к.е.н.,
доцент кафедри економіки
Александровський Д.О., Рудик Є.Ю.
студенти
3 курсу, напряму підготовки «Економіка підприємства»
Кременчуцький національний університет ім. М.
Остроградського,
м. Кременчук, Україна
ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Кредитна діяльність
є центральною у банківському бізнесі, вона виступає джерелом як основних
прибутків банку, так і найхарактернішого для нього кредитного ризику. Тому, в
умовах сучасного розвитку банківської системи, істотного значення набуває
проблема її вдосконалення, а також ефективне управління ризиками комерційного
банку, яке забезпечує збереження фінансової стійкості та безпеки банку в
цілому.
Банки повинні
вдосконалити кредитну діяльність таким чином, щоб отримувати максимально
можливий прибуток, одночасно намагаючись максимально знизити ризик,
безпосередньо пов'язаний з механізмом надання і погашення банківських кредитів.
Отже, розробка надійної системи захисту від кредитного ризику є дуже актуальним
питанням.
Визначення сутності
кредитних ризиків та пошук сучасних шляхів вдосконалення вітчизняної кредитної системи. Охарактеризувати основні
методи управління банківським кредитним ризиком та визначити який метод набуває
найбільшої ефективності в умовах діяльності вітчизняних банківських установ.
Банки часто не мають
ефективних методик відсівання неплатоспроможних клієнтів, які в майбутньому не
повернуть кредит. Дана проблема має комплексний характер: по-перше, включення в
кредитний портфель кредиту неплатоспроможному позичальникові спричиняє за собою
втрати банком фінансових ресурсів. По-друге, банки, прагнучи компенсувати
втрати від таких позичальників, підвищують процентні ставки за кредитами.
В результаті
платоспроможні позичальники платять за неплатоспроможних. Таким чином, методи
оцінки ризику неповернення кредиту мають не тільки економічне, але і соціальне
значення. Тому Україні необхідно впроваджувати досвід провідних зарубіжних
країн, які вже розробили певні методи оцінки кредитних ризиків діяльності
банку. Так, наприклад, у США і Західній Європі широко при кредитуванні
використовується скоринг – як один з методів оцінки кредитного ризику –
автоматизовані системи на основі математичних і статистичних методів у бізнесі.
Як початковий матеріал для скорингу використовується різноманітна інформація
про минулих клієнтів, на основі якої за допомогою різних статистичних і
нестатистичних методів класифікації робиться прогноз про кредитоспроможність
майбутніх позичальників. Серед переваг скорингових систем західні банкіри
указують, в першу чергу, зниження рівня неповернення кредиту. Далі
наголошується швидкість і безсторонність в ухваленні рішень, можливість
ефективного управління кредитним портфелем, відсутність необхідності тривалого
навчання персоналу.
У багатьох країнах
почали створювати спеціальні підрозділи, покликані здійснювати оцінку,
моніторинг та управління проблемними позиками, які функціонують на рівні або банківської
установи, або банківської системи. Таким чином, створення системи з організації
проблемних кредитів допомагає оптимізувати кредитний портфель банків, даючи їм
можливість зосередитися на розвитку основного бізнесу. Однак проблемами
застосування даного методу в українській банківській системі залишаються
недосконалість нормативно-правової бази, необхідність значних коштів для
створення такої організації, проблема визначення реальної вартості сумнівних
боргів та повернення кредитів.
Кредитні ризики
найадекватніше оцінюються через розрахункове значення резерву під нестандартну
заборгованість за кредитними операціями банку, тобто частини резерву,
розрахованої за кредитами категорій: під контролем, субстандартні, сумнівні,
безнадійні. Фактично цей показник відображає суму коштів, які з високою
ймовірністю банк недоотримає. Інформаційною базою таких розрахунків служать
дані аналітичного обліку. Інша частина резерву – під стандартну заборгованість
та нестандартну заборгованість за іншими операціями, що підлягають резервуванню
(крім кредитних) – не відображає ризик кредитного портфеля, тому може
спотворити результати аналізу його ефективності.
Методи запобігання
кредитного ризику припускають відмову від розширення кола клієнтів і
фінансування проектів, реалізація яких викликає серйозні побоювання. Дані
методи орієнтують банк на роботу тільки з клієнтами, які підтвердили свою
надійність. Однак у більшості випадків відхилення від ризику означає втрату
можливостей одержання прибутку, котрий часто сполучений з потенційним ризиком.
Тому найбільш широко застосовуються методи зниження (мінімізації) кредитного
ризику, зміст яких складають такі заходи:
· раціоналізація кредитів;
· резервування коштів на покриття можливих збитків по сумнівних боргах;
· диверсифікованість кредитів;
· структурування кредитів.
Таким чином, пріоритетним завданням банків при розробленні стратегії та
шляхів вдосконалення кредитної діяльності
є глибоке і повне розуміння глобальних тенденцій розвитку реального
сектору економіки та своєї місії в цьому розвитку. Управління кредитними
ризиками включає передбачення ризиків, визначення їх вірогідних розмірів і
наслідків, розробку і реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації
пов’язаних з ними втрат.
Найважливішими елементами систем управління ризиками є:
- чіткі і документовані принципи, правила і директиви з питань торгової
політики банку, управління ризиками, організації трудового процесу і
термінології, що використовується;
- створення спеціальних груп управління ризиками, не залежних від
комерційних підрозділів банку;
- становлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль за їх
дотриманням, а також об’єднання ризиків за окремими банківськими продуктами,
контрагентами і регіонами;
- визначення
періодичності інформування керівництва банку про ризики;
- всі
елементи системи контролю і управління ризиками регулярно перевіряються
аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.
Література:
1. Банківські операції: підручник/ А. М. Мороз, М. I. Савлук, М. Ф. Пуховкiна;
ред. : А. М. Мороз. -К.: КНЕУ, 2008. -608 с.
2. Верченко П.І. Дослідження українських банків за допомогою інструментарію
ризикології / Верченко П.І. // Фінанси України. – 2007. – № 7. – С.128-140.
3. Шеремет А. Д., Щербакова Г. Н. Финансовый анализ в коммерческом банке. —
М.: Финансы и статистика, 2012. — 256 с.
4. Скибенко С.Т. Банківські операції: Навч. посіб./ С.Т. Скибенко, С.П.
Халява, Л.О. Цвєткова. – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2008. – 240 с.