Медицина/2.Хирургия

Козловська І.М.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ РОЗЧИНУ «ДІОКСИЗОЛЬ-ДАРНИЦЯ» В ПРОКТОЛОГІЇ

Вступ. Хронічна анальна тріщина є широко розповсюдженим проктологічним захворюванням. Вони зустрічаються у 2–2,5% дорослого населення і становлять 12–15% у структурі проктологічних захворювань (третє місце після геморою і парапроктиту) [2].

Враховуючи основні механізми розвитку анальної тріщини лікування їх повинно бути спрямоване саме на основні патогенетичні ланки. Сьогодні у лікуванні анальних тріщин досить часто застосовують методи медикаментозної сфінктеротомії: блокатори кальцієвих каналів, донатори NO (нітрати), ботулотоксин [1, 4, 5]. Враховуючи велику частоту побічної дії (60–70%) даних лікарських засобів, ускладнень та рецидивів тріщин таке лікування не є ідеальним [3, 6], що є поштовхом до удосконалення вже відомих та пошуку нових методів лікування хронічних анальних тріщин.

Препарат «Діоксизоль-Дарниця» (Україна) – комбінований лікарський препарат для місцевого застосування, діючими речовинами якого є діоксидин і лідокаїн. Він має виражену місцеву знеболюючу та помірну гіперосмолярну дію, купує ранове і перифокальне запалення, стимулює процеси репарації та активність фагоцитів у рані. Диоксидин має виражену антибактеріальну дію щодо грамнегативної і грампозитивної, аеробної та анаеробної, споропродукуючої і аспорогенної мікрофлори у вигляді монокультур і мікробних асоціацій. Лідокаїн володіє місцевою знеболюючою дією блокуючи потенціал залежні Na+–канали, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів і проведенню імпульсів по нервових волокнах. При місцевому застосуванні розширює судини, не чинить місцевої дії. Ефект наступає вже через 1–5 хвилин після нанесення на шкіру.

Отже, нами запропонований новий метод комплексного лікування даної патології з етіопатогенетично обґрунтованими лікарськими засобами, який забезпечує стійку хімічну сфінктеротомію і направлений на основні патогенетичні механізми розвитку хронічних анальних тріщин.

Мета дослідження. Удосконалення лікування хронічних анальних тріщин шляхом розробки і впровадження в практику методів лікування, що ґрунтуються на їх основних патогенетичних аспектах.

Матеріал і методи. Проведено обстеження та лікування 38 пацієнтів з хронічними анальними тріщинами з 2010 по 2013 роки. Всі хворі спостерігались нами ще протягом 3 місяців після стаціонарного лікування.

Усі пацієнти були поділені на 2 групи: І основна група (20 пацієнтів) – хворі, яким проводили внутрішньотканинний електрофорез із розчином «Діоксизоль-Дарниця», густиною струму 0,01–0,05 мА/см² тривалістю 60 хвилин. ІІ контрольна група (18 пацієнтів) – де застосовувалися блокатори кальцієвих каналів та донатори NO (нітрати) у лікуванні анальних тріщин. Групи пацієнтів були однотипними за віком, статтю та локалізацією тріщини. Вік пацієнтів коливався від 21 до 73 років. Середній вік обстежених хворих становив 42,06 роки. Больове відчуття оцінювали за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою (VAS).

Пацієнтам була запропонована дієта № 3 за Певзнером. Також рекомендували проводити теплі сидячі ванночки 3–4 рази на день, оскільки в комплексному лікуванні вони мають вагоме значення, ванночки насамперед зменшують тонус сфінктера, сприяють очищенню та загоєнню дефекту.

