Солійчук І. І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Емоційний компонент готовності практичного психолога

до міжособистісної консультативної взаємодії

В умовах динамічної та швидкоплинної зміни освітніх та професійних вимог, постійно змінних соціальних та економічних умовах професійна діяльність у значній мірі ускладнюється та видозмінюється. Тим самим значно ускладнюються вимоги до фахівця психологічної служби, його особистісних ресурсів. Якість та успішність професійної діяльності визначається особливостями психологічної, а зокрема і емоційної готовності фахівця. Емоції впливають на індивідуальний та соціальний розвиток і на формування міжособистісних зв’язків. У діяльності практичного психолога емоції – це «внутрішній регулятор» діяльності, і вони слугують організуючим та мотивуючим фактором поведінки.

Проблему урахування емоційного компоненту у становленні майбутнього фахівця та у структурі психологічної готовності фахівця до діяльності у своїх дослідженнях розкривають: І.М.Андрєєва, Д.Векслер, Г.М.Гагаєва, Г.Гарднер, Д.Гоулман, С.П.Дерев’янко, М.І. Дьяченко, Л.А.Кандибович, Д.Карузо, Дж.Мейер, А.С.Мельничук, В.А.Моляко, Е.Л.Носенко, Г.Орме, Т.А.Павленко, А.С.Петровська, А.Ц.Пуні, С.Л.Рубінштейн, П.А.Рудік, П.Саловей, Н.К.Шеляховська та інші. Дослідники визначають роль емоцій у житті особистості, її професійному становленні та майбутній успішній фаховій діяльності.

О.С.Тарновська емоційну готовність, визначає як одну із підструктур готовності до фахової діяльності та визначає її своєрідним регулятором розвитку особистості, виразником її психологічного здоров'я, життєвою цінністю. До емоційної готовності автор включає стан задоволеності професією, задоволення від роботи, відчуття внутрішнього спокою, впевненості в собі, взаєморозуміння, солідарності, співпереживання, передбачає ставлення особистості до власного «Я», що відіграє важливу роль у встановленні міжособистісних відносин, у постановці та досягненні цілей, у способах формування та розв'язання кризових ситуацій [7].

Емоційний компонент готовності до професійної діяльності характеризує якості особистості, що забезпечують успішність і результативність діяльності фахівця. Аналізуючи цей компонент, можемо сказати, що він передбачає оволодіння технологіями збереження внутрішньої рівноваги та емоційного відновлення, здібностей до гнучкої варіативної поведінки, вміння розпізнавати емоційний стан, наявність вольових якостей та комунікативних здібностей, високу емоційну стійкість, врівноваженість, відсутність почуття страху, загальну налаштованість на зустріч із новою ситуацією в професійній діяльності, високий ступінь самоконтролю, саморегуляцію емоційним станом і поведінкою в умовах вирішення проблем тощо [3].

При формуванні емоційного компонента готовності до діяльності вченими-психологами основна увага приділяється способам керування емоційними станами людини. Формування емоційного компонента готовності до фахової діяльності являє собою процес, який будується на цілеспрямованому прищеплюванні способів організації змісту емоцій у послідовності й взаємозв'язку компонентів цілісної системи емоційної регуляції в єдності емоцій, інтелекту, волі, особистісних і психофізіологічних характеристик людини.

На думку С.Л.Рубінштейна основним психологічним механізмом формування емоційного компонента психологічної готовності є повторення й закріплення емоційних станів, відповідних професійній спрямованості фахівця. Домінування таких станів у психіці сприяє появі нових рис у структурі особистості [5].

При розгляді проблеми формування емоційного компоненту готовності майбутнього практичного психолога до міжособистісної взаємодії у процесі консультування значну роль відіграє і навчальний заклад як один із інститутів безпосереднього формування готовності, зокрема, емоційної. Основною метою якого є забезпечення адаптації майбутнього фахівця в сучасних швидкоплинних умовах розвитку суспільства, вміння визначати власні життєві орієнтири та максимально ефективно використовувати свій особистісний потенціал, досягати успіху у професійній діяльності, гармонії з собою та навколишнім світом, вміння зберігати своє психологічне здоров’я тощо [1].

