишена, Е.Ф. Жукова, В.І. Колесникова, В.В. Кисєльова, О.І. Лаврушина, Г.С.
Панової, В.М. Усоскіна.та інші. Але дослідження зарубіжних вчених важко
адаптувати до сучасного стану банківської системи України, оскільки переважна
більшість висновків цих економістів не відповідає умовам діяльності комерційних
банків.
Основні аспекти складної і багатопланової проблеми
банківського капіталу розкриті в працяхтаких провідних вітчизняних
вчених-економістів якО.Д. Василика, О.В. Васюренка, А.С. Гальчинського, О.В.
Дзюблюка, Т.Т. Ковальчука, А.М. Мороза, С.В. Мочерного, Д.В. Полозенка,
М.І. Савлука, В.М. Федосова. Проте наявні наукові роботи не дають повної
відповіді на всі питання, пов'язані з формуванням досконалої структури капіталу
вітчизняних комерційних банків.
Дуже важливо, щоб при дослідженні банківського
капіталу ураховувалася не тільки специфіка окремих елементів банківського
капіталу, а й їх взаємозв’язок та взаємозалежність. На цей час майже
недостатньо наукових праць, в яких би містилося комплексне дослідження
економічної сутності банківського капіталу, формування власного та позикового
капіталу банку, залучення ним коштів на депозитній і позиковій основі.Все вище означене
обумовило актуальність та мету роботи –дослідження стану елементів структури
капіталу комерційних банків та визначення груп банків, які характеризуються певною
структурою капіталу.
Для
досягнення поставленої мети авторами вирішена ряд завдань: визначення
економічної сутності та особливостей структури капіталу банку як основи
функціонування банків; визначення елементів структури капіталу за різними
класифікаційними ознаками; аналіз структури капіталу комерційних банків України
за джерелом
утворення; проведення групування комерційних банків згідно до структури їх
капіталу.
Поняття «структура капіталу» носить неоднозначний дискусійний характер і тому вимагає
детального дослідження та чіткої детермінації. Одними з найперших до вивчення
структури капіталу звернулися Ф. Кене та А. Сміт, розділивши капітал за
виробничою ознакою на основний та оборотний. Існує думка, що «структура
капіталу ─ це термін який характеризує складові частини фінансових
ресурсів» [1]. В роботі [2] структура капіталу фірми визначається як суміш
позикових фондів та пайового капіталу, що використовуються для фінансування її активів.
Крім того, структуру
капіталу визначають як співвідношення акцій, облігацій, активів, з яких
складається капітал компанії [3; 4]. Ю. Брігхем
[5] доповнює вище подане визначення, розглядаючи структуру капіталу з точки
зору її впливу на ступінь ризику, що властива звичайним акціям і її вплив на
суму нерозподіленого прибутку та ціну акції. Крім того, під структурою
капіталу розуміються інвестиційні характеристики цінних паперів, які
випускаються інвестиційним фондом[6].
На сучасному етапі ряд економістів [7, 8] схиляється до думки, що поняття
"структура капіталу" повинне розглядати усі види як власного, так і
позикового капіталу підприємства. Г.Б. Поляк, В.Г. Бєлоліпецький, П.І. Вахрін
та інші, крім зазначених вище джерел формування капіталу підприємства, ще
окремо виділяють бюджетні асигнування або субсидії [9, с. 65; 10, с. 33; 11,
с. 122]. Найбільш прийнятне визначення структури капіталу, що стосується
банків, знаходимо на сайті правових систем НАУ: співвідношення різних джерел
грошових ресурсів (власних, позичених і залучених) [12].
Структура капіталу банку має принципову відмінність від аналогічної
структури сучасних підприємств. Суть розходжень полягає в тому, що власний
капітал банку становить меншу частину всіх його коштів, а зобов’язання – найбільшу.
Причина цього – особлива роль банку в економіці як фінансового посередника,
його виняткове право прийняття внесків юридичних і фізичних осіб, унаслідок
чого банк не може функціонувати переважно на основі лише своїх власних коштів [13, с.
