ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАХОДИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА ПИВА

Ключові слова/ Keywords: підприємства / enterprises, пивоварна компанія / brewing company, бренд / brand, інновації / innovations, конкурентоспроможність / competitiveness.

У сучасних умовах пристосування підприємств до зовнішнього середовища при безумовній важливості внутрішнього середовища стає першорядною і життєво необхідною потребою їх розвитку. Для підвищення ступеня готовності пивоварних підприємств до невизначеностей, зниження уразливості, велике значення має забезпечення гнучкого розвитку галузі як комплексу економічних, фінансових, маркетингових і технічних проблем, приведених до єдиного вектору.

Управління розвитком пивоварної промисловості повинне охоплювати всі заплановані, організовані й контрольовані зміни в області стратегії, виробничі процеси, структури соціально-економічної системи, включаючи організаційні, кадрові, комунікаційні й інформаційні аспекти.

У методологічному плані виділяють два основні підходи до трактування управління розвитком [3]:

по-перше, це розширювальний підхід, коли в цю систему включаються механізми й інструменти інвестиційного, інноваційного процесу, стимулювання НТП та інших інструментів політики зростання;

по-друге, це обмеження системи тільки інноваційними механізмами інструментами реалізації науково-технічної політики і заходами ініціації перекладенню виробничо-економічних систем на використання нових технологій модернізації, продуктів і методів регулювання організаційно-економічних процесів. Стосовно підприємств пивоварної промисловості актуальність розробки даної системи особливо висока, враховуючи їх стратегічну спрямованість, необхідність вирішувати інвестиційні й інноваційні проблеми.

Цілісність і системність управління розвитком підприємства додають його основні складові: стратегічне планування, процедури вибору і реалізації пріоритетів фінансової політики компанії, механізми забезпечення інвестиційного й інноваційного процесу, включаючи забезпечення розвитку організаційного, технологічного і науково-технічного потенціалу, стимулювання НТП [2].

Аналіз практики показує, що управління змінами може відбуватися в різноманітних ситуаціях і мати різні форми здійснення. Ключовим об’єктом, при цьому, стають зв’язки, які можуть виникати між зовнішніми і внутрішньофірмовими умовами, кадровими параметрами організації, основними інструментами управління змінами. Необхідно, перш за все, чітко виявити ці зв’язки, а потім зробити обґрунтовані оцінки адекватності стану підприємства й інструментарію реалізації змін. Практично завжди виникає проблема вибору або поєднання крайніх форм змін - реінжинірингом і організаційним розвитком, між якими є ряд проміжних варіантів.

Виділяють наступні типи змін[1]:

зміни, викликані розвитком (наприклад, освоєння нових ринків збуту);

перехідні зміни (часткова реорганізація, здійснювана в умовах визначеності, наприклад, освоєння нової продукції і нової технології);

трансформаційні зміни (повна реорганізація, здійснювана в умовах невизначеності).

Аналіз показує неприпустимість пропуску в процесі управління змінами однієї або декількох фаз циклу, оскільки можливі серйозні прорахунки і підвищений ризик дезорганізації діяльності керованої системи. Виключно складні за своєю природою процеси змін рідко протікають синхронно: різні підсистеми організації одночасно можуть знаходитися в різних фазах вказаного циклу.

Ефективність розвитку стає для підприємств пивоварної промисловості не тільки функцією діяльності, але і функцією управління, - багато що залежить від якості, ефективності управління і організації виробництва в найширшому сенсі. Це, як правило, економічний апарат управління, вища оперативність і гнучкість в ухваленні рішень і краща мотивація працівників, що швидко перебудовується.

У нашому дослідженні реалізується комплексний підхід до підвищення ефективності розвитку, заснований на базі обліку трьох основних чинників: ступеня задоволення споживача продукцією, конкурентного потенціалу підприємства і ефективності стратегії для певного сегменту ринку. Можна виділити наступні організаційно-економічні заходи розвитку виробництва пива, орієнтовані на підвищення конкурентоспроможності продукції: диверсифікація асортименту, поліпшення смакових характеристик пива, вдосконалення тари і упаковки, підвищення терміну придатності, формування позитивного іміджу продукту, проведення зваженої цінової політики, виявлення і забезпечення переваг товару та інші, але найважливішим серед них на сучасному етапі розвитку пивоваріння стає створення і розвиток бренду [4].

