Педагогические науки /2. Проблемы подготовки специалистов

К. пед. н. Майєр Н.В.

Київський національний лінгвістичний університет

Методична компетентність майбутнього викладача французької мови як основа розвитку акмеметодичної компетентності

Методичну компетентність майбутнього викладача французької мови вищого навчального закладу (ВНЗ) трактуємо як результат методичної підготовки, що проявляється у здатності ефективно виконувати всі види професійно-методичної діяльності зі свідомим самостійним детермінуванням соціальних ролей [2] і трансформацією рольових позицій, а також у довготривалій готовності до професійно-методичного й особистісного саморозвитку та самовдосконалення впродовж життя.

Довготривала готовність є інтегративним особистісним утворенням [3, с. 11], свідомим прагненням і бажанням викладача шляхом саморозвитку, самовдосконалення, саморефлексії розвивати методичну компетентність та підвищувати свій професійно-методичний рівень. Такий фахівець висуває перед собою значущі професійні завдання, творчо їх вирішує, здійснює наукові розвідки у галузі методики навчання іноземних мов (ІМ), упроваджує у навчально-виховний процес з французької мови результати наукових доробок колег, ураховує сучасні світові тенденції щодо навчання ІМ у ВНЗ, постійно вдосконалює професійно орієнтовану ІКТ-компетенцію, використовує та створює сучасні засоби навчання та контролю. У такий спосіб, методична компетентність викладача проявляється у новій якості та досягає вищого рівня розвитку. Методична компетентність майбутнього викладача французької мови як стратегічна мета і очікуваний результат його методичної підготовки у ВНЗ, з нашої точки зору, є вихідним рівнем розвитку методичної компетентності викладача французької мови ВНЗ. У процесі професійно-методичного саморозвитку й самовдосконалення вона проявиться, як ми вважаємо, в новій якості – в методичній компетентності вищого рівня «акме» (від др.-грецьк. ακµή, akme — вершина, вищий ступінь) – акмеметодичній компетентності (див. рис.1).

0251659264

Професійні «акме», як форми досягнення особистістю високого рівня професійного розвитку, досліджувалися Б.Г.Ананьєвим, А.О.Деркачем, В.Г.Зазикіним, Н.В.Кузьминою та ін. Втім недослідженим залишається «акме» професійно-методичної діяльності викладача ІМ ВНЗ. Професійне «акме» розглядається як психічний стан, який означає максимальну мобілізованість, реалізованість усіх професійних здібностей можливостей і резервів особистості на відповідному етапі життя. Професійно значущі «акме» – це високий рівень професійних досягнень особистості, рівень професійної майстерності, який переходить у професійну творчість, коли фахівець виходить за межі професійного досвіду, висуває перед собою нові задачі, використовує нові прийоми і технології, здійснює свій індивідуальний внесок у досвід професії Це, у свою чергу, передбачає підвищення фахівцем особистих попередніх професійних результатів і здатність надати своєму професійному розвитку висхідного прогресивного характеру [1, с.130-131].

Виходячи з цього, вважаємо, що результатом цілеспрямованого професійно-методичного й особистісного розвитку викладача французької мови ВНЗ як активного суб’єкта професійно-методичної діяльності слід вважати акмеметодичну компетентність, що в свою чергу, уможливить вищий рівень розвитку професійної компетентності викладача в цілому.

Розвиток методичної компетентності викладача французької мови до рівня його акмеметодичної компетентності, на нашу думку, можливий за умови високої мотивації професійно-методичної діяльності, досягнення найвищого рівня професіоналізму, самореалізації, саморозвитку; професійно-методичного цілепокладання; особистої відповідальності за результати своєї професійно-методичної діяльності; володіння стратегіями самонавчання з метою постійного підвищення кваліфікації; постійного самоаналізу й методичної рефлексії своєї професійно-методичної діяльності; проектування й реалізації власного професійного маршруту з метою досягнення найвищих результатів професійно-методичної діяльності; методичної автономії тощо. До зовнішніх умов досягнення «акме», слідом за А.О.Деркачем, відносимо сприятливе й акмеологічно насичене професійне середовище, яке спонукає фахівця до розкриття його професійних можливостей [1, с. 135].

Література:

1. Акмеология: Учебник. Под общей редакцией А.А.Деркача. – М.: Издательство РАГС. – 2004. – 299с.

2. Майєр Н.В. Соціальні ролі сучасного викладача іноземних мов вищого навчального закладу / Н. В. Майєр // Materiály IX mezinárodni vědecto-praktická conference “Zprávy vědecké ideje – 2013”. – Díl 11. Pedagogika: Praha. Publishing House “Education and Science” s.r.o – S. 6-8.

3. Рубина Н.С. Методика формирования лингводидактических компетенций будущего учителя иностранного языка на интерактивной основе: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02: «Теория и методика обучения и воспитания (иностранный язык, уровень высшего профессионального образования)» / Н.С. Рубина. – Нижний Новгород, 2012. – 25с.