160].
Комерційні банки становлять основу банківської системи країни. Від них
великою мірою залежить стабільність економіки країни. Вони повинні бути
ефективним інструментом реалізації політики економічного зростання. Управління
структурою капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які
вирішуються у процесі фінансового управління комерційним банком. Тому
попередньо пропонується провести ґрунтовне дослідження елементів структури
капіталу. Це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим в економічній літературі,
незважаючи на значну кількість праць з цього приводу. У залежності від критерію
класифікації капіталу виділяють різні його структурні елементи [5, 7, 14, 15]:
за характером
використання власниками розрізняють споживчий та накопичений банківський капітали;
за джерелами залучення
виділяють іноземний капітал та національний капітал;
за формою власності
виділяють банківський капітал, що належить державі та приватний капітал;
за місцем мобілізації виокремлюють банківський капітал, який мобілізується
безпосередньо банком, та який придбано ним в інших банках;
за можливістю прогнозування величини банківського капіталу доцільно
розрізняти капітал, що піддається прогнозуванню прямому та опосередкованому;
за терміном знаходження у розпорядженні банку капітал поділяється на
власний, строковий та капітал до запитання;
виходячи з резидентності розрізняють національний банківський капітал, який
сформований і за правом власності належить юридичним і фізичним особам —
резидентам країни, та іноземний, який сформований і належить на правах
власності юридичним і фізичним особам-нерезидентам;
за формою власності банківський капітал поділяється на: приватний,
заснований на власності фізичної особи; колективний, заснований на власності
колективу, різних видів господарських товариств і підприємств; державний, який
на правах власності належить державі;
залежно від організаційно-правової форми залучення банківського капіталу
розрізняють акціонерний та пайовий капітал;
за формою залучення банківського капіталу виокремлюють такі його види:
капітал у грошовій формі; капітал у матеріально-речовій формі; капітал у формі
фінансових активів; капітал у формі нематеріальних активів;
за джерелом утворення розрізняють власний, залучений та позичений
банківський капітал.
В рамках дослідження, що виконується авторами, вважається за необхідне
використання останньої класифікації. Розгорнута класифікація капіталу банку за
джерелом утворення подано на рис. 1.



Рис. 1.
Елементи структури капіталу банку
Таким чином, структура капіталу банку – це таке
співвідношення власних, залучених та позикових банківських ресурсів, які
залучені банком для досягнення поставлених завдань з мінімальним ризиком. Для
подальшого дослідження структури капіталу банків було обрано найбільші за
розміром активів комерційні банки. Як видно з рис. 1. у структурі капіталу
українських комерційних банків перевагу отримали позиковий та залучений
капітали. При цьому варто зазначити, що значне надмірна наявність позикових та
залучених коштів збільшує ризики та зменшує платоспроможність банка, й зменшує
його прибутки за рахунок необхідності сплати відсотків за користування цими
видами капіталу.
На противагу, використання власного капіталу дає
банкам певні переваги: підвищення фінансової стійкості, стійке фінансове
зростання, формування позитивного іміджу банку, можливість ефективного
регулювання депозитними відсотками, зростання залученого капіталу.

Рис. 2. Структура капіталу комерційних банків України на початок 2013 р.
Структура капіталу визначає
фінансові, операційні та інвестиційні аспекти діяльності банку та оказує
значний вплив на кінцеві результати його діяльності. Вона впливає на економічну
та фінансову рентабельність, рівень фінансового ризику та формує співвідношення
ступеню прибутковості та ризику в процесі функціонування банку. Фінансові
рішення з структури капіталу – це вибір компромісу між ризиком та доходністю,
оскільки зростання долі позикового капіталу збільшує ризик, та більш високе
значення долі позикового капіталу забезпечує зростання показників доходності на
власний капітал. Тому важливим завданням дослідження банківського капіталу є
встановлення його взаємозв’язку з фінансовим результатом (рис. 3).

Рис. 3. Фінансові результати
комерційних банків на початок 2013 р.
