Канд. філол. наук, доц.. Пушко В.Ф., магістр Попик І.Б.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Літературно-просвітницька діяльність Спиридона Черкасенка

Спиридон Черкасенко – педагог, поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературний критик, якого у Радянській Україні сприймали лише як автора художніх творів, а його педагогічна діяльність не була предметом наукових досліджень.

Спиридон Феодосійович Черкасенко народився 24 грудня (11 грудня за старим стилем) 1876 року в місті Новий Буг Херсонської губернії Херсонського повіту (нині Миколаївська область) у бідній, малоземельній селянській родині Феодосія і Параскеви Черкасенків [4].

Дослідник Н. Антонець вказує, що С. Черкасенко був молодшим сином у сім’ї і в нього був старший на п’ять років брат Іван, який також навчався в Новобузькій учительській семінарії, пізніше працював у Тираспольському реальному училищі та Новобузькій учительській семінарії вчителем співів [1]. Проте, внучатий племінник С. Черкасенка І. Анікушин, який проживає в м. Донецьку стверджує, що в родині Черкасенків було не двоє, а четверо хлопців. Перші двоє найстарших братів були хліборобами (про їх подальший життєвий шлях майже нічого не відомо), потім народився Іван (рідний дід І. Анікушина), а наймолодшим був С. Черкасенко.

Беручи до уваги той факт, що С. Черкасенко виховувався у родині, де було четверо дітей, можна припустити, що виховний вплив батьків, спілкування з братами сприяли формуванню поглядів Спиридона на навчання та виховання. Аналіз художніх, наукових та публіцистичних праць С. Черкасенка та дослідження О. Мишанича свідчать, що на формування світоглядних позицій С. Черкасенка впливали також соціально-політичні негаразди в державі, культурно-освітній рух свідомої інтелігенції за національні права українського народу, тяжка хліборобська праця батька, постійні матеріальні нестатки в родині, народна творчість та глибинна духовна й культурна спадщина попередніх поколінь.

Як підкреслює у своєму дослідженні Л. Ржепецький, ще одним чинником, що впливав на кругозір малого Спиридона, були „…спогади-оповіді сивочолих дідів про козацьку вольницю, про сміливі походи відважних лицарів-козаків до далекого Істамбулу, а спрагла душа переймалася пахощам и Дикого поля і тужливими піснями українських дівчат та жінок…” [5, с. 6].

В 1892 році Спиридон Черкасенко закінчив початкове училище і вступив до Новобузької учительської семінарії, діяльність якої регламентувалася Міністерством народної освіти та підпорядковувалася попечителю Одеського навчального округу.

Основними дисциплінами на той час, які вивчав С. Черкасенко в семінарії були: Закон Божий, основи педагогіки, церковнослов’янська мова, російська мова та література, основи геометрії, арифметика, фізика, ботаніка, зоологія, креслення, російська історія, географія тощо. Допоміжними дисциплінами, які вивчали семінаристи були: співи, малювання, гімнастика, столярне ремесло, садівництво [1].

Таким чином, навчання в Новобузькій учительській семінарії, не зважаючи на ігнорування національного компоненту у навчально-виховній роботі, поряд із формуванням світогляду, різнопланово розвивало особистість С. Черкасенка, формувало навички професійної педагогічної діяльності. Дослідник Л. Ржепецький відзначає, що після закінчення семінарії „… Спиридон Феодосійович Черкасенко розпочинає свій трудовий шлях педагогом-просвітителем, щоб нести світло знань у темну гущу народних мас” [5, с. 7].

С. Русова в статті під назвою „Спиридон Черкасенко, поет-педагог” схвально відгукується про Черкасенка-поета, але основну увагу зосереджує на його педагогічній діяльності [6, с. 66–69.], що в свою чергу свідчить про вияв інтересу до особистості С. Черкасенка не лише як поета, а і педагога. Працюючи на Лідіївських рудниках С. Черкасенко познайомився з поетом Миколою Чернявським (1868–1946), який також був вчителем у Бахмуті (Донбас). М. Чернявський так само як і С. Черкасенко горів українством, прагнув до консолідації сил учительства з метою оновлення української школи, її націоналізації [3, с. 218].

Протягом донецького періоду життя С. Черкасенка сталася подія, яка визначила подальші пріоритети розвитку педагогічного та творчого потенціалу педагога, адже в цей час С. Черкасенко випадково познайомився із творами видатних українських письменників, таких як Л. Глібов, І. Котляревський, С. Руданський, Леся Українка, І. Франко, Т. Шевченко та ін., під впливом яких він став писати власні вірші та оповідання.

