Канд. пед. наук, О.Т. Марків

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

кафедра журналістики, Київ, Україна

Критерії визначення значимості довідкових видань для професійної комунікації журналістів

Робота журналіста й редактора тісно пов'язана з інформаційною сферою. Щоб виконувати головний функціональний обов'язок – продукувати інформацію в певних комунікативних формах для масового споживача, треба володіти чималим масивом первинної інформації з різних галузей суспільного життя (фактів, прикладів, цифр, статистичних даних, подієвих моментів тощо), які осмислюються, розщеплюються, вибудовуються у певній послідовності та використовуються для підготовки журналістського твору. Частину такої інформації журналіст бере безпосередньо з життя, а багато з того, що йому може стати в пригоді є в науковій, довідковій літературі, словниках, збірниках тощо. [2].

Стрімкий інформаційний розвиток суспільства спричинив явище, коли періодичність конкурує з оперативністю створення інформації, причому перевага на боці оперативності. В силу цього, часу на роботу зі словом у журналіста обмаль і як наслідок – неякісне мовне оформлення матеріалу: паралельно, наприклад, у газетах вживаються слова «отримати», «одержати», «получити», «дістати» і т. п. у не властивих лексичних зв’язках. Безумовно, корисним у цьому плані в першу чергу для журналіста, який хоче бути професіоналом, а потім і для редактора, стає довідник. Адже, зміст довідкових видань є втіленням таких важливих для соціальних комунікацій функцій як: інтегральної – об’єднує знання в єдиний систематизований комплекс, актуалізує їх і забезпечує цілісність знання; нормативної – фіксує рівень наукового розуміння об’єктів та процесів, які відображаються у виданні. Сам цей рівень їх розуміння виступає певною нормою в науковому пізнанні та практичній діяльності; трансляційної – забезпечує трансляцію знання користувачам; інституційної – регулює процеси мислення національного інтелекту, наукові дослідження, навчання, соціалізацію; розвитку – здійснює інформаційне забезпечення процесів соціального розвитку шляхом використання енциклопедичного знання в побудові та реалізації концепцій, стратегій, планів, технологій розвитку суспільства; консультативної – містить довідковий матеріал, відповіді на пізнавальні та практичні питання.

Отже, основне призначення літератури довідкового характеру – допомогти зорієнтуватися в різноманітті складних та нових для журналістів понять і термінів, спрямувати їх для подальшого пошуку потрібного матеріалу. Цінним у цьому плані є виданням для журналістів, редакторів є «Стилістика й редагування» Капелюшного А.О. На прикладі нього проаналізуємо критерії наукової й практичної значимості, яку ми ставимо за мету дослідити у цій статті.

Зміст довідника представлятиме інформаційну цінність і чіткість тільки тоді ми, коли будуть насамперед зрозумілі потреби читача, рівень його розвитку та знання з певної галузі. Правильно відібрані наукові чи практичні відомості становлять основу змісту довідкового видання.

Аналіз наукової і практичної значимості словника – довідника журналіста «Стилістика й редагування» А.О. Капелюшного не вичерпується актуальною сьогодні його прагматичною спрямованістю. Безперечно, що він насамперед цінний як практичний посібник, адже крім термінологічного корпусу, подається в загальних рисах довідкова інформація. Тобто, в книзі викладено у вигляді словникових статей матеріали з практичної стилістики української мови, стилістики тексту та редагування в ЗМІ; короткі словники з орфографії, слововживання, з використання граматичних форм різних частин мови.

Саме тому при відборі термінів, очевидно, враховувався рівень практичного застосування, найбільш функціонально активні дефініції, через які розкриваються їхні основні ознаки; вони оформлені й розташовані в порядку, зручному для їх швидкого знаходження.

Для оцінки ми відібрали такі аспекти:

1. Повнота фактичного матеріалу. Аналізоване видання містить достовірну інформацію, авторитетність фактичних даних. Це можна перевірити в наявних довідкових статтях (наприклад, про лауреатів Шевченківської премії);

2. Наукоємність термінології та їх характеристика. Матеріали даного довідкового видання є різними за тематикою, але становлять наукову й практичну цінність, тобто не дублюють матеріали попередніх видань такого ж типу.

