Педагогические науки/5.Современные методы преподавания.

Соловйова Олена Анатоліївна

Макіївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 62, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Основне завдання навчання математики в школі - міцне і свідоме оволодіння учнями системою математичних знань і вмінь, необхідних у повсякденному житті і трудовій діяльності кожного, достатніх для вивчення суміжних дисциплін і продовження освіти. На уроках математики сьогодні не достатньо, щоб учень опанував отриманою інформацією. Важливий не тільки рівень досягнутих знань, а й сформованість самостійної розумової діяльності. Збільшення розумового навантаження на уроках математики змушує замислитися над тим, як підтримати інтерес учнів до матеріалу і їх активність протягом всього уроку. У зв'язку з цим ведуться пошуки нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б думку школярів, стимулювали б їх до самостійного набуття знань. Треба подбати про те, щоб на уроках кожен учень працював активно і захоплено, і використовувати це для розвитку допитливості, глибокого пізнавального інтересу.

Для безперервного навчання і самоосвіти особливо важливе значення мають розвиток самостійності і творчої активності учнів і виховання навичок самонавчання з математики. У психолого - педагогічній літературі самостійність зазвичай розуміється як здатність особистості до діяльності, яку здійснюють без втручання з боку. Самостійність особистості не виступає як ізольована якість особистості, вона тісно пов'язана з незалежністю, ініціативністю, активністю, наполегливістю, самокритичністю і самоконтролем, впевненістю у себе. Важливою складовою частиною самостійності як риси особистості школяра є пізнавальна самостійність, яка трактується як його готовність (здатність і прагнення ) своїми силами вести цілеспрямовану пізнавально - пошукову діяльність.

У процесі навчання учні повинні досягти певного досить високого рівня самоосвіти, що відкриває можливість розібратися з різними завданнями, добувати нове в процесі вирішення навчальних завдань.

Сформувати у дітей ці необхідні навички дозволяє грамотне поєднання різних видів робіт: і індивідуальної, і груповий, і фронтальної. Вибір форми роботи безпосередньо залежить від мети, рівня сформованості необхідної навчальної діяльності, складності завдань, конкретних можливостей кожної дитини.

Як учитель, бачу своє завдання у формуванні в учня якостей особистості, які з потреби, загальної готовності і здатності до самоосвітньої діяльності, спрямованої на досягнення певних особистісних і суспільно значущих освітніх цілей. Самоосвітня робота учнів сприяє не тільки свідомому і міцному засвоєнню знань, формуванню вмінь і навичок, але є для них засобом виховання активності, самостійного мислення, як риси особистості. За відсутності самостійності у навчальній діяльності пропонований матеріал учням запам'ятовується механічно, і вони не досягають високого рівня системності знань.

Учні повинні вміти самостійно набувати й удосконалювати знання, від цього залежить успішність навчання. Ідея самоствердження, самовизначення учня має бути присутня в освіті. Як зробити так, щоб учень був активним на уроці? Цього можна досягти, спонукаючи учня до самостійних пошуків, експериментування, використання необхідних прийомів і засобів для того, щоб він міг сформулювати відповідний стиль навчання, що відповідає його потребам, в якому він утвердився б як особистість.

На уроках розвиваю пізнавальний інтерес до математики: показую зв'язок з іншими дисциплінами (фізика, історія, економіка ), вирішую задачі з практичним змістом, використовуючи історичні факти, залучаю учнів до виготовлення моделей геометричних фігур, складання дидактичного матеріалу, комп'ютерних презентацій. На уроках і в позаурочній діяльності виховую повагу учнів до себе, впевненість у своїх можливостях через успіх в навчанні і особистісні досягнення. На всіх етапах навчання використовую завдання трьох типів: репродуктивного ( завдання за зразком вчителя), реконструктивного ( даний загальний принцип рішення), творчого (учні вибирають потрібні математичні знання для вирішення задач).

Виділяю наступні типи умінь самоосвітньої діяльності учнів:

1) Організаційні вміння.

При вивченні нової теми спільно з учнями ставимо мету і знаходимо шляхи вирішення тієї чи іншої задачі. Повторюємо всі питання, необхідні для вивчення нового матеріалу, через систему спеціально підібраних вправ підводжу до висновку нових понять. Учні самі формують цілі, у них з'являється інтерес до майбутньої роботи, мотивація.

2) Навчально - інформаційні вміння та навички.

Деякий мінімум навичок учень отримує при роботі з підручником. Залучаю учнів до пошуку правил, нових термінів, складання плану прочитаного, виділенню головного.

3) Інтелектуальні вміння.

Формую на своїх уроках інтелектуальні вміння: аналіз, абстрагування, моделювання, класифікація, систематизація, узагальнення. Використовую в роботі довідкові, узагальнюючі та класифікаційні таблиці для формування вміння узагальнювати .

4) Математичні вміння.

При навчанні складаємо з учнями різні алгоритми. Учні працюють на рівні своїх можливостей, що створює позитивну мотивацію навчання.

5) Самоконтроль.

Щоб учні змогли перевірити правильність засвоєння теоретичних знань і практичних умінь, пропоную в роботі порівняння розв’язків, тести з вибором відповіді.

Найбільший ефект на заняттях дають ситуації, в яких учні самі повинні:

• відстоювати свою думку;

• ставити питання своїм товаришам і вчителю;

• рецензувати відповіді товаришів;

• оцінювати відповіді і письмові роботи товаришів;

• займатися навчанням один одного;

• пояснювати більш слабким учням незрозумілі місця;

• самостійно вибирати посильне завдання;

• знаходити декілька варіантів можливого рішення пізнавальної задачі (проблеми);

• створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;

• вирішувати пізнавальні завдання шляхом комплексного застосування

відомих способів рішення .

Використовую наступний матеріал:

1) Історичні завдання, легенди, відомості з історії з даної теми.

2) Рішення задач з практичним змістом, з використанням міжпредметних зв'язків.

3) Проведення робіт з використанням моделей, креслень, таблиць і т. і .

4) Рішення завдань, що вимагають розширення знань за темою.

5) Математичні фокуси, завдання цікавого характеру.

Однією з головних завдань школи є розвиток у учнів пізнавальних інтересів, творчого ставлення до справи, прагнення до самостійного збагачення знань і умінь, застосовуючи їх у своїй практичній діяльності. Від майстерності вчителя, його вміння керувати процесом формування знань учнів, розвитком їх мислення багато в чому залежить, чи зможе учень творчо підійти до досліджуваного матеріалу. Його завдання, перш за все, виховати активно мислячу особистість.

Література:

1. С.И. Демидова, Л.О. Денищева. Самостоятельная деятельность учащихся при обучении математике. Москва, Просвещение, 1985.

2. Л.Ф. Батан. Организация самостоятельной деятельности учащихся в адаптивной технологии обучения. Курс лекции. Новосибирск 2002.

3. Андреев, В. И. Педагогика: Учебный курс для творческого саморазвития. – 2-е изд. – Казань: Центр инновационных технологий, 2000.
4. Громцева, А. К. Формирование у школьников готовности к самообразованию: Учеб. пособие по спецкурсу для студ. пед. ин-тов / А.К. Громцева. – М.: Просвещение, 1983.
5. Жарова, Л. В. Организация самостоятельной учебной деятельности учащихся: Учеб. пособие по спецкурсу / Л.В. Жарова. – Л.: Изд-во ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1986.
6. Пидкасистый П. И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: Теоретико-экспериментальное исследование / П.И. Пидкасистый. – М.: Педагогика, 1980.