Торгова марка здатна додати організації певні сильні риси. По-перше, це конкурентні переваги компанії, по-друге, це розуміння мети співробітниками. Торгова марка, якою гордяться працівники компанії, здатна надати істотну позитивну дію на моральний стан персоналу. Особливо яскраво це виявляється в організаціях підприємницького типу, де сильне відчуття єдності з компанією - і, як наслідок, з торговою маркою, - посуває працівників на високі рівні продуктивності праці і лояльності. Що стосується конкурентних переваг, то сильна марка створює бар’єри для входу інших марок в свій сектор ринку. Чим міцніші провідні марки в секторі, чим вища репутація і довіра основних конкурентів, - тим складніше іншим гравцям прорватися на ринок. Крім того, торгові марки часто символізують постійність, важливу для підтримки відносин з покупцями. Нарешті, кажучи про фінансові вигоди, не можна не пригадати ефект масштабу. Наявність сильної торгової марки дійсно викликає даний ефект, причому не в останню чергу - у сфері комунікації. Коректно розроблена торгова марка, що правильно позиціонується, одним своїм існуванням передає набір відмітних цінностей (таких як солідність, надійність, технологічність) швидше і ефективніше за будь-яку дорогу рекламу. Таким чином, ці та інші аспекти дозволяють говорити про торгову марку як про інструмент підвищення ефективності розвитку. Розвиток торгової марки стає стратегічним аспектом діяльності пивоварних підприємств, з яких вже багато хто застосовує агресивні, чітко обкреслені методи просування своїх брендів.

Розробка бренду – один з найважливіших кроків формування власної аудиторії майбутнього продукту. Бренд – це не тільки торгова марка, що складається з назви, графічного зображення (логотипу) і звукових символів компанії або товару. Поняття бренду ширше, оскільки в нього ще входять: сам товар зі всіма його характеристиками; набір очікувань і асоціацій, що сприймаються користувачем товару; інформація про споживача; обіцянки яких-небудь переваг, дані автором бренду споживачам. Створення бренду включає цілий комплекс заходів: обрання позиціонування продукту, розробка текстової назви для бренду – нейминг; вибір альтернативних назв для бренду; створення слоганів; розробка бренд-іміджу торгової марки; логотип і візуальні складові; вибір персонажа бренду імідж-герой; дизайн упаковки; дизайн рекламних матеріалів, розробка заходів щодо виведення продукту на ринок [1].

Оформлення і назва продукту повинні бути адекватні не тільки один одному, але і товарній групі, до якої продукт відноситься. Всі етапи створення бренду взаємозв’язані, і будь-яка помилка хоч б на одному з них може спричинити непоправні наслідки як для самого майбутнього бренду, так і для всієї діяльності підприємства. Для розробки бренду ми пропонуємо використовувати покрокову методику, придатну як для нового бренду, так і для ребрендінзі, що існує, залежно від ситуації, що склалася. Перші кроки по створенню бренду – ухвалення рішення про створення торгової марки і визначення характерних особливостей – як правило, можуть здійснюватися фахівцями самого пивоварного підприємства і/або топ-менеджерами компанії. Починаючи з третього етапу доцільно звертатися до професіоналів- маркетологів, щоб визначити найбільш оптимальні напрями, які будуть задані фахівцям креативного і дизайнерського напряму.

Сьогодні тільки грамотне поєднання якісних і кількісних методів аналізу може дати найкращий результат. Кетинг – дослідження з варіативним застосуванням кількісних і якісних маркетингових методик – сьогодні є найбільш доцільним методом, що дозволяє сформулювати точний комплексний прогноз розвитку ринку і положення власного бренду на ньому, а також сформувати перелік очікуваних характеристик бренду як з погляду споживача, так і з погляду ринкового оточення і законів динаміки ринку.

На схемі відмічені тестові кроки, абсолютна відмова від яких може спричинити серйозні помилки. Найбільш часто використовувані методи якісного маркетингу в застосуванні до третього кроку схеми – це[3]:

фокусні групові інтерв’ю – інтерв’ювання вузької групи респондентів (8-12 чоловік) на певну тему;

глибинні інтерв’ю – індивідуальні опитування представників цільової групи за спеціально підготовленим опитувальним листом з певної проблеми;

персоніфіковані занурення – індивідуальне тестування персоналій, що соціально визначилися, що дозволяє виявити мотиваційні аспекти неусвідомленого вибору конкретного продукту;

комерційна колірокорекція – направлена на розтин прорахунків і корекцію коліросприйняття споживачами рекламних, антуражних, пакувальних та інших матеріалів і носіїв інформації про товар залежно від приналежності людини до соціальної групи і місця (регіону) проживання.