Проаналізувавши рис. 2 та рис. 3
знаходимо підтвердження вище сказаному, що недостатній обсяг банківського
капіталу та перевага позикового негативно впливають на ефективність діяльності
банку. Тому постає об’єктивна необхідність у знаходженні такого співвідношення
елементів структури капіталу, яке сприяло досягненню поставлених перед банком
цілей. При цьому слід звернути увагу, що розглянуті комерційні банки окрім
різного співвідношення елементів структури капіталу мають дуже різний його обсяг.
Першочерговим завданням при аналізі структури капіталу є визначення груп, що
дозволить визначити однорідні групи та розробити найкращу структуру капіталу
для кожної групи.
Виділення однорідних масивів
банків для подальшої оцінки структури капіталу здійснювалося за допомогою
кластерного аналізу. У рамках цього методу для оцінки відстаней між кластерами
може бути використаним метод "Уорда" (Ward’smethod), який добре
працює з невеликою кількістю елементів і націлений на вибір кластерів із приблизно
однаковою кількістю членів. Сутність кластерного аналізу полягає в тому, що всі
спостереження (у нашому випадку – підприємства) розглядаються як точки в
багатомірному просторі ознак. Застосовувана процедура класифікації дозволяє
виділити точки, близько розташовані друг до друга, і об'єднати їх у групи на
основі схожих значень ознак. У якості метрики відстані пакет пропонує різні
виміри, але найбільш уживаним є евклідова відстань (Euclideandistance).
Перевага кластерного аналізу полягає в тому, що він дає можливість проводити
класифікацію об'єктів не по одному параметру, а по ряду ознак. Крім того,
кластерний аналіз не накладає ніяких обмежень на вигляд розглянутих об'єктів і
дозволяє досліджувати безліч вихідних даних будь – якої природи.
Групування комерційних банків
неможливе без врахування ефективності та надійності структури капіталу комерційних банків. Тому для
проведення кластерного аналізу було обрано методичний підхід, запропонований
А. М. Герасимовичем [16], який дає змогу проаналізувати структуру
капіталу з огляду на фінансову стійкість банківської установи. Обраний метод
ґрунтується на використанні таких коефіцієнтів: коефіцієнт надійності,
коефіцієнт фінансового важеля, коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні
активів, коефіцієнт захищеності капіталу та коефіцієнт мультиплікатору
капіталу.
За результатами кластерного
аналізу із сукупності досліджуваних банківських установ було отримано три групи
банків (рис. 4), що характеризуються різною структурою капіталу та рівнем
фінансової стійкості банку. До складу першої групи увійшли ПАТ КБ
"ПриватБанк", ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Райффайзен
банк Аваль", ПАТ "Дельта банк", ПАТ "ІНГ банк
Україна", ПАТ " УкрСиббанк". Ця група характеризується невисокою
часткою власного капіталу в сукупному капіталі банку. При цьому досить високий
ступінь захищеності власного капіталу капіталізованими активами та високе
значення коефіцієнта мультиплікатора капіталу банку, що говорить про активне
залучення банками власних коштів поряд із збільшенням обсягу активів .

Рис. 4. Дендограма кластерізації комерційних банків за показниками структури капіталу (метод «Ворда»)
До складу другої групи увійшли
ПАТ АБ "Південний", ПАТ "ВТБ Банк", ПАТ
"Промінвестбанк" , ПАТ КБ "Надра", ПАТ
"Брокбізнесбанк", АТ "ОТП Банк", ПАТ "ФКБ БАНК"
,ПАТ "Альфа-банк", АТ "Ощадбанк",
АТ "Укрексімбанк". Для цієї групи характерним є високий обсяг
власного капіталу, що підтверджується значенням коефіцієнта фінансового важеля.
Невисоке значення мультиплікатора капіталу говорить про невідповідність темпів
збільшення активів темпами збільшення власного капіталу і присутність тенденцій
зниження використання «потужностей» із залучення власних коштів.