Визначаючи критерії й показники психологічної готовності майбутнього фахівця психологічної служби до професійної діяльності, слід спиратися на наукове тлумачення змісту цих категорій. Відтак, критерій – одна з основних ознак, мірило для визначення, оцінки, класифікації чого-небудь [6, с. 567]. Показником, у свою чергу, можна визначити свідчення, доказ, ознаку чого-небудь; наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-небудь; дані, які свідчать про кількість чого-небудь [4, с. 520]. Тому, на нашу думку, критерієм слід вважати певну сутнісну ознаку що відображає готовність майбутніх практичних психологів до міжособистісної взаємодії у консультативному процесі, та завдяки якій аналізуються основні характеристики стану сформованості готовності, таких як сформованість у майбутнього фахівця психологічної служби ряду особистісних якостей, професійних знань, умінь та навичок якими має володіти висококваліфікований психолог.

Відтак, критеріями та відповідними до них показниками емоційного компоненту, як однієї зі складових готовності можна визначити такі:

ü позитивна установка на міжособистісну взаємодію у процесі діяльності (демократичне ставлення до особистості клієнта; культура мовленнєвої поведінки та спілкування; встановлення позитивного емоційного настрою тощо);

ü розвинута емпатія, емоційна стійкість та впевненість у собі (вміння співпереживати, співчувати та розуміти іншу людину; розвинуте емпатичне слухання; реалізація емоційно-емпатійних можливостей особистості тощо);

ü високий рівень відкритості щирості та у процесі міжособистісної взаємодії (емоційне ставлення до роботи та вміння щиро відгукувати на переживання клієнта; створення атмосфери довіри та відкритості для сприйняття; реалізація перцептивно-рефлексивних можливостей особистості тощо);

ü внутрішній спокій та рівновага. Стійкість до негативних емоцій (високий рівень стресостійкості, емоційна культура та здатність до професійної рефлексії; подолання комунікативних та психологічних бар’єрів міжособистісного спілкування; емоційна саморегуляція щодо сформованості вмінь до подолання негативних деструктивних психоемоційних станів тощо).

Отже, на основі теоретико-методологічного аналізу наукових праць емоційну готовність майбутніх психологів до професійної діяльності можна визначити як стійке системне психологічне утворення в структурі емоційної сфери особистості майбутнього фахівця, яке виражає певний рівень емоційної зрілості особистості, базується на розвиненій емоційній компетентності, є показником психологічного здоров’я людини та забезпечує ефективну міжособистісну взаємодію [2].

Таким чином, емоційний компонент готовності як одна зі складових формування готовності майбутнього фахівця до міжособистісної взаємодії у консультуванні, визначається через емоційну культуру майбутнього психолога-консультанта; емоційну насиченість діалогічних форм взаємодії психоконсультанта та клієнта, як запоруки успішного встановлення емоційного контакту з клієнтом; інтерес до професії у майбутніх фахівців; почуття задоволеності від обраної професії, як своєрідного стимулу до подальшої пізнавальної активності; позитивну установку на обраний фах; потреби самовдосконалення та формування у собі значущих професійних якостей. Можна умовно визначити структурні елементи емоційного компоненту готовності психолога до майбутньої професійної діяльності: усвідомлення власних емоцій, керування ними, стійкість до афективних станів і швидкої немотивованої зміни настрою, розвинена емпатія, оптимістичний атрибутивний стиль.

Література:

1. Бреус Юлія, Емоційний компонент у структурі освіти вищого навчального закладу (VІ Всеукраїнська наукова конференція Гуманітарні аспекти формування особистості, 27 квітня 2012, Львів, Україна) [Електронний ресурс] / Юлія Бреус. – Режим доступу. : http://elibrary.kubg.edu.ua /21/7/Y_Breus_LSU_of_SF_NDL_RL.pdf.

2. Жванія Т. В. Емоційна готовність майбутніх психологів до професійної діяльності [Текст] : автореферат... канд. психологічних наук, спец.: 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія / Т. В. Жванія. — Х. : МОН, молоді та спорту Укр. Харківський нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди, 2012. — 19 с.

3. Манохіна І.В. Щодо питання про структурні компоненти готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування [Текст]: автореф. дис… канд. пед. наук : спец. 13.00.05 - теор., метод. и орган. соц.-культур. д-ті / І.В.Манохіна. – Слов'янськ, 2013. – 20 с.

4. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. – К. : Аконіт, 1999. – Т. 3., С. 520.

5. Рубинштейн С.Л. Человек и мир [монография] / С.Л. Рубинштейн. – М.: Директ-Медиа, 2008. – 360 с.

6. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / [уклад. Л.О.Пустовіт та ін.]. – К. : Довіра, 2000. – С. 567.

7. Тарновская А.С. Формирование психологической готовности студентов университета к педагогической деятельности в школе [Текст] : автореф. дис... канд. психол. наук : спец. 19.00.07 - педагог. и возраст. психология / А.С.Тарновская. – К., 1991. – 20 с.