Філологічні науки/6. Актуальні проблеми перекладу

Петрашик О.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Передача інверсії при перекладі з англійської мови на українську

Під інверсією розуміють відхилення від звичайного (прямого) порядку розташування як головних, так і другорядних членів речення.

Розглянемо три основні види інверсії.

Г р а м а т и ч н а і н в е р с і я використовується не для вираження будь-яких додаткових смислових чи стилістичних нюансів перш за все тому, що інвертований порядок слів єдино можливий для даної граматичної конструкції. Наприклад, у питальній формі англійського речення без питального слова на перше місце слід поставити допоміжне дієслово, в наказовому ж способі це місце займає основне дієслово-присудок і т.д. Тому граматична інверсія є лише носієм певного граматичного значення і не є безпосереднім об’єктом перекладу.

С м и с л о в а і н в е р с і я. Хоч в англійській мові порядок слів більш фіксований, ніж в українській, у ряді випадків може бути використана зміна порядку слів для виділення чогось «нового», тобто смислового центру висловлювання. Це зазвичай має місце у тих випадках, коли в реченні відсутній прямий додаток, а на першому місці стоїть обставина, наприклад:

In the corner stood a long low table.

Thus began their friendship.

Up in that lake country were many-many lakes.

Як і в українській мові, у таких реченнях група слів, що виражає «нове», ставиться у кінці речення.

Оскільки в українській мові порядок слів може вільно мінятися для виділення «нового», передача смислової інверсії не завдає труднощів при перекладі, тобто такі речення перекладаються на українську мову дослівно.

У кутку стояв довгий низький стіл.

Так почалась їхня дружба.

Там, в тому краю, було дуже багато озер.

С т и л і с т и ч н а і н в е р с і я є сильним стилістичним засобом тому, що винесення на перше місце в реченні обставини (крім обставини місця і часу) або додатка – відносно рідкісне явище в англійській мові.

При інверсії обставини на перше місце виноситься обставина, далі допоміжна частина присудка. Смислова його частина йде за підметом.

Наприклад:

Gladly would we now consent to the terms we once rejected.

Звичайно, жодна інверсія не може виразити того, що досягається тут лексичним наголосом.

З якою радістю (з якою готовністю або як охоче) ми б згодились тепер на умови, які ми раніше відхилили.

Інверсія прямого додатка. В українській мові інверсія додатка не завжди створює гостре відчуття, а в англійській мові це дуже сильний стилістичний засіб. Поодинокі випадки інверсії додатка, які зустрічаються в художній літературі, запам’ятовуються як курйози.

Money he had none. Грошей в нього не було ані копійки.

Інверсія присвійного займенника дуже цікава з точки зору перекладу. Присвійний займенник у його наголошеній предикативній формі виноситься на перше місце в реченні, а іменник-підмет ставиться в кінці. Отримуємо надзвичайно емфатичну конструкцію:

Mine is a long and a sad tale. Розповідь моя довга і сумна.

Ours is a totally different purpose. Мета наша зовсім інша.

Винесення на перше місце прийменникового прислівника є дуже сильним стилістичним засобом.

У романі «Посмертні записки Піквікського клубу» Ч.Діккенс створює дуже виразну картину швидких дій з допомогою інверсії декількох прийменникових прислівників.

Out came the chaise – in went the horses – on sprang the boys – in got the travelers.

Швидко вкотили коляску, миттю запрягли коней, хлопчики-форейтори скочили в сідло і мандрівники вже сиділи на своїх місцях.

Таким чином, основним засобом передачі стилістичної інверсії є застосування лексичного підсилення.

Отже, при перекладі з англійської мови на українську слід звертати увагу на інверсію, її вид і застосовувати правильні методи перекладу.

Література

1. Апполова М.А. Specific English (грамматические трудности перевода). – М.: Международные отношения, 1977. – 136с.

2. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). – М.: Международные отношения, 1975. – 240с.

3. Зенина Ж.М. Техника перевода английскої специальной литературы. – Казань: Издательство Казанского университета, 1971. – 318с.

4. Комиссаров В.Н. Слово о переводе (Очерк лингвистического учения о переводе). – М.: Международные отношения, 1973. – 214с.

5. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. – К.: Вища школа, 1982

6. Miram G. Translation algorithms: introduction to translation formalization. – K.: ТВІМ ІНТЕР, 1998. – 176с.