Не менш важливий, і сьомий крок, через природну значущість – назва товару  для  споживчого  сприйняття  за  привабливістю  і  за адекватністю сприйняття, а також, звичайно, з позиції того, наскільки назва правильно буде співвідноситься з певною товарною групою, включаючи ціну, значущість, статус продукту і так далі. Як правило, тут прийнятні як неймінг-лінк тести (naming link test), так й інші методики індивідуальних і групових опитувань.   Неймінг-лінк  тест  –  методика, заснована  на використанні закритих бланкових анкет. Вона включає три послідовні етапи, направлених на виявлення рівня сприйняття респондентами кожної з наданих назв продукту, але призначена і розроблена в першу чергу для фантазійних або «іноземних звучних» назв. Перед початком проведення неймінг-лінк тесту ті назви, які тестуватимуться в результаті дослідження, відбираються методом «мозкового штурму» і супутніх традиційних методик. Відібрані назви проходять додаткову фільтрацію їх відносної відповідності заданим цілям і завданням дослідження. Далі ці назви потрапляють в загальний список, за яким вони і тестуватимуться шляхом неймінг-лінк тесту [5].

Особливої важливості в неймінг-лінк тесті набуває експертне опитування у формі індивідуального інтерв’ювання професіонала на ринку пива, який, як правило, є топ-менеджером конкуруючої компанії або ритейл-представником. Даний метод актуальний, коли мова йде про такі цільові установки, як вихід і завоювання іноземних ринків або лояльності прозахідноорієнтованої цільової аудиторії. Адже інколи досить благозвучні назви виглядають образливо, навіть аморально, а іноді і просто смішно для інших мовних груп споживачів.

Десятий і тринадцятий кроки значущі для вибору найбільш відповідного дизайну і форми упаковки. Для цієї роботи підійдуть і фокус-групи, і їх концентрований варіант — експрес-тестинг і масштабні хол-тести. Хол-тести – це дослідження тестового характеру з великим масивом респондентів в місцях продажів у тестових стендів або в окремих приміщеннях, що імітують магазинний прилавок, де інтерв’юються респонденти випадкової вуличної вибірки. Експрес-тестінг – групова форма дослідження для необмеженого числа респондентів, підбір яких здійснюється за принципом фокусних групових інтерв’ю (для малих груп) або хол-тестів (для великих груп). Така форма дослідження дуже варіативна, оскільки легко адаптується до конкретних цілей і завдань дослідження, а також може включати усні співбесіди й інтерв’ювання (при малих формах) або виключно письмову роботу при використанні бланкових методик (при великих групах респондентів, аж до роботи модератора з цілим залом за допомогою асистентів) [4].

Найчастіше дана методика використовується, коли мова йде про назву фантазійних, вигаданих, а також складених шляхом структурованого поєднання букв. Але методика актуальна і для достатньо типових назв, що розповсюдженні в ужитку.

На всіх етапах розробки бренду слід чітко дотримуватися заданого позиціонування торгової марки. Не слід намагатися розраховувати відразу на всіх споживачів. Результати якісних методів аналізу повинні підкріплюватися кількісними дослідженнями. Реакція потенційних споживачів, яку можна зафіксувати на фокус-групі, може збити з правильного шляху і привести до затвердження слабких варіантів бренду, оскільки люди відповідають, покладаючись на свій розум, а купують, покладаючись на відчуття. Оскільки бренд – це не тільки рекламне повідомлення, всі доданки бренду повинні бути створені з урахуванням цінності, яка закладається на стадії розробки ідеології споживання бренду.

Цінність, закладена в бренд, визначає все – від дизайну упаковки до особливостей технології виробництва – кожен доданок бренду повинен служити уособленням даної цінності. Мінятися може все – упаковка, властивості товару, конкурентне середовище, технології, але бренд завжди повинен бути символом цінності, що міститься в його основі.

