Левченко І.В.
Національний Технічний Університет України «Київськи Політехнічний Інститут»

Оптимізація процесу вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах

На всіх етапах розвитку професійної освіти в Україні її стратегія визначалася соціально-економічними передумовами. З введенням нового державного освітнього стандарту перед вищими навчальними закладами (далі ВНЗ) постало завдання забезпечити студента необхідними знаннями та компетенціями відповідно до розроблених вимог. Програми навчальних дисциплін ВНЗ, насамперед гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, повинні сприяти формуванню у студентів правової самосвідомості, ініціативності, самостійності, здатності до успішної соціалізації в суспільстві, професійної мобільності та інших професійно-значущих особистих якостей.

Підготовка конкурентоспроможного фахівця передбачає високий рівень його загального розвитку, володіння комунікативними здібностями, вміння приймати самостійно рішення, нестандартно мислити й адаптуватися до мінливих соціальних та економічних умов. Тому процес навчання у ВНЗ набуває виражену цільову спрямованість – він повинен бути орієнтований на творчу діяльність, індивідуальний підхід у вихованні та навчанні, що забезпечує розвиток індивідуальності та професіоналізму. У процесі формування компетенцій, позначених у державному освітньому стандарті, значна роль відводиться іноземним мовам, які володіють високим потенціалом розвитку комунікативних здібностей фахівців та їх підготовки до ділового спілкування.

Тим часом, кількість годин, відведених у ВНЗ на предмет «Іноземна мова», досить незначна, а завдання, що стоять перед студентами в сучасних умовах, все більше ускладнюються і формулюються як оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності на основі професійної лексики; а також оволодіння практичними навичками ділового спілкування – це вимагає особливого підходу до самого процесу навчання іноземних мов у сфері ділового спілкування і розробки методики викладання іноземної мови або «Іноземна мова професійного спілкування» в технічному ВНЗ, де студенти здобувають знання, вміння та навички своєї майбутньої професійної діяльності, маючи компетентнісну вмотивованість, зацікавленість у процесі навчання. Не випадково однією з провідних методичних категорій є оптимізація.

Оптимізація (від лат. Optimus – «найкращий») у загальному вигляді означає вибір найкращого, найсприятливішого варіанта з безлічі можливих умов, засобів, дій тощо. Якщо оптимізацію перенести на процес навчання, то вона буде означати вибір такої методики, яка забезпечує досягнення найкращих результатів при мінімальних витратах часу і сил викладача і студентів в даних умовах. Оптимізація досягається не одним якимось хорошим, вдалим методом, мова йде про свідомий, обгрунтований вибір викладачем одного з багатьох можливих варіантів. [1]

Дослідники не вважають оптимізацію особливим методом або прийомом навчання. Це цілеспрямований (не стихійний або випадковий) відбір і вибір методів для конкретного навчального заняття. Теорія оптимізації передбачає, що оптимізація є закономірним, логічним етапом у розвитку педагогіки та ряду інших наук.

Ми дотримуємося наступного визначення критерію оптимальності. Критерій оптимальності – це ознака, на підставі якого здійснюється порівняльна оцінка можливих рішень, варіантів процесу навчання і вибір найкращого з них.

У методичній науці були виділені кілька показників оптимальності процесу навчання:

Оптимальний розподіл навчального часу. Показник можна вважати реалізованим, якщо розподіл навчального часу всередині предметів і між предметами проведено оптимальним чином, з урахуванням реальних можливостей у студентів і викладачів.

Оптимальний вибір методів навчання. Цей показник процесу навчання вважається досягнутим, якщо викладач обгрунтував, чому він користувався тими чи іншими методами навчання, на основі чого він їх поєднував. Свідомий та обгрунтований вибір педагог здійснює, спираючись на знання тих, кого він вчить (інформаційна модель студента), чому він вчить (інформаційна модель змісту освіти) і рекомендації з оптимального вибору методів навчання.

Зміст навчання реалізується через інформаційну модель, основу якої складають різні типи текстів у друкованому та електронному видах. Ми вважаємо, що основним змістом навчання іноземної мови в немовному вищому закладі має стати професійно-орієнтоване ділове спілкування з домінантою навчання розмовної мови, включаючи навчання перекладу галузевих автентичних текстів. Навчання доцільно будувати на якісно новому змісті при ретельному відборі навчального мовного матеріалу, відповідного специфіці майбутньої професійної діяльності студентів технічного вузу. Для розвитку комунікативної компетенції навчається повинен вміти підтримувати ділову бесіду, висловлювати свою думку, виражати згоду / незгоду в усній формі, володіти вмінням вести ділове листування відповідно до конвенціональних нормами. Основну частину повинні складати завдання, спрямовані на розвиток і формування навички усній форми комунікації у поєднанні з навичками письмовій та перекладу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Никитина О.С., Ноздрина О.В. Обучение профессионально-ориентированному деловому иноязычному общению в техническом ВУЗе / Ноздрина О.В., Никитина О.С. – Инженерное образование: М.: – 2006. 123с.