"Теологія Процвітання" неоп'ятидесятництва: суспільно-філософське вчення.

Теологія процвітання - це нове суспільно-філософське вчення, яке поширене серед сучасних неоп'ятидесятників, а також деяких класичних п’ятидесятників. Теологія процвітання виникла в ХХ столітті у США. Витоками теології процвітання вважається кальвініський рух. Вперше про успіх та багатство у християнстві почав писати відомий німецький філософ та соціолог кінця ХІХ століття Макс Вебер. Зокрема у своїй книзі «Протестантська етика і дух капіталізму» Макс Вебер пише, що кожен християнин повинен мати успішній бізнес та жити у достатку, і всі християнські країни повинні жити в капіталістичному суспільстві, адже воно є істинним християнським суспільством. На думку Макса Вебера християнство не є релігією бідних та знедолених, а навпаки є релігією успішних та багатих людей [3].

Точно не відомо, хто є засновником даного вчення, проте вперше про теологію процвітання почали проповідувати відомі неоп'ятидесятницькі проповідники. Такі, як Кеннет Хейдінг , Джон Остін, Джоан Маєрс. На даний час адептами теології процвітання є близько 10 мільйонів людей по всьому світу.

Суть теології процвітання полягає у новому тлумаченні та переосмисленні Святого Письма. Тобто, на думку неоп'ятидестяників, християнин не повинен бути бідним та нещасним, але повинен бути щасливим та багатим. Тому неоп'ятидесятницькі пастори, лідери та єпископи нагадують людей, які проводять тренінги, як досягнути успіху у бізнесі, і рідко говорять проповіді про спасіння душі та тіла. За що часто отримують значну порцію критики зі сторони традиційного християнства. І справді, якщо переглянемо відео проповіді відомих неоп'ятидесятницьких проповідників (Бенні Хіна, Джоела Остіна, Джона Остіна та ін. ), то побачимо, що пастори більше говорять про власний успіх та досягнення багатства, ніж про спасіння душі. Потрібно також зауважити, що теологія процвітання - це не лише богословське вчення, але і суспільно-філософське вчення, оскільки вагому роль у ньому відіграє людина, а не Бог. Тому можна вважати, що теологія процвітання поволі перетворюється на християнських гуманізм, або людино-центризм.

Варто також зазначити, що практично усі українські неоп'ятидесятники повністю дотримуються принцип теології процвітання. Серед найбільш популярних неоп'ятидесятницьких церков України виділяються такі: «Посольство Боже», Духовний центр «Відродження», «Перемога», церква «Царство Боже», «Нове Покоління», «Слово Життя», «Хіллсонг».

Теологія процвітання у нашій країні та на теренах пострадянського простору піддається значній критиці зі сторони, як традиційних християнських церков, так і світських ЗМІ та громадських діячів. Потрібно лише згадати відомі скандали, які пов’язанні з проповідниками теології процвітання в наші країні .

Наприклад, старшим пастором церкви «Посольство Боже» - Сандеєм Аделаджою, було запропоновано своїм прихожанам вкладати кошти у сумнівний банк Кінз Кепітал, а також від нього поступала пропозиція щодо вступу адептів у велику кількість МЛМ копаній. У циклі передач Максима Максимова «Світло під Лампою», Сандей Аделаджа не спростовує чуток щодо агітації з церковної кафедри, про вступ парафіян у МЛМ компанії, а навпаки каже, що і надалі буде проповідувати такий тип теології процвітання, щоб у такий спосіб допомогти своїм парафіянам розбагатіти і жити щасливо [3].

Окрім пастора «Посольства Божого» є інший український неоп'ятидесятник , який неодноразово дивував та дивує своєю інтерпретацією теології процвітання. Ним виявляється лідер центру «Духовне Відродження» Володимир Мунтян. Пастор відомий своїм впровадженням у неоп'ятидесятництво зняттям різноманітних порч та родових проклять. За це вчення Володимира Мунтяна було осуджено значною кількістю неоп'ятидестяницьких церков та виключено із їхнього союзу. На думку Володимира Мунтяна, людина повинна жити в достатку і просто немає права бути бідною. Якщо в людини проблеми з бізнесом, тоді вона повинна прийти в центр «Духовне Відродження» та принести пожертву , і таким чином всі проблеми зникнуть, а бізнес знову стане успішним.

Велику критику теології процвітання робить баптистський апологетичний центр Єресі нет. Керівник цього апологетичного центру - Альбер Ісаков. Він вважає теологію процвітання псевдобілійною теорією [4].

Найбільший п'ятидесятницький союз світу «Асамблея Бога» вважає, що теорія процвітання є помилковим вченням, і зводить людей із істинного шляху. Потрібно також зауважити, що в «Асамблею Бога», входить значна кількість церков неоп'ятидесятницького типу, які не визнають теології процвітання, розуміючи, що таке вчення підриває не лише репутацію пастора, а й авторитет церкви, суперечить християнським істинам.

Спостерігається радикальна критика теології процвітання від президента центру релігієнавчих досліджень імені святого Іренея Ліонського Олександра Дворкіна , який вважає теологію процвітання сектантським вченням. На думку Олександра Дворкіна, теологія процвітання немає нічого спільного з християнською теологією, а навпаки носить характер комерціалізації християнської церкви [1].

Якщо проаналізувати теорію процвітання, то ми бачимо, що даний тип теології відноситься до постмодерністських теологій. Що мається на увазі під постмодерністською теологією? Це новий тип теології, який підлаштовує вчення християнства під масову глобалізацію. Ми можемо згадати Ортега - і - Гасетта, його книгу «Бунт Мас», в якій маси бунтують проти класичної системи цінностей, так само і теологія процвітання - це бунт проти класичної християнської теології. Теологію процвітання можна віднести до філософії Нової Ери (Нью Ейдж). Філософія Нью Ейджу навчає людину глобалізації та моністичного світогляду. Так само і теологія процвітання стверджує, що людина повинна бути щасливою, багатою, успішною та популярною.

Список використаних джерел

1. Дворкин А.Л.Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования. — Изд. 3-е, пераб. и доп. — Нижний Новгород.:«Христианская библиотека», 2007. — 813 с

2. Интервью Максимова с Сандеем. 1 часть Прямой розговор [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=lE8oCVAIN3c

3. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер; перекл. з нім. О. Погорілого. - К.: Основи, 1994. 261 с

4. Теология процветания [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.eresi.net/