Технічні науки/13. Охорона праці

К.ф.-м.н. Готинчан І.З., к.ф.-м.н. Ткаченко І.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Аналіз забезпечення безпеки праці на АЕС

З двох можливих джерел ядерної енергії, урану і торію, людство поки що використовує лише уран. Причому ККД використання цього виду палива не перевищує 1%. Розвіданих запасів урану зараз – 5,4 млн. т (таблиця). За весь час існування ядерної промисловості видобуто 2,5 млн. т, приблизно п'ята частина видобутого урану стала сировиною для виробництва зброї. При існуючих технологіях видобутку і використанні урану його вистачить на 80 років. Але ядерна енергетика – високотехнологічна галузь, потенціал якої збільшується з використанням нових підходів і рішень. Так, вже ведуться роботи зі створення промислових реакторів із замкненим паливним циклом, реакторів на швидких нейтронах, що дозволяють використовувати уран-плутонієвий і уран-торієвий цикли. Експерти вважають, що запасів ядерного палива, з урахуванням можливих нових технологій його використання, людству вистачить надовго, при цьому звучать цифри від п'ятисот до шести тисяч років.

Таблиця. Світові доведені запаси урану. Джерело – World Nuclear Association

Країни	Тис. тон	Частина	Країни	Тис. тон	Частина
Австралія	1673	31%	Китай	171	3%
Казахстан	651	12%	Йорданія	112	2%
Канада	485	9%	Узбекистан	111	2%
Росія	480	9%	Україна	105	2%
ПАР	295	5%	Індія	80	1,5%
Намібія	284	5%	Монголія	49	1%
Бразилія	279	5%	Інші країни	150	3%
Нігерія	272	5%	Разом	5404	100%

За даними МАГАТЕ до 2030 р. атомні станції стануть одним з основних джерел електроенергії. Кількість АЕС у світі збільшиться на 60%. Сьогодні в 30 країнах світу експлуатується 194 АЕС з 435 енергоблоками загальною потужністю 370 049 МВт. 103 блоки знаходяться у США, 59 – у Франції, 55 – в Японії, 33 – в Росії, 15 – в Україні. Сьогодні будується ще 64 енергоблоки, 140 – закрито і ще 5 не працюють – рішення про їх закриття поки не прийнято. На долю атомних станцій сьогодні припадає 16% усієї електроенергії, що виробляється. По окремих країнах ці показники суттєво відрізняються: у Франції на долю АЕС припадає 78% усієї електроенергії, що споживається, в Україні – 48 %, а в Китаї – усього 2%.

Сьогодні надійність систем АЕС підвищено конструкторськими рішеннями, створено пастки для розплаву ядерного палива тощо, але це буде реалізовано на нових атомних станціях, що будуються. А поки проблема безпеки діючих АЕС залишається найбільш актуальною.

Перелік деяких аварій на АЕС: атомний комплекс «Селлафілд», графство Камбрія на північному заході Англії у 1957 р. (рівень аварії за Міжнародною шкалою Ядерних Подій – INES 5); АЕС «Три-Майл Айленд» Three Mile Island, блок 2, США 1979 р. (INES 5); руйнування 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС, СРСР у 1986 р. (INES 7); АЕС «Фукусіма-Дайїчі» (Fukushima-Daiichi), Японія, 2011 р. (INES 7) тощо.

Після аварії на Фукусімі за результатами стрес-тестів ядерних реакторів Європи у жовтні 2012 р. було зроблено узагальнюючі висновки щодо безпеки діючих АЕС.

Так, Брюссельське видання EUObserver повідомляє про основні результати контролю з боку комісії ЄС з енергетики європейських ядерних реакторів. Обстеження проводилося впродовж 18 місяців у 15 країнах ЄС, у тому числі на Україні. Перевірено 146 ядерних реакторів.

Комісія виявила ризики для 62 реакторів у разі сильних землетрусів, незалежне функціонування систем безпеки на 80 реакторах. 34 реактори Бельгії, Чехії, України, Угорщини, Словаччини та Великобританії потребують термінової наладки систем охолодження та стримування високого тиску.

У Франції, де атомна енергетика поширена найбільше в ЄС, не відповідає стандартам Міжнародного агентства з атомної енергії жодна АЕС.

У проектах діючих на Україні АЕС не передбачено:

– пасивні системи безпеки і/або мобільні джерела, достатні для забезпечення тривалого (до 72 годин) тепловідведення від активної зони й басейну витримки у разі повного знеструмлення і/або втрати тепловідведення до кінцевого поглинача;

– технічні рішення з управління важкими аваріями;

– в оцінці впливу на навколишнє середовище проектів АЕС не розглядаються малоймовірні події та запроектовані аварії.

В Україні також немає державного центру прогнозування радіаційної обстановки у разі аварії, не забезпечено своєчасне виконання контрзаходів та ефективний захист від ядерної атаки. Для цього потрібен інструмент для реалізації досягнутого світовою спільнотою рівня культури безпеки у цілому і на організаційному рівні створити реальний механізм забезпечення безпеки.

Література:

1. Теличко К. Аварії і людський фактор / К. Теличко // Охорона праці. 2012. - №12. С.28-31.

2. Невозобновляемые источники энергии /Детали мира. 2011. - №1. С.79-89.