Педагогічні науки /4. Стратегічні напрямки реформування системи освіти

К.п.н. Юдіна О.В.

Запорізький національний університет

РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ ДІЛОВОЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Соціально-економічні, політичні, суспільні та культурні реалії сучасного українського суспільства започаткували реформування національної системи вищої освіти України як гуманістично інноваційної та конкурентноспроможної у європейському та світовому освітніх просторах. Процес інтеграції в Європу вимагає знання іноземних мов як обов’язкового компонента у галузі вищої освіти. В умовах бізнес-орієнтованого суспільства всі підприємства залежать одне від одного в сфері виробництва та розповсюдження своїх товарів і послуг. Успішний міжнародний бізнес спирається на вміння ефективної ділової міжкультурної комунікації фахівців у галузі менеджменту, маркетингу, туризму, міжнародних відносин та міжнародної економіки.

Враховуючи сучасні тенденції мовної освіти, висвітлені у Загальноєвропейських рекомендаціях (ЗЄР) Ради Європи з мовної освіти, відповідно до яких головна мета навчання ІМ полягає в тому, щоб «…сприяти розвитку цілісної особистості того, хто вивчає мову, та його самоусвідомленню шляхом збагачення досвіду, розуміння відмінностей між іншими мовами та культурами» [4, с.1], є доцільним навчити студентів українських вузів ділової іншомовної міжкультурної комунікації на рівні європейських стандартів.

Згідно з чинною програмою метою занять з іноземної мови (ІМ) для професійного спілкування у ВНЗ є «..розвиток діяльнісної комунікативної компетенції, що передбачає практичне оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності та комунікативне використання ІМ як у повсякденних, загальних ділових, так і у фахових ситуаціях» [6, с. 9]. Цілі занять з ІМ, сформульовані у чинних програмах, передбачають також « … розуміння важливих міжнародних соціокультурних проблем, для того щоб діяти належним чином у культурному розмаїтті професійних ситуацій» [5, с. 6] та «…усвідомлення міжкультурних відмінностей та зв’язків між власною та іноземними культурами, розвиток та активізацію міжфахового мислення» [6, с. 9].

Впровадження особистісно-діяльнісного підходу для навчання ділової іншомовної міжкультурної комунікації, на нашу думку, є необхідною умовою ефективного навчально-виховного процесу, оскільки при відповідній його організації враховуються і особистісний, і діяльнісний аспекти вивчення ІМ.

По-перше, підхід, що базується на діяльності, передбачає організацію занять з ІМ як навчальної діяльності студентів, яка спрямована на управління нею, на активну цілеспрямовану взаємодію студентів з викладачем, а також постановку та вирішення студентами конкретних навчальних завдань (дослідницьких, пізнавально-комунікативних) [1, с. 111-112; 7, с. 101]. Як підкреслює І.О. Зимня, від того як людина організує свою навчальну діяльність залежить рівень її іншомовної підготовки [3, с. 32]. По-друге, особистісно-діяльнісний підхід у своєму особистісному компоненті передбачає в центрі навчання того, кого навчають, як «суб’єкта навчальної діяльності», його цілі, мотиви, індивідуальні психологічні, вікові особливості [2]. Для цього на заняттях з ІМ професійного спрямування особливу увагу слід приділяти створенню у студентів потреби у спілкуванні для засвоєння фахової та культурологічно ціннісної інформації [7, с. 101]. Діяльність – це основний принцип для всіх етапів навчання [6, с. 12]. Діяти комунікативно іноземною мовою означає, що фаховий, методичний і соціальний аспекти навчання є взаємозумовленими та взаємопов’язаними і мають практичне застосування. Наближення навчальної моделі комунікації до реальної передбачає розвиток у студентів умінь міжособистісної комунікації, міжособистісної взаємодії (інтеракції) та міжособистісного сприйняття (перцепції), які є взаємопов’язаними аспектами реального спілкування.