3. Зручність навігації. В словнику-довіднику журналіста «Стилістика та редагування» А.О. Капелюшного зручна система пошуку необхідного читачеві матеріалу. Організація тексту правильна, логічна й поліграфічно чітка, що суттєвого спрощує пошук. Також добре розвинена система відсилань і посилань, що в тексті використовується з метою підвищення інформаційного обсягу й економії текстового простору. Вона встановлює логічні зв’язки між спорідненими поняттями та явищами, що дозволяє поглибити й розширити довідку, а також скоротити її текст, усунувши повтори відомостей. Посилання автор використовує й у випадках використання уривків з авторських текстів у якості прикладів до визначень термінів, понять, правил і т.п.

4. Формат статей. Кожна довідкова стаття побудована за виробленою типовою схемою. Всі довідкові статті незмінно взаємозв'язані один з одним, та являють собою комплекс, що відображає систему накопичених знань з різних питань. Комплекс статей є, в свою чергу, певною системою органічно пов'язаних між собою розділів і циклів.

5. Наявність пояснень. Метамовна функція тексту витримана, дефініції зрозумілі й витлумачені.

6. Мова й стиль викладу. Фактичний матеріал викладено в доступній лаконічній формі, яка є однаковою для всього матеріалу видання.

7. Культура видання. Естетика видання, яке є предметом нашого аналізу витримана в традиціях вимог до оформлення довідкової літератури.

Наведені критерії підпорядковуються цільовому призначенню, оскільки чітке визначення читацької адреси видання – центральне завдання в розробці концепції, виходячи з якого визначається характер читацьких запитів і принципи підбору матеріалу, його подачі, а саме: обґрунтовується структура видання.

Аналіз змістової сторони енциклопедій демонструє, що цей аспект не є застиглою структурою, яка залишається незмінною протягом всієї історії свого розвитку. Порядок відбору інформації в корпус енциклопедії модифікував у відповідь на соціальні потреби кожного періоду та пануючу ідеологію в суспільстві. А постійне збільшення обсягів інформації, що потребує енциклопедичної кодифікації, призводить до виділення окремого напрямку в енциклопедичній лексикографії, створенню спеціальних або галузевих енциклопедичних довідників. Особливості структури та відбору інформації сучасних універсальних енциклопедій в першу чергу спрямовані на розширення кола користувачів та удосконалення мега-, макро- та мікроструктури довідників, які підлягають ідеї оптимізації інформаційного пошуку. [1].

Словник-довідник журналіста «Стилістика й редагування» А.О. Капелюшного розкриває нам такі принципи відбору інформації.

Терміни, окрім функціонально-практичних довідок, пояснюються через історію своєї появи, застосування у журналістикознавстві. Є в книзі й довідки, призначені для перевірки правильності фактичного матеріалу в журналістських текстах, додержання логічних норм у матеріалах мас-медіа. Серед них – персоналії політичних діячів, лауреатів Шевченківської, Нобелівської премій, премії "Оскар", знаменитих спортсменів, льотчиків-космонавтів та інших знаних людей, відомості про країни світу та їх столиці, про лідерів держав тощо. Книга призначена насамперед для студентів факультету журналістики та для журналістів-практиків, але вона зацікавить і всіх тих, хто прагне отримати додаткові відомості з культури мови, з різноманітних галузей сучасного суспільного життя.

Як бачимо, при відборі інформації автор дотримується таких принципів:

- теоретичної необхідності термінології;

- практичної значущості довідника;

- функціонально-релевантного відбору інформації;

- хронології та етимології терміна;

- орієнтаційно-настановчого формування довідкових статей для перевірки фактів;

- цільової дії – введення додаткових відомостей з культури мови, з різноманітних галузей сучасного суспільного життя.

Такий підхід дозволив подати матеріал з вичерпною повнотою.

Як висновок, зазначимо, що аналізований словник-довідник відповідає всім канонам довідкового видання. Єдине нестандартне рішення автора – відсутність післямови ( заміна на розділ з афоризмами) та відсутність колонтитулів (в зв’язку з невеликим обсягом розділів). Проте всі ці рішення є допустимими у книговидавничій практиці.

Якість матеріалу – це вимога медіа й мета журналіста, його професійний портрет, а тому він мусить постійно працювати над його довершенням.

Література:

1. Каліберда О.О. Еволюція видів енциклопедичної інформації в західноєвропейських енциклопедіях. – [Електронний ресурс]. / О.О. Каліберда. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/apif/2009_3/Kaliberda.pdf

2. Карпенко В.О. Маленькі секрети великого успіху [Електронний ресурс] . / В.О. Карпенко – режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1655

3. Кузеля З.Ф. Дотеперішні українські енциклопедії / З. Кузеля // Енциклопедія українознавства : систематична частина. – К., 1994. – Т.1. – С. 9-11.