Педагогічні науки / Соціальна педагогіка

Піскорська Т.В.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ АВТОРИТЕТУ ВЧИТЕЛЯ

Формування авторитету педагога - це тривалий процес, що має свою послідовність. Він проходить у кілька етапів.

Перший етап - це вибір професії "вчитель". Всі професії за предметом праці можна розділити на п'ять типів. За класифікацією Є. А. Клімова вчитель відноситься до типу "людина-людина". Основною ознакою для даного типу професій є взаємодія між людьми. Тому істотне значення має вміння встановлювати і підтримувати контакти з людьми, здатність
розуміти їх, розбиратися в їх особливостях. Серед найважливіших особистісних якостей, які необхідні в роботі педагога слід виділити: сталий, гарний настрій у процесі роботи з дітьми; потреба в спілкуванні; здатність подумки ставити себе на місце іншої людини швидко розуміти наміри, думки, настрої дітей; вміння розбиратися в людських взаєминах; хороша пам'ять, що дозволяє тримати в голові знання про особистісні риси великої кількості людей; вміння знаходити спільну мову з різними людьми.

Якщо ці вимоги збігається з особистісними якостями і можливостями людини, то говорять про професійну придатність. Свої здібності учні, які бажають стати педагогом можуть перевірити, побувши вожатим у таборі. Якщо дитина хоче стати вчителем, то вона може спробувати вести урок в молодших класах під керівництвом вчителя [1].

Отож, вибрана професія - вчитель. Головна умова при її виборі була відповідність вимогою, що пред'являються даним типом професії до особистості учня.

Другим етапом становлення істинного авторитету вчителя-вихователя є оволодіння педагогічною майстерністю. По-перше, оволодіння складовими педагогічної майстерності відбувається в спеціальних навчальних закладах. Процес педагогічної підготовки майбутнього вчителя має бути організований у певній послідовності, що відповідає закономірностям засвоєння знань та оволодінні вміннями і навичками [1, 5].

На першому етапі студентові необхідно одержати досить теоретичних знань з психології, педагогіки, інформації про педагогічні уміння, про їх зміст і структуру, про ті дії і навички, з яких вони складаються, про шляхи і методи оволодіння ними. Цей етап повинен втілювати педагогічну практику.

Процес оволодіння педагогічними вміннями вимагає не тільки знань та відповідних практичних дій, а й ґрунтовного їх аналізу, тоді з'явиться можливість пов'язати теоретичні знання з практикою, застосовувати знання і вміння за професійним напрямом.

На третьому етапі студенту необхідно шліфувати вміння безпосередньої практичної педагогічної діяльності. Майбутньому педагогу також важливо знати і володіти формами і культурою спілкування. Слід розглянути проблему самовиховання організаторських умінь майбутнього вчителя. Організаторські уміння студент отримує внаслідок:

1. копіювання організаторських дій вчителя, інших осіб;

2. втілення досвіду організаторських дій у нових ситуаціях;

3. планування і реалізації дії за завданням педагогів;

4. проявлення достатньої самостійності, ініціативи, організованості, вміння побудувати перспективу, поставити цілі і завдання, організувати їх виконання до кінця, оцінити результати [2].

Для практичної навчально-виховної роботи майбутнього вчителя важливо і естетичне самовиховання. Естетичні смаки вчителя виявляються в усьому: у його зовнішньому вигляді, в манерах, ході, вчинках, у відносинах до навколишнього світу, до праці. У розвитку естетичної культури майбутнього вчителя велику роль відіграють література і мистецтво. З їх допомогою ушляхетнюються його думки, почуття і вчинки, вся його особистість, таким чином у навчальних закладах закладаються основні компоненти педагогічного авторитету вчителя-вихователя.

Подальший розвиток основних компонентів і оволодіння педагогічною майстерністю відбувається під час викладання в школі. Право викладати вчителю дає наявність диплома про закінчення педагогічного навчального закладу. Це формальний рівень становлення авторитету. Він характеризується наявністю владних повноважень і базується на рольовому компоненті авторитету.

У затвердження педагогічного авторитету відповідальну роль відіграє первинна самопрезентація, коли вчитель постає як особа, що наділена певними повноваженнями, а діти - як його учні і вихованці. При першій зустрічі з вихованцями необхідно тактовно переконати їх, що не тільки через диплом, а завдяки великим знанням та високої культури людина отримала право очолити колектив, стати вчителем. На першому занятті не слід знайомиться з учнями, викликаючи їх по журналу. Перша зустріч з вихованцями має бути святом, феєрверком. Завдання педагога - показати свої сильні сторони.
Такий педагог повинен бездоганно знати свій предмет. А ось "родзинкою", що приверне учнів можуть бути відмінні знання художньої
літератури, вміння цікаво розповідати, знання кіно, театру, музики, техніки, спорту, вміння гарно малювати і т.д [4].

