Шейко О.Ю., Ганин В.И.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми та принципи фінансування бюджетних установ

Облікова політика бюджетної установи – це сукупність визначених в межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються бюджетною установою для складання і подання звітності. Вона базується на основних принципах бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку в бюджетних установах — це нормативні вимоги, з дотриманням яких здійснюються функції бюджетних установ.

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, який об’єднує низку самостійних обласних, регіональних, районних бюджетів. Бюджетні установи безпосередньо фінансуються з державного або місцевого бюджетів.

Бюджетне фінансування – це виділення коштів з бюджету (державного або місцевого) в розпорядження керівників установ та організацій на здійснення витрат, передбачених бюджетом.

Актуальною проблемою в Україні залишається нестача коштів у державному бюджеті, що уможливлює повне фінансування бюджетних установ.

Граничні розміри фінансування із бюджету на рік з розбивкою по кварталах передбачаються в річному розписі доходів і видатків відповідного бюджету, в кошторисах доходів і видатків бюджетних установ і називаються бюджетними асигнуваннями.

Основні принципи бюджетного фінансування та напрями витрачання бюджетних коштів викладено в Законі України “Про бюджетну систему”.

Згідно зі ст. 18 цього Закону кошти Державного бюджету України витрачаються виключно на цілі та в межах, затверджених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Відповідно до цього Закону з Державного бюджету фінансуються установи та організації у сфері освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення.

Фінансування бюджетних організацій здійснюється з додержанням таких принципів:

1. Безповоротність надання коштів. Згідно з цим принципом суми, що виділяються з бюджету на утримання установ, мають безоплатний характер, тобто поверненню не підлягають;· Зв’язок між обсягом фінансування та виконанням планів бюджетною установою. Сутність цього принципу полягає у тому, що бюджетна установа отримує кошти не під план, а відповідно до фактичного виконання плану. При цьому на чергову суму надходжень грошових коштів безпосередньо впливає якість використання попередньо наданих коштів та дотримання установою фінансової дисципліни;

2. Фінансування в межах асигнувань передбачених кошторисом. Цей принцип означає, що виділення коштів з бюджету на утримання бюджетних організацій здійснюється тільки за наявності кошторису доходів і видатків бюджетних установ і в межах асигунвань, затверджених кошторисом. Слід мати на увазі, що здійснення витрат, не передбачених кошторисом, не допускається, оскільки затверджений кошторис бюджетної установи – це граничний рівень витрат, які може здійснювати установа за тією чи іншою статтею за рахунок бюджетних коштів. Згідно з п. 43 Порядку № 17 здійснення витрат без затверджених у встановленому порядку кошторисів і плану асигнувань призупиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розкладу призначень і помісячного розкладу асигнувань відповідного бюджету. Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства і фінансові органи провадять фінансування тільки згідно із затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

3. Цільове призначення. Відповідно до цього принципу використання виділених з бюджету коштів проводиться тільки на цілі, передбачені у відповідній статті кошторису та в межах отриманих сум.

Слід мати на увазі, що посадові особи бюджетних організацій за порушення порядку використання бюджетних коштів несуть кримінальну відповідальність згідно Кримінального кодексу України;

4. Контроль за використанням наданих коштів. Цей принцип означає, що контроль за використанням коштів здійснюється на всіх етапах господарської діяльності бюджетних установ через казначейську систему.

Для вирішення проблеми нестачі коштів і фінансування треба вживати такі методи як трансферт коштів з одної сфери бюджету в іншу та залучення коштів з місцевих бюджетів, спонсорів.

Висновок. В основу виконання бюджету необхідно закласти стратегію досягнення цілей та завдань, що вимірюються показниками результативності.

Таким чином, застосування вищезазначених принципів і методів контролю складання та виконання кошторису доходів і видатків бюджету, дозволить заощадити сотні тисяч гривень державних коштів та попередити утворення боргів.

Література:

1. Бюджетний кодекс України [електронний ресурс]: режим доступу // www.rada.gov.ua.

2. Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України /Наказ Державного казначейства України від 09.08.2011 року за № 136.

3. Гуцаленко Л. В. та інші Державний фінансовий контроль// Л. В Гуцаленко, В. А. Дерій, М. М. Коцупатрий: навч. посіб. – К: Центр учбової літератури, 2009. – 424с.