Особливе значення набуває на сьогодні розробка міжнародних брендів. Практично всі провідні пивоварні компанії приділяють велику увагу розширенню ринку збуту. Українське пиво поставляється майже в 40 країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Всі найбільші пивоварні компанії, представлені на українському ринку, експортують свою продукцію за межі країни, причому країни СНД і Балтії – один з найбільш перспективних напрямів експорту для українських пивоварів. Завоювання ринків країн СНД багато в чому полегшує лояльне відношення споживачів до російського пива і довіру його якості, адже багатьом воно знайоме ще з радянських часів. За оцінками експертів, пиво українських виробників здатне зайняти гідне місце у ряді популярних світових марок.

Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства повинна спиратися на дослідження цін і якості товарів, що експортуються і імпортуються, і послуг, термінів і якості обслуговування та ін. Для ефективної роботи на зовнішньому ринку підприємство повинне проводити маркетингові дослідження, здійснювати аналіз конкурентоспроможності, враховувати особливості чинного законодавства, як в Україні, так і за кордоном, а головне – створювати і розвивати міжнародні бренди [2].

Безумовно, частка загального об’єму експортних постачань продукції пивоварних підприємств в сукупному експорті України поки незначна, проте неухильне збільшення експортних продажів свідчить про зростання конкурентоспроможності українського пива на міжнародному ринку. Підприємства, розвиваючи свої бренди, як правило, керуються власними інтересами. Проте слід враховувати, що на репутацію торгової марки робить вплив імідж країни походження товару. І назад, підвищення іміджу держави, його комерційній, інвестиційній і соціальній привабливості можливо шляхом формування господарюючими суб’єктами сильних брендів, що містять елементи гордості за свою країну.

Узгоджена робота держави і господарюючих суб’єктів за вказаним напрямом може бути реалізована у вигляді утворення єдиної системи створення і розвитку міжнародних брендів для підприємств по виробництву пива. На нашу думку, реалізація такої концепції повинна базуватися на наступних основних принципах [3]:

Принцип унікальності. Даний принцип полягає в підтримці державними органами і розвитку не конкретних локальних або національних брендів, не конкретних підприємств, а унікальних конкурентних можливостей виробництва.

Принцип комплексного розвитку. Даний принцип полягає в здатності національного бренду нарощувати свою марочну вартість до міжнародних масштабів, а також підвищувати інвестиційну, соціальну і комерційну привабливість країни.

Принцип індивідуальності. Даний принцип полягає в створенні довготривалої лояльності і прихильності представників різних сегментних груп до національних брендів, що базуються на дійсних відмітних перевагах, що визначаються національними особливостями.

Ми пропонуємо зразковий план заходів щодо організації процесу створення і розвитку міжнародних брендів пивоварних підприємств (таблиця 1).

Таблиця 1

План заходів щодо створення і розвитку міжнародних брендів пивоварних підприємств

 

Найменування робіт

Зміст робіт

Виконавець

Розробка стратегії

формування і розвитку

міжнародних брендів

1. Складання пивоварними підприємствами бізнес-плану по створенню міжнародної торгової марки, направленої на підвищення комерційної, інвестиційної і соціальної привабливості як самого господарюючого суб’єкта, так і держави в цілому

Працівники маркетингових і економічних

служб пивоварних підприємств

 

 

2. Аналіз складених бізнес-планів, відбір підприємств для участі в програмі й коректування бізнес-планів

Колектив з працівників органів держуправління і

незалежних консультантів в області економіки і маркетингу

 

 

3. Виявлення методів державної підтримки відібраних підприємств в рамках розроблених бізнес-планів

 

 

Реалізація стратегії формування і

розвитку міжнародних брендів

1. Реалізація бізнес-планів по створенню міжнародної торгової марки

Працівники пивоварних підприємств

 

 

2. Допомога державних органів управління в просуванні міжнародних товарних марок

Працівники органів держуправління

Організація контролю виконання плану

Формування системи контролю виконання бізнес-планів.

Колектив з працівників органів держуправління і

незалежних консультантів в області економіки й маркетингу

 

 

Здійснення контролю виконання бізнес-планів.

 

 

 

Для проведення заходів щодо створення і розвитку міжнародних брендів пивоварних підприємств необхідно створити тимчасовий трудовий колектив з працівників державних органів управління і незалежних консультантів в області економіки й маркетингу. На першому етапі економічними службами пивоварних підприємств складаються бізнес-плани по створенню міжнародної торгової марки, направленої на підвищення комерційної, інвестиційної і соціальної привабливості як самого господарюючого суб’єкта, так і країни в цілому.