Обговорення результатів дослідження. Встановлено, що в основній групі починаючи вже з першої доби проведення сеансів внутрішньотканинного електрофорезу з діоксизолем зменшується інтенсивність больового синдрому з 6,4 балів до 5,7 балів в основній групі пацієнтів, тоді як у контрольній групі на 2 добу інтенсивність болю зменшується тільки з 6,3 до 6,2 балів. Інтенсивність болю за візуально-аналоговою шкалою 5,7 балів спостерігаємо лише після 10 діб використання блокаторів кальцієвих каналів та донаторів NO. А в основній групі після 10 сеансів внутрішньотканинного електрофорезу з діоксизолем больовий синдром відповідав 0,9 балам. Показники болю нижче 2 балів у разі використання загальноприйнятих методів зняття спазму анального сфінктера досягаються лише після 5–8 тижнів лікування.

Вже з 8,3±0,93 доби проведення гальванізації з розчином діоксизолю відзначена поява крайової епітелізації хронічної анальної тріщини, тоді як у контрольній групі – з 13,71±1,69 доби. Загоєння анальних тріщин в основній групі також спостерігається значно швидше – на 13,92±1,47 добу, порівняно з контрольною групою (34,24±2,83 доби).

Аналізуючи отримані результати, чітко простежується тенденція значно швидшого загоєння анальних тріщин при використанні запропонованого нами комплексного підходу до лікування анальних тріщин.

Двоє пацієнтів (11%) з 18 контрольної групи, де застосовувалися нітрати для лікування анальних тріщин, після 15 днів відмовилися від подальшого лікування, у зв’язку з вираженою побічною дією даних препаратів. 8 пацієнтів (44%) контрольної групи протягом всього періоду лікування вказували на різного ступеню вираження головокружіння, головний біль, тахікардію, ортостатичну гіпотензію. Побічної дії при застосуванні розчину «Діоксизоль-Дарниця» виявлено не було.

Висновок. Використання у комплексному лікуванні хронічних анальних тріщин внутрішнотканинного електрофорезу з розчином діоксизолю пришвидшує епітелізацію та терміни загоєння анальних тріщин, швидко ліквідовує больовий синдром, розриваючи основний патогенетичний механізм розвитку даного захворювання.

Застосування розробленого нами алгоритму лікування анальних тріщин призводить до підвищення ефективності консервативного лікування хронічних тріщин прямої кишки на 35 %, у 4,7 рази скорочує термін лікування та у 2,6 рази пришвидшує загоєння дефекту анодерми.

Застосування в лікуванні електрофорезу з діоксизолем призвело до швидкого зменшення больового синдрому за 10 сеансів на 6 балів, також при цьому не відзначали жодної побічної дії.

Запропонований алгоритм технічно простий, не має протипоказань та доступний для використання у стаціонарних та амбулаторних умовах медичних закладів будь-якого рівня.

ЛИТЕРАТУРА:

1. Григорьева Г.А. О методах диагностики и консервативного лечения аноректальных заболеваний / Г.А. Григорьева, С.В. Голышева // Леч. врач. – 2011. – № 4. – С. 66–71.

2. Крылов Н.Н. Хроническая анальная трещина / Н.Н. Крылов // Вестник хирургической гастроэнтерологии. – 2008. – № 1. – С. 5–11.

3. Непосредственные результаты комплексного лечения хронической анальной трещины Ю.А. Шелыгин, С.А. Фролов, Л.П. Орлова [и др.] // Колопроктология. – 2010. – № 1 (31). – С. 4–10.

4. Bulus H. Comparison of topical isosorbide mononitrate, topical diltiazem, and their combination in the treatment of chronic anal fissure / H. Bulus, N. Varol, A. Tas, A. Coskun // Asian J Surg. – 2013. – № 36(4). – Р. 165–169.

5. Optimal treatment duration of glyceryl trinitrate for chronic anal fissure: results of a prospective randomized multicenter trial / G. Gagliardi, A. Pascariello, D. F. Altomare [et al.] // Tech Coloproctol. – 2010. – September № 14(3). – Р. 241–248.

6. Quality of life in patients with chronic anal fissure after topical treatment with diltiazem / A. Tsunoda, Y. Kashiwagura, K. Hirose [et al.] // World J Gastrointest Surg. – 2012. –№ 4(11). – Р. 251–255.