Отже, у навчанні ділової іншомовної міжкультурної комунікації необхідно максимально ураховувати професійні потреби студентів, а сам процес навчання має бути націленим на набуття не тільки знань, навичок і вмінь, а й певних якостей особистості, які зумовлюють результативність спілкування. Ділові партнери, носії різних культур і мов, мають поважати інші цінності, культуру, вміти перебудуватися задля справи, вибирати відповідні прийоми та засоби спілкування, що сприятиме вихованню толерантності, внутрішньої культури людини й свідчитиме про високий рівень культури спілкування.

Об’єктом навчання з позиції особистісно-діяльнісного підходу виступає мовленнєва діяльність у говорінні, аудіюванні, читанні, письмі. За А.М. Щукіним, оптимальними способами для забезпечення цієї діяльності в штучних умовах є: 1) рольові ігри, за допомогою яких організується навчальне спілкування відповідно до розробленого сюжету та розподілених між студентами ролей та міжрольових стосунків; 2) проблемні ситуації з використанням мовленнєво-мисленнєвих завдань, які передбачають виконання дій, що базуються на критичному міркуванні, на припущенні, на здогадці, на інтерпретації фактів, на умовиводі тощо; 3) вільне (спонтанне) спілкування, яке на заняттях має такі особливості: його зміст не завжди передбачений, необхідна активна мобілізація мовленнєво-мисленнєвих резервів і попереднього мовленнєвого досвіду [7, с. 100].

З урахуванням сказаного, значущість особистісно-діяльнісного підходу для навчання ділової іншомовної міжкультурної комунікації полягає у його методичному змісті, що включає способи організації навчальної діяльності, які пов’язані з широким застосуванням колективно-групових форм роботи, з вирішенням проблемних завдань, з співпрацею викладача і студентів. Проблемні ситуації та проблемні завдання, як відомо, складають змістовну категорію проблемного навчання, організація парно-групової та колективної взаємодії всіх суб’єктів навчального процесу з виконання творчих, проблемно-пошукових і комунікативних завдань відображає суть інтерактивного навчання, що є основою новітніх технологій викладання ІМ.

Таким чином, навчання ділової іншомовної міжкультурної комунікації в межах особистісно-діяльнісного підходу вважаємо доцільним, оскільки його реалізація відповідає сучасним вимогам до організації професійно орієнтованого навчання з ІМ: комунікативна поведінка викладача на занятті; використання завдань, які відображують ситуації реального спілкування і передбачають виконання навчальних дій у таких ситуаціях; паралельне засвоєння граматичної форми та її функції у мовленні, що обумовлює підвищення ролі комунікативних вправ; урахування індивідуальних особливостей студента; ситуативність процесу навчання, яка є способом стимулювання мовленнєвої діяльності та умовою розвитку мовленнєвих умінь [7, с. 101]. Увесь цей потенціал має бути спрямований на підвищення результатів навчання ділової іншомовної міжкультурної комунікації.

Література:

1. Азимов Э. Г. Словарь методических терминов (теория и практика преподавания языков) / Э.Г. Азимов, А.Н. Щукин. – СПб: Златоуст, 1999. – 469 с.

2. Зимняя И. А. Педагогическая психология: Учебник для студентов вузов / И. А. Зимняя. – 2-е изд., доп., испр. и перераб. – М. : Логос, 2003. – 383 с.

3. Зимняя И. А. Психология обучения неродному языку / И. А. Зимняя. – М. : Рус. яз., 1989. – 219 с.

4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / [науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва]. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.

5. Програма з англійської мови для професійного спілкування (З грифом МОН України) / [Колектив авторів: Г. Є. Бакаєва, О. А. Борисенко, І. І. Зуєнок та ін.] – К.: Ленвіт, 2005. – 119 с.

6. Рамкова програма з німецької мови для професійного спілкування для вищих навчальних закладів України (З грифом МОН України) / [Колектив авторів: С. М. Амеліна, Л. С. Аззоліні, Н. Є. Беньямінова та ін.]. – К.: Ленвіт, 2006. – 90 с.

7. Щукин А. Н. Обучение иностранным языкам / А. Н. Щукин. – М. : Филоматис, 2004. – 416 с.