Бізнес-план по створенню міжнародної торгової марки повинен включати наступні блоки:

Відомості про підприємство: організаційно-правова, форма, сфера діяльності, організаційна структура, показники фінансової ефективності за останні 3 роки, відомості про керівних працівників, основні досягнення підприємства, його конкурентні переваги, структура маркетингової служби підприємства, ефективність її функціонування в частині розвитку брендингової діяльності.

Мета і роль підприємства у вирішенні проблеми підвищення своєї ефективності розвитку й іміджу країни в цілому.

3.       Необхідні ресурси (виробничо-технологічні,
фінансові, організаційно-кадрові) для реалізації плану по створенню
міжнародної торгової марки.

4.       Механізм реалізації плану (послідовність дій,
направлених на створення, впровадження і просування міжнародної торгової
марки).

5.       Очікуваний ефект від реалізації плану.

Для підприємств, на яких плануються заходи щодо організаційно-фінансових змін, у бізнес-план необхідно додати порівняльний аналіз існуючої і реорганізації форми і показати переваги інтеграційних або диверсифікаційних заходів.

Особливу увагу необхідно приділити виділенню з наданих пивоварними підприємствами бізнес-планів найбільш перспективних з погляду їх індивідуальності і унікальності ресурсів конкурентного потенціалу підприємства [3]. До таких підприємств слід віднести: підприємства, що володіють високим рівнем виробничо-технологічних ресурсів (наявність передових, унікальних технологій, сучасного устаткування); підприємства, що володіють високим рівнем інтелектуального капіталу (наявність висококваліфікованих кадрів); підприємства, що володіють високим рівнем інноваційних ресурсів (наявність інноваційних процесів, що дозволяють мати конкурентні переваги   на  ринку);   підприємства,   відповідні   міжнародним стандартам ISO (досягнення відповідності якості продукції і корпоративного менеджменту стандартам, прийнятим в об’єднаній Європі) та ін.

Далі тимчасовим трудовим колективом проводиться аналіз даних планів і розглядається можливість підтримки з боку органів державного управління. До способів державної підтримки можна віднести: фінансово-кредитну підтримку, майнову підтримку, адміністративну підтримку.

Основною формою фінансово-кредитної підтримки стратегії міжнародного брендингу повинен бути бюджет розвитку, який може діяти за допомогою спеціальних створених фондів у складі державного бюджету.

Цільові заходи на підтримку стратегії міжнародного брендингу повинні оформлятися в державному бюджеті розвитку через спеціальні державні цільові програми. Державна фінансово-кредитна підтримка стратегії міжнародного брендингу в рамках цільових програм може здійснюватися через всі законодавчо дозволені форми від безпосередньо цільового бюджетного фінансування у вигляді бюджетних кредитів до надання податкових пільг, гарантій і поручительств та інших форм держпідтримки [3].

Майнові способи підтримки стратегії міжнародного брендингу можуть включати: створення ефективної законодавчої і організаційної системи управління державними пакетами в акціонерних суспільствах; проведення інвентаризації державної власності, створення державної системи обліку об’єктів нерухомості.

На рівні органів виконавчої влади адміністративними заходами, стимулюючими впровадження стратегії міжнародного брендингу і зокрема брендингової культури, можуть бути: проведення конкурсів на кращі національні торгові марки; привласнення продукції статусу національної торгової марки; ведення державного реєстру національних торгових марок; забезпечення інформаційного, рекламного, фінансового супроводу просування реєстру національних торгових марок у зовнішнє середовище; проведення для підприємців повчальних семінарів із технології брендингу.

На наступному етапі підприємства реалізують стратегію формування і розвитку міжнародних брендів. Основним завданням органів державного управління на даному етапі є допомога в просуванні національних торгових марок на світовому ринку: підготовка до виведення національних торгових марок на міжнародні ринки, сертифікація їх відповідно до міжнародних стандартів і правил сертифікації продукції.

У процесі реалізації плану необхідно радикально змінити підходи до управління національними брендами. По-перше, управління національними брендами повинне здійснюватися системно. По-друге, в перспективі підприємство необхідно реорганізувати так, щоб максимально ефективно просувати і підтримувати міжнародні бренди. По-третє, на додаток до традиційних показників ефективності бізнесу необхідно ввести комплексну оцінку марочного капіталу. Регулярне проведення таких оцінок дозволить визначити поточний стан всіх основних атрибутів бренду: лояльності, сприйманої якості вироблюваних товарів, а також марочних асоціацій (індивідуальність, символи, організаційні характеристики і так далі)[4].

