Соціологія

К. соціол. н., доцент Маркозова О.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ЯК РИЗИК

Феномен успіху людини не є абсолютно новою науковою проблемою. Однак, незважаючи на те, що вивченню різних аспектів успіху людини присвячені праці багатьох учених [1–3], значна кількість питань і досі має дискусійний характер. Зокрема, однією з таких проблем є аналіз ризиків людини в процесі досягнення успіху.

Наприклад, причиною відмови від діяльності, спрямованої на досягнення життєвого успіху, є ризик зміни або навіть втрати ідентичності. Зміна ідентичності може відбуватися в результаті внутрішньої мотивації і цілеспрямованих дій людини, а може бути наслідком об’єктивних умов життєдіяльності. Так, після розпаду Радянського Союзу, отримання незалежності та переходу колишніх республік СРСР, у тому числі й України, до ринкових форм економічних відносин, багато людей, в силу об’єктивних причин, опинилися в зоні соціального та статусного дискомфорту, в стані ідентифікаційної напруги. Попередні економічні зв’язки та статусні позицій громадян були втрачені, відбулося формування нових соціально-класових груп і статусів, референтні групи змінилися або стали розпливчатими.

За цих умов кожен мав два шляхи: залишитися в зоні мінімального особистого та економічного комфорту, або вийти з такої зони, пройти реідентифікацію, освоїтися у новому статусі та з часом досягти життєвого успіху в нових соціально-економічних і політичних умовах. Зрозуміло, що другий шлях був важким і ризикованим, тому пішли по ньому не всі. Більшість громадян залишилася на попередній роботі, очікуючи, коли все налагодиться і прийдуть кращі часи. Аналізуючи можливі ризики в процесі зміни способів життєдіяльності, Ю.І. Гіллер пише, що «Ризик для діючої людини пов’язаний не тільки із процесом боротьби з іншими людьми за зміну ситуації, але і з можливими наслідками для діючої людини у ситуації, що змінилася. Так, якщо людина прийме рішення стати приватним підприємцем, вона повинна буде прийняти на себе постійну відповідальність за власні дії в новій якості активного суб’єкта. Їй доведеться постійно піклуватися про прибуток, про безпеку фірми і власну безпеку, про благополуччя найманого персоналу, відповідати перед контролюючими інстанціями» [4, с. 55]. Отже приймаючи рішення про певні зміни у своєму житті, людина розуміє, що вони «виштовхнуть» її у незнайомий та нестабільний простір і тому аналізує витрати і можливі вигоди від такого кроку, тобто розглядає співвідношення «ризик – вигоди», пов’язані з адаптацією до нових умов. При цьому очевидно, що вихід із зони комфорту та певні зусилля людини зовсім не обов’язково будуть успішними. Подібні міркування і побоювання можуть виступити серйозною перешкодою для проявів активності, спрямованої на досягнення життєвого успіху. Тому багато людей, навіть розуміючи можливі вигоди, бояться ризикувати, наприклад, змінювати роботу, і обирають пристосовницьку поведінкову стратегію.

У той же час, в період перебудови знайшлися і такі люди, які ризикнули повністю змінити своє життя і зайнялися бізнесом. В.А. Ядов так описує процес того, як звичайні робітники і службовці ризикнули вийти із особистої зони комфорту та почали займатися бізнесом, ставши «човниками»: «Всі вони опинилися в проблемній життєвій ситуації, добровільно чи вимушено змінили траєкторію життя і відповідно трансформували систему звичних практик, яка й перетворилася на їх повсякденність» [5, с. 86].

Природно, що при зміні професійної зайнятості в держустанові на ризиковане заняття бізнесом, у цих людей виникли проблеми з адаптацією до іншої культури, іншої системи цінностей, референтних груп і соціальних інститутів. «Спочатку практично всі, – зазначає В.А. Ядов, – прагнули утримати звичну ідентичність вчителя, інженера, іншого професіонала. Далеко не всім вдалося подолати ідентифікаційну кризу і адаптуватися в новому життєвому просторі. Деякі вирішили повернутися до роботи за своєю професією» [5, с. 90].

