Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

К.п.н. Саєнко Н.С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Дидактичні принципи розвиваючого навчання в іншомовній освіті майбутніх інженерів

Навчання іноземних мов у вищий технічній школі потребує розширення спектру підходів до навчання і застосування сучасних технологій, які можуть забезпечити формування високо професійного фахівця, полікультурної особистості, здатної до продуктивної міжкультурної взаємодії. Значний, проте недостатньо виявлений потенціал в цьому напрямі належить розвиваючому навчанню.

Розвиваюче навчання розглядається вченими достатньо тривалий час, проте теорія і технологія даного типу навчання, особливо на рівні університетської освіти, потребує науково обґрунтованих досліджень. Навіть серед спеціалістів не існує одностайності в трактуванні самого поняття розвиваючого навчання. Класичним залишається визначення даного поняття одним із засновників теорії розвиваючого навчання в радянській науці В.В.Давидова, який під розвитком розумів відтворення індивідом історично утворених типів діяльності та відповідних здібностей, яке реалізується в процесі їх прийняття або «присвоєння». Таке присвоєння на практиці можна представити як навчання і виховання, а по суті в широкому сенсі як загальну форму психічного розвитку людини.

В розвиваючому навчанні головна увага зміщується з вивчення навчального матеріалу на навчальну діяльність студента, спрямовану на поглиблення теоретичного мислення і всебічний розвиток особистості. Важливим залишається положення про те, що знання, як і в традиційному інформаційно-ілюстративному типі навчання, передаються студентам. Підтвердженням цього слугує один з дидактичних принципів концепції В.В.Давидова – Д.Б.Ельконіна, в якому наголошується, що:

• студенти не створюють освітні продукти, а приймають, інтеріоризують їх в процесі навчальної діяльності.

Відмінність полягає в тому, що така інтеріоризація відбувається із застосуванням дедуктивного підходу, який послідовно простежується в решті дидактичних принципів вказаної концепції, а саме:

• навчання базується на системі наукових понять. Отримуючи знання про таку систему в готовому вигляді студенти на її основі оволодівають універсальним принципом рішення задач певного типу. Такий універсальний принцип зазнає впливу варіативного контексту існування різних навчальних задач і поступово входить як складова в індивідуальні стратегії навчання студентів.

Надання знань про систему наукових понять передбачає, що до поля завдань студентів відноситься з’ясування умов походження змісту понять. Це визначає траєкторію засвоєння знань через рух від загального до конкретного, що лежить в основі важливого дидактичного принципу:

• спрямування навчальної діяльності на абстрактно-теоретичні форми мислення студента. Підтвердженням і логічним продовженням даного положення виступає наступний дидактичний принцип:

• засвоєння знань відбувається методом сходження думки від абстрактного до конкретного через аналіз навчального матеріалу, узагальнення і подальше виявлення закономірних зв’язків між загальним і його різноманітними втіленнями з метою виведення конкретного, як результат міркування. Це відрізняє розвиваюче навчання від традиційного, вектор руху якого спрямований від часткового, конкретного, одиничного до загального, абстрактного, цілого; від окремого випадку, факту до системи; від явища до сутності. Такий тип навчання розвиває на думку В.В.Давидова емпіричне мислення, тобто орієнтацію на зовнішні якості, які людина сприймає через свої почуття. В розвиваючому навчанні засвоєння теоретичних знань у вигляді систем та ієрархічно представлених підсистем сприяє, по-перше:

• розвитку у студентів теоретичного мислення, по-друге, формує творчий підхід до реалізації практичної діяльності. Під теоретичним мисленням розуміють спосіб орієнтації, який забезпечує можливість виділити узагальнюючі відношення для певного класу задач. І це буде перший, аналітичний рівень узагальнення. Наступний рівень – рефлексивний – передбачає вільне оперування загальним способом дії та здатність виділяти/впізнавати особливі форми такого загального відношення, тобто похідних відношень, необхідних для побудови підкласів завдань запропонованого класу, а також групування за змістом вирішених задач. Найвищим є синтетичний рівень узагальнення, який не є обов’язковим, факультативним для навчання, і, скоріше, виходить навіть за межи зони найближчого розвитку, відноситься до рівня потенційного розвитку. Володіння синтетичним рівнем узагальнення означає, що студент може запропонувати умови задачі нового підкласу в межах класу задач, необхідних для вирішення, що свідчить про здатність виводити нові особливі відношення із загального.

Дидактичні принципи концепції розвиваючого навчання В.В.Давидова - Д.Б.Ельконіна, розроблені свого часу для початкової школи, є не тільки цілком прийнятними для навчання іноземної мови у вищий технічній школі, а й можуть саме тут знайти найбільш повну реалізацію. Запорукою успішності впровадження наведених принципів слугують особливості контингенту студентів, більшість з яких, як відомо з психологічних досліджень і соціологічних опитувань, має логіко-математичний тип інтелекту, для якого характерний абстрактний і логічний тип мислення. На користь застосування дидактичних принципів розвиваючого навчання в іншомовній освіті майбутніх інженерів працює також той факт, що зміст і логіка викладення багатьох дисциплін фізико-математичного циклу, базових для студентів технічних спеціальностей, цілком співзвучні з наведеними дидактичними принципами: опора на абстрактно-теоретичне мислення, рух від абстрактного до конкретного і від загального до часткового, виявлення причинно-наслідкових зв’язків, перетворення відносин в об’єкт вивчення, системне подання матеріалу у вигляді логічних схем, фреймів тощо. Більш того, в процесі фахового навчання на технічних кафедрах у студентів відбувається постійний розвиток таких особистісних характеристик, які входять в мету розвиваючого навчання. Проблема полягає в тому, що такий розвиток є стихійний, неконтрольований, а відтак недостатньо ефективний. Побудова навчання іноземних мов на основі розвиваючого навчання дозволить впорядкувати на науковій основі процес розвитку студентів технічних університетів в ході спеціально організованої різноспрямованої роботи по формуванню іншомовної комунікативної компетентності, в якій акцентовані особистісні й діяльнісні аспекти.