У 1905 році С. Черкасенко став батьком і ця подія у великій мірі вплинула на подальші педагогічні ідеї та життя педагога про що свідчать видання в 1907, 1910–1912 рр. автором великої кількості творів для дітей, а саме: збірка казок та віршів „Діткам”, авторські казки „Як вродилася пісня”, „Убогий жид” (всі твори – 1907 року), дитяче оповідання „Яма” (1910 рік); у 1911 році окремим виданням виходить оповідання „Ахметка”, 1912 році виходить з друку збірка дитячих оповідань під загальною назвою „Маленький горбань” (в неї ввійшли такі твори, як „Маленький горбань”, „Яма”, „Безпритульні”, „Гараськів Великдень”, „Воронько”, „Ахметка”), а також збірка „Ялинка. Як упорядковувати дитячі свята”. Тематична та ідейна спрямованість творів для дітей С. Черкасенка направлена на виховання у них таких моральних якостей як дружба, відвага, взаємодопомога, вірність та готовність у будь-яку хвилину прийти на допомогу.

Аналіз статей С. Русової дає змогу дійти висновку, що художні твори С. Черкасенка та порушені в них проблеми, а саме – боротьба добра і зла, повага до старших та людей інших національностей, любов до рідного краю, взаємодопомога, гуманність, пожертва заради інших, доброта тощо можуть служити базою для морального та патріотичного виховання молоді.

Відомий український дослідник Д. Антонович у праці „Триста років українського театру: 1619–1919”, оцінюючи драматургічні здобутки С. Черкасенка зазначав, що у нього були надзвичайні здібності до поєднання у своїх творах традиційні для української літератури реалістичні моменти з новітніми на той час модерністськими тенденціями, а саме – опис суб’єктивних переживань персонажів на фоні об’єктивної дійсності [2].

Значне місце в своїй діяльності Спиридон Черкасенко відводив особистості вчителя та його професіоналізму, тому одним із засобів підвищення педагогічної компетенції вчительства він вбачав їх участь в загальноосвітніх курсах. В 1905–1907 рр. в Катеринославщині силами педагогічної спільноти проводилися вчительські курси, на яких викладав і С. Черкасенко, поглиблюючи знання вчителів з краєзнавства, народознавства та знайомив з досягненнями вітчизняної та зарубіжної педагогіки.

Працюючи у відомих мистецько-культурних та педагогічних періодичних виданнях, а саме: „Літературно-науковий вісник”, „Світло”, „Дзвін”, „Рада”, „Сяйво”, „Засів”, „Вільна українська школа” та ін. виданнях, С. Черкасенко висвітлював:

– проблеми сучасної йому початкової школи; підготовки та перепідготовки вчителів;

– використання досвіду видатних педагогів, письменників, науковців у вихованні молоді;

– рекомендації щодо використання закордонних та вітчизняних досягнень в галузі педагогіки, методик навчання та виховання.

Варто відзначити і той факт, що С. Черкасенко не лише був творцем власних педагогічних творів та ідей – він активно досліджував і творчі здобутки багатьох, важливих для розбудови народної освіти, а саме – Т. Шевченка, Л. Глібова, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Г. Чупринки, К. Ушинського, М. Пирогова, Л. Толстого, Б. Грінченка, Г. Шерстюка, Я. Чепіги, М. Драгоманова, М. Дмитрієва, Й. Федьковича та ін., мотивуючи можливості активного використання їх ідей та напрацювань для вдосконалення системи української національної освіти.

Таким чином, літературно-педагогічна та наукова спадщина С. Черкасенка – більш ніж 30 збірок творів прози, поезії, драматургії, публіцистики, сатири, літературної критики та журналістики, педагогічних праць дозволили ввійти йому в когорту елітних українських письменників та педагогів, діяльність яких стала потужним каталізатором у боротьбі за національну початкову школу.

Література:

1. Антонець Н. Б. Педагогічна діяльність Спиридона Черкасенка в контексті руху за національну освіту (1906–1940): автореферат на дис. канд. пед. наук : 13.00.01 / Наталія Борисівна Антонець. – К., 2005. – 18 с.

2. Антонович Д. Триста років українського театру : 1619–1919 / Дмитро Антонович. – Прага, 1925. – 273 с.

3. Господні зерна. Художньо-документальний життєпис. – Кривий Ріг : ПП „Видавничий дім”, 2000. – 568 с.

4. Новини від фонду імені С. Черкасенка / В. Галущенко // Вперед. – 2007. – № 110 (29 грудня). – С. 1.

5. Ржепецький Л. А. Спиридон Черкасенко : постать у вирі історії / Леонід Андрійович Ржепецький. – Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА, 2000. – 60 с.

6. Русова С. Спиридон Черкасенко, поет-педагог : з нагоди 25-ліття письменницької діяльності // Софія Русова і Галичина : зб. статей і матеріалів. – Івано-Франківськ : Вік, 1996. – С. 66–69.