Відбувалося це з різних причин. Хтось не зміг адаптуватися до нового виду занять і зрозумів, що бізнес, зокрема торгівля – це не для нього. Інші не впоралися з моральним аспектом нового способу життєдіяльності, так як позитивний образ бізнесмена в масовій свідомості був відсутній. Люди, що отримали виховання в Радянському Союзі, сприймали фрейм «бізнесмен» як «торгаш» або «спекулянт», що асоціювалося з не досить «благородною» справою, займатися якою професіоналу з вищою освітою просто непристойно.

Але поступово стали відбуватися зміни. На першому етапі люди не ідентифікували себе з іншими «човниками», відчували ідентифікаційну напругу і тому вважали своє заняття тимчасовим. Референтна група при цьому залишалася колишньою: колеги з попередньої роботи, близькі друзі і родичі. Однак багаторазове повторення нових практик і засвоєння нових уявлень про бізнес в процесі подальшої діяльності призвели до реідентіфікації людей у новому статусі. Свідченням нової ідентичності стає те, що люди починають чітко розуміти, що нова робота не гірше попередньої і навіть навпаки – в ній можна знайти багато переваг: вільний графік роботи, значні фінансові доходи, можливість подивитися інші країни.

Важливою причиною того, що люди не бажають ризикувати і виходити із зони комфорту в процесі досягнення життєвого успіху можуть бути і об’єктивні умови їх життєдіяльності. Річ у тім, що сучасне суспільство вже саме по собі є суспільством ризиків з нестійкою економікою, соціальними інститутами, процесами і структурами. З цього приводу З. Бауман пише: «Для сучасної людини періоду постмодерну притаманне психологічне відчуття тимчасовості всього, що відбувається» [6, с. 73]. Учений вважає, що, в суспільстві періоду постмодерну це відчуття пов’язане із спробами соціуму, яке практично не керується громадою, перекласти усі проблеми на людину без створення жодних умов та надання ресурсів для її самореалізації.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що досягнення життєвого успіху завжди пов’язане з ризиком втрати ідентичності, статусу, а також певної стабільності і комфорту життєдіяльності особистості в умовах нестабільного, суперечливого соціального середовища. Зважаючи на те, що досягнення успіху не є життєво необхідною потребою, люди дуже часто приходять до висновку, що фізичні, моральні і матеріальні ризики перевищують бажання реалізувати цю потребу. Мотивація на досягнення життєвого успіху формується у самостійних і цілеспрямованих людей, які сприймають ризик та постійний вихід із зони комфорту як частину свого життя.

Література:

1. Parker, B. Development and validation of a life-success measures scale [Text] / B. Parker, Leonard H. Chummier // Psychological Reports. – 1992. – Apr. Vol. 70 (2).

2. Бевзенко, Л.Д. Зміст життєвого успіху: соціально-культурологічний контекст [Текст] / Л.Д. Бевзенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 1. – С. 34–51.

3. Маркозова, О.О Роль культури у розумінні життєвого успіху людиною європейської ментальності [Текст] / О.О. Маркозова // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія / редкол. А.П. Гетьман та ін. – Х.: Право, 2013. – №2 (16). – С. 327–336.

4. Гиллер, Ю.И. Социология самостоятельной личности: монография [Текст] / Ю.И. Гиллер. – М.: Академический Проект; Гаудеамус, 2006. – 224 с.

5. Ядов, В.А. Попытка переосмыслить концепцию фреймов Ирвинга Гофмана [Текст] / В.А. Ядов // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2011. – №2 (Т. 14). – С. 85–97.

6. Bauman, Z. The Individualized Society [Text] / Z. Bauman. – Wiley, Cambridge, U.K.: Polity Press, 2001. – 259 p.