Ст. викладач Єрмакова З.І.

Університет менеджменту освіти,

Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників

(м. Донецьк)

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗВИНЕНОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ПТНЗ

Актуальність проблеми. На сучасному етапі суспільного розвитку потреба сформованості комунікативної компетентності викладача ПТНЗ є одним із головних пріоритетів у діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти. Комунікативна компетентність уможливлює реалізацію педагогом власних та професійних потреб, а також взаємодію з колегами, учнями та їх батьками. Провідним суб’єктом професійної комунікації в ПТНЗ є педагог, професійна діяльність (в т.ч. комунікативна) якого спрямована на виконання соціального замовлення – формування всебічно розвиненої особистості майбутнього кваліфікованого робітника.

Для визначення системи цілеспрямованих дій у системі післядипломної педагогічної освіти з метою удосконалення процесу розвитку комунікативної компетентності викладачів необхідним є виявлення стану її розвиненості. Це зумовлює потребу встановлення критеріїв і показників, за якими можна провести діагностику цієї інтегративної складної соціальної якості індивіда.

Мета статті: обґрунтування критеріїв і показників розвиненості комунікативної компетентності викладача ПТНЗ на основі компонентів її структури – мотиваційного, теоретико-інформативного, психолого-регулятивного, технологічно-управлінського, професійно-педагогічного.

Виклад основного матеріалу. Аналіз літератури, що присвячена з’ясуванню сутності компетентнісної парадигми як складної, багатокомпонентної наукової проблеми, свідчить про активне включення дослідників у комплексну розробку й теоретичне обґрунтування провідних засад комунікативної компетентності, а також особливостей її розвитку в умовах курсового підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти.

Науковий інтерес у плані нашого дослідження також викликають різні підходи до розуміння сутнісного навантаження феномену «комунікативна компетентність». Умовно його можна поділити на три блоки: зміст, функціональна дія, знакова система (див. рис. 1).

Рис. 1. Змістовне навантаження феномену комунікативна компетентність

На думку більшості дослідників (І. Зимняя, О. Каверіна, О. Касаткіна, В. Федорчук, А. Хуторський та ін.) зміст комунікативної компетентності має інтегративну природу, адже вона вимагає інтелектуального розвитку та передбачає нарощування знань, умінь, досвіду професійно-особистісного саморозвитку творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення.

Детально поняття «комунікативної компетентності» аналізується у працях відомого російського психолога Ю. Ємельянова та українського педагога Н. Бутенко. Вони трактують названу категорію як засновану на знаннях та чуттєвому досвіді здатність особистості орієнтуватися у ситуаціях спілкування. У свою чергу Ю. Ємельянов [3] наголошує на тому, що така здатність передбачає подальшу можливість навчатися спілкуванню і особисто виступає як ідейно-моральна категорія, що регулює всю систему ставлень людини до природи та соціального світу, а також до самої себе/ Науковець Н. Бутенко [2] вважає, що комунікативна компетентність припускає превентивний аналіз як інформації про зміст діяльності, так і інформацію про індивідуальність партнера, з цього виходить, що ефективний обмін інформацією спонукає людей працювати разом і досягати спільних цілей.

Розглядаючи комунікативну компетентність як системне утворення ми визначили основні її складові та конкретизували зміст кожного з компонентів: мотиваційного, теоретико-інформативного, психолого-регулятивного, технологічно-управлінського, професійно-педагогічного. Визначені компоненти розглядаємо з точки зору характеристики викладача професійно-теоретичної підготовки як зрілої особистості, як спеціаліста і як педагога, що організовує і здійснює навчання та виховання учнів ПТНЗ.

У професійному функціонуванні такі складові комунікативної компетентності педагога відображаються у знаннях, емоціях, практичних діях та професійно важливих особистісних рисах характеру. Тому визначення стану, рівнів розвиненості зазначених компонентів комунікативної компетентності викладача ПТНЗ передбачає врахування низки критеріїв: мотиваційного (мотиваційна спрямованість особистості викладача ПТНЗ); когнітивного (якість системи взаємопов’язаних знань та умінь); емоційно-вольового (наявність емоційного досвіду соціальної поведінки та професійно важливих якостей особистості для свідомої саморегуляція своєї комунікативної поведінки); професійно-діяльнісного (володіння комплексом управлінських умінь; володіння педагогічними технологіями передачі інформації); професійно-особистісного (функціональні й особистісні характеристики викладача). Для здійснення всебічного, ґрунтовного дослідження необхідно визначити показники критеріїв до кожного із зазначених компонентів [5].

Рівень засвоєння навчального матеріалу характеризує володіння комунікативними знаннями та уміннями, а комунікативний досвід – володіння сукупністю навичок, що безпосередньо проявляється в педагогічній діяльності. Нами визначено такі показники когнітивного критерію теоретико-інформативного компонента комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ: знання базових понять комунікативної компетентності, форми та методи розвитку комунікативної компетентності; знання з основ педагогіки, які необхідні для ведення професійно-комунікативної діяльності.

