Томашевський Д.В.

НТУУ КПІ Україна

Вплив фізичних навантажень на опорно-руховий апарат і функціональний стан студентів спортсменів. Та відновлення педагогічними засобами студентів спортсменів.

Розглядаються проблеми впливу фізичних навантажень на опорно-руховий апарат і функціональний стан студентів спортсменів, та відновлення педагогічними засобами студентів спортсменів.

Ключові слова: студент спортсмен, м’язове стомлення, педагогічні засоби відновлення.

We consider the impact of physical activity on musculoskeletal system and functional status of student athletes, and recovery means teaching students athletes.
Keywords: student athlete, muscle fatigue, pedagogical recovery tools.

Consideramos que el impacto de la actividad física sobre el aparato locomotor y el estado funcional de los estudiantes atletas, y la recuperación significa que los estudiantes de enseñanza atletas.
Palabras clave: atleta estudiante, fatiga muscular, herramientas de recuperación pedagógicas.

Wir betrachten die Auswirkungen von körperlicher Aktivität auf Bewegungsapparats und funktionelle Status der Nachwuchsathleten und Rückgewinnungsmittel Lehre Studenten Athleten.
Stichwort: Student Athleten, Muskelermüdung, pädagogische Recovery-Tools.

Uważamy, że wpływ aktywności fizycznej na układ mięśniowo-szkieletowego i stanu funkcjonalnego sportowców, studentów, uczniów i odzyskiwania oznacza nauczania sportowców.
Słowa kluczowe: uczeń sportowiec, zmęczenie mięśni, pedagogiczne