Остання група склалася з АТ
"Родовід Банк", ПАТ "Банк Форум",
ПАТ АБ "Укргазбанк", ПАТ "Сведбанк" та
характеризується досить високим обсяг власного капіталу, але при цьому низькою
його захищеністю капіталізованими активами. Низьке значення мультиплікатора
капіталу свідчить про невідповідність темпів збільшення активів темпами
збільшення власного капіталу .
Таким чином, підсумовуючи
викладене, слід зазначити, що формування структури капіталу банків відбувається
у складних умовах реформування економіки держави. На сучасному етапі переважна
частка сукупного капіталу банків складається з залученого та позиченого
банківських капіталів. Як результат послаблення фінансовій стійкості банків
інегативний фінансовий результат їх діяльності. Взаємопов’язаність та
взаємообумовленість власного, позикового та залученого капіталу потребують
комплексного та постійного аналізу їх стану з метою швидкого реагування та
підвищення ефективності діяльності комерційних банків. Тому авторами
запропоновано кластерізацію банків за структурою капіталу, яка у подальших
дослідженнях становить базу для визначення оптимального співвідношення
елементів структури капіталу та розробки напрямків її дотримання.
Література:
1. Шеремет М. Аналіз структури
власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття фінансових рішень /
М. Шеремет, Й. Шеремет // Економічний аналіз. – 2009. – Вип 4. – C. 332-335
2. Гриньова В.М. Фінанси підприємств / В.М. Гриньова, В.О. Коюда,
Т.І. Лепейко. - Харків, ХДЕУ, 2001. – 169 с.
3. Батлер Б. Финансы: Оксфордский
толковый словарь [Електронний ресурс] / Б.Батлер, Б.Джонсон, Г.Сидуэлл, Э.Вуд.
- Режим доступу: http://vocable.ru/dictionary/533/
4. Ван Хорн Дж. К. Основы фінансового менеджмента / Дж. К.Ван Хорн, Джон М. Вахович. [пер. с англ]. [11-е
издание]. - М.: Издательскийдом«Вильямс», 2001. - 992 c.
5. Бригхем Ю. Финансовый
менеджмент: Полный курс: в 2-х т. / Ю.Бригхем, Л.Гапенски [пер. с англ. под
ред. В.В. Ковалева]. – СПб.: Экономическая школа, 2004. - т.1., ххх+497с.
6.Экономика и бизнес. Бизнес
портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://economika-i-biznes.ru/standart/id-86/stryktyra_kapitala.html
7. Бланк И.А. Управление активами
и капиталом предприятия, / И.А.Бланк - К.: Ника-центр, Эльга, 2003 – 448с.
8. Ковалев В.В. Финансовый анализ:
управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / B.B. Ковалев [2-е изд. перераб. и доп.] – М.: Финансы и
статистика, 1997. – 512с.
9. Белолепецкий В.Г. Финансы фирмы
: курс лекций / В.Г. Белолепецкий; под ред. И.П. Мерзлякова. – М. :ИНФРА-М,
1999. – 298 с.
10. Вахрин П.И. Финансы. учебник
/ П.И. Вахрин, А.С. Нешитой. – М. : Маркетинг, 2000. – 502 с.
11. Финансовый менеджмент: теория
и практика: [учебник] / Г.Б. Полякова, И.А. Акодис, Т.А. Краева и др.; под ред.
проф. Г.Б. Полякова. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 518 с.
12. Правові Системи НАУ.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.21158.0
13. Катранжи Л. Л. Детермінанти формування
структури банківського капіталу / Л. Л. Катранжи // Економічний простір. –
2011. - №46. – С. 159 – 170.
14. Алексеєнко М. Д. Капітал
банку: питання теорії і практики: Монографія. / М. Д. Алексеєнко — К.: КНЕУ,
2002. — 276 с.
15. Вареник В. А. Методологічні
аспекти формування структури капіталоутворення в банківській системі України /
В. А. Вареник // Сталий розвиток економіки. – 2011. – С. 306 – 309.
16. Аналіз банківської діяльності / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін. ; за ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.