Швидкість реакції викладача професійно-теоретичної підготовки на поведінку учня або групи учнів, безумовно, пов’язана з таким емоційним станом, як самовладання у складних комунікативних ситуаціях, а також педагогічною спостережливістю і гнучкістю мислення. Відповідно до емоційно-вольового критерію психолого-регулятивного компонента нами визначилися такі показники: емоційна стійкість - відсутність емоційного напруження, емоційно-вольова саморегуляція (за допомогою волі педагог регулює свої дії, вчинки, поведінку, емоційний стан); емпатія – уміння сприйняти почуття іншої людини, як власної, здатність до емоційного відгуку. Емпатія сприяє збалансованості міжособистісних стосунків, а її прояв – це входження в прихований зміст спілкування, психічний стан учня, що відображається передусім невербальними засобами (інтонацією, жестами, мімікою, позами).

Професійно-діяльнісний критерій технологічно-управлінського компонента КК передбачає комунікативні прояви (як знань, умінь, так і поведінки), які мобілізують певні комунікативні можливості викладача ПТНЗ, впливають на розвиток і поведінку учнів. Ситуативний стиль спілкування (система принципів, норм, методів, прийомів діяльності і поведінки), що запобігає конфліктній ситуації, сприяє утвердженню його авторитету. Тому вважаємо, що показниками професійно-діяльнісного критерію є: володіння технологіями педагогічної комунікації, що спрямовані на оволодіння способами передачі; комунікативний контроль як власної поведінки, так і поведінки учнів.

Зорієнтуватися у складних педагогічних ситуаціях та прийняти доцільне рішення викладач професійно-теоретичної підготовки зможе, з одного боку, за наявністю комунікативних знань та умінь, а з іншого, за допомогою особистісних професійно важливих якостей, таких як комунікабельність, рішучість та наполегливість, впевненість у собі, організованість, стійкість до стресу, гнучкість мислення тощо.

Показниками професійно-особистісного критерію професійно-педагогічного компонента комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ ми визначили такі: ситуативна поведінка - володіння ситуативним стилем спілкування; уміння організувати особистісну та учнівську комунікативну діяльність; творчий потенціал - інтегративна властивість особистості педагога, що характеризує міру можливостей здійснювати творчу діяльність, готовність та здатність до творчої самореалізації та саморозвитку.

Виділені нами критерії й показники розвитку КК цілком відповідають структурі комунікативної компетентності викладача ПТНЗ; служать для перевірки реалізації поставленої цілі та для оцінки ступеня цієї реалізації; дають можливість конкретизувати зміст комунікативної компетентності; дозволяють дати повну й об’єктивну характеристику рівня розвитку КК викладача професійно-теоретичної підготовки; визначити наявність або відсутність професійно значущих якостей викладача (гнучкість та мобільність у спілкуванні, здатність до співробітництва, рефлексія, емпатія, асертивність, толерантність, емоційна стійкість, емоційна привабливість тощо).

Висновок. Вважаємо, що розглянуті критерії та показники мають більш суттєвий вплив на розвиток комунікативної компетентності викладачів професійно-теоретичної підготовки, які необхідно розглядати тільки у взаємозв’язку і взаємозалежності. Це дозволить реалізувати одне з найважливіших завдань післядипломної педагогічної освіти – підвищення професійної компетентності викладача ПТНЗ.

Література

1. Бірюк Л.Я. Комунікативна компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і технології (на матеріалі методики викладання російської мови): [монографія] / Л.Я. Бірюк. – К.: Глухів: РВВ Глухівського НПУ ім. О. Довженка, 2009. – 317 с.

2. Бутенко Н.Ю., Приходько В.М., Федоренко Н.І. Комунікативні процеси у навчанні: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Н. Ю. Бутенко. — К.: КНЕУ, 2004. —334 с.

3. Ємельянов Ю. М. Активне соціально-психологічне навчання / Ю.М. Ємельянов - Л.: Вид. ЛДУ, 1985. - 166 с.

4. Касаткіна О.В. Психолого-педагогічні основи розвитку комунікативної компетентності студентів (на прикладі вивчення англійської мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О.В. Касаткіна. – Івано-Франківськ, 2007. – 24 с.

5. Курило В.С. Моделювання системи критеріїв оцінки розвитку освіти в регіоні: [стаття] / В.С. Курило // Педагогіка і психологія. – 1999. –№2. – С. 35-39.

Довідка про автора

Домашня адреса:

вул. Петровського, буд. 103, кв. 49

м. Донецьк, 83120

Служб. тел. (062) 266-22-72

Моб. тел. 0-95-85-44-44-1

Кількість замовлених примірників – 1.