Умовою успішного формування авторитету є ретельне контролювання своєї поведінки, важливо не допускати педагогічних помилок, а якщо вони сталися, то чесно зізнатися в цьому. З перших моментів спілкування вчителю важливо не підкреслювати своїх рольових переваг. Проявивши людяність, довіру, доброзичливість школярі відкриються назустріч вчителю.
Психологи виділяють певні етапи становлення педагогічного авторитету. На першому етапі вчитель виступає, як джерело необхідної інформації. На другому етапі він стає референтним особою, до думки якого школярі прислухаються і враховуються при вирішенні особистих і групових проблем.
І тільки на третьому етапі він стає авторитетним. Ця стадія характеризується якісно більш високим, ніж на двох попередніх етапах, рівнем значущості педагога для школяра. Авторитетному вчителю авансується довіра. Такі відносини мають глибоке емоційне забарвлення. Оцінка такого педагога учнями практично завжди суто позитивна. Якщо у референтного вчителя школярі, не заперечуючи його значущості для них, нерідко констатують не тільки ті якості, що їм імпонують, але і негативні особистісні властивості, то, характеризуючи педагога, що користується в них авторитетом, вони описують його якості виключно зі знаком "плюс".

На процес формування педагогічного авторитету чинить серйозний вплив вік учнів. Так, у першокласників переважає необмежений авторитет вчителя у всіх сферах діяльності. Підліткам та юнакам властива його "специфікація" - звуження сфери безумовного впливу, визнання його лише в одній або кількох областях.

У кінцевому підсумку характер авторитетних відносин обумовлений тим, наскільки повно та різнобічно розкривається в педагогічному спілкуванні особистість вчителя, як він транслює не тільки знання, але й особистісні погляди [3, 4].

К.Д. Ушинський писав про те, що вплив особистості вчителя становить виховну силу, яку не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями, ні системою покарань і заохочень. Завоювання і підтримання авторитету педагогом - складна, копітка робота щодо вдосконалення професійного стану. За авторитет потрібно боротися щомиті, щогодини, щодня. Якщо педагог перестає бути в курсі подій, не стежить за собою, опускається в побуті, встає у відношенні з дітьми на шлях панібратства і формалізму, відчужується від дітей, яким би незаперечним не був спочатку його педагогічний авторитет, він знищиться. Тому для педагога важливо постійно підтримувати свою "авторитетну" форму, здійснювати духовне, моральне сходження. Це значить потрібно серйозно аналізувати свої стосунки з дітьми, критично осмислити свою поведінку, долати душевні слабкості, черствість, зарозумілість і гординю, зберігати людську гідність і педагогічну честь, тримати свою совість в стані чуйного реагування. Також для підтримання авторитету необхідно, щоб вчитель займався не тільки самовихованням, а й самоосвітою. Учитель повинен постійно поповнювати свої знання новими методиками, технологіями та іншими цікавими новинками в області своїх предметів і дисциплін. Стежити за виходом методичної літератури і проходити курси підвищення кваліфікації [1].

Цінність вчителя розкривається з найбільшою повнотою, коли його духовна сила спрямована на розвиток в вихованця внутрішньої людини, вільної волі, таланту, відповідальності, самоствердження і творчого самовияву. Використання авторитету в цих напрямках сприймається і приймається дітьми як приваблива духовна сила вихователя. Було з’ясовано, що у формуванні педагогічного авторитету можна виділити дві умови:
1.Правільний вибір професії.

2.Овладення педагогічною майстерністю:

а) у навчальному закладі;

б) самовиховання, самоосвіта (курси підвищення кваліфікації).

Основним засобом підтримання авторитету серед учнів є самовиховання і самоосвіта, і лише той, хто сам постійно вчитися і вдосконалює себе морально, має право вчити і виховувати інших [2].

Література:

1. Андріаді І.П. Витоки становлення авторитету вчителя / / Школа і виробництво. 2001. - № 8. - с.2 

2. Березняк Є. Авторитет учителя: з чого він складається. / / Учитель.-1997. - № 3.-с.6 

3. Ісаев І.Ф. Професійно-педагогічна культура викладача. -М.: Видавничий центр "Академія". 2002, -208с. 

4. Невежина І. Як повернути вчителю авторитет? //Перше вересня. -1999.-18 грудня с.2.

5. Означення авторитету у вихованні / Історія педагогіки в Росії: Хрестоматія / Упоряд. С. Ф. Єгоров. -М.: Академія, 2002, - 400с.