Крім того, управління активами міжнародних брендів повинне включати наступні етапи: формування організаційної культури, що підтримує управління активами торгової марки; оцінка норми повернення інвестицій в марку; формування культури торгової марки. Слід зазначити, що управління вирощуванням національних брендів до міжнародних повинне супроводжуватися повсюдним впровадженням відповідної брендингової культури.

На завершальному етапі розробляється і реалізується система контролю виконання бізнес-планів. Необхідно сформувати систему звітних показників діяльності підприємства для отримання інформації про хід реалізації стратегії, що вимагає ґрунтовної методологічної роботи, оскільки поточні показники діяльності підприємств (обсяг продажів, прибуток від реалізації) не пов’язані безпосередньо з розвитком міжнародних брендів, хоча суттєво впливають на їх оцінну вартість. Також серйозною проблемою є безпосередня організація контролю через можливі проблеми в здійсненні дій, що коректують.

Для створення торгової марки, яка в майбутньому дозволить підприємству реалізувати свої стратегічні цілі, необхідно комплексно підходити до етапів формування бренду і на кожному з них оцінювати зовнішньоекономічні, апріорні й апостеріорні національні чинники. Зовнішньоекономічні й апріорні чинники (географічні, демографічні і психографічні) служать індикаторами споживчої поведінки і враховуються на етапах позиціонування бренду, розробки його стратегії, а також при створенні компонентів бренду. Апостеріорні чинники (безпосередньо поведінкові ознаки) є формою прояву потреб, обумовлених апріорними чинниками, і враховуються на етапах просування й управління брендом.

Основна проблема при реалізації даної стратегії пов’язана з налагодженням ефективної взаємодії між органами державного управління і господарюючими суб’єктами і виділенням засобів на просування створюваних міжнародних брендів.

Узгоджена робота держави і господарюючих суб’єктів із створення і розвитку міжнародних брендів дозволить, з одного боку, підвищити імідж країни; з іншого боку, підсилити позиції пивоварних підприємств на ринку, підвищити їх комерційну, інвестиційну, соціальну привабливість і марочну вартість всього пивоварного бізнесу. Також можуть виникнути додаткові відмінності від конкурентів, довіра до нових пропозицій (новим товарам, новим регіональним проектам) під створеними міжнародними брендами.

З метою підвищення ефективності розвитку необхідно здійснювати активізацію конкурентного потенціалу підприємств  за  напрямами:  підвищення  економічної  ефективності виробництва, вдосконалення виробничого процесу й організаційної діяльності, поліпшення використання фінансового потенціалу, вдосконалення соціальної політики. Пивоварним підприємствам слід особливу увагу приділяти розробці і впровадженню нововведень, що сприяють підвищенню ефективності розвитку.

 

 

 

Література

 

1.         Глоссарий по научной и инновационной деятельности: Справ. пособие / Сост.: М.И. Абламейко, В.Ф. Никонович, В. Н. Тамашевич и др. – Мн., 2004 –87 с.

2.         Ерминов И.  А.  Методика оценки конкурентоспособности продукции предприятий // Экономический ликбезъ :  Научно – аналитический журнал . –  No 1,  ИТК « Наука –  Бизнес -  Паритет », 2010. 

3.         Васильева, З. А. Иерархия понятий конкурентоспособности  субъектов рынка / З.А. Васильева // Маркетинг в России и за рубежом. –2006. –No2. –С. 83–90.

4.         Сушилова Ю.Н. Методологические основы определения конкурентоспособности предприятия  //  Дискуссия теоретиков и практиков: сборник научных трудов. - Вып. 2. – Тюмень: Ист Консалтинг, 2010. - с. 233-237.

5.         Портер, М. Конкуренция / М. Портер. –М. : Вильямс, 2006. –608 с.

6.         Стукач В.Ф. Организационно-экономические основы формирования конкурентоспособности малых форм хозяйствования АПК / В.Ф. Стукач,  А.В. Клименко // Современные наукоемкие технологии. – 2009. - № 3 – URL: http://www.rae.ru/snt/?section=content&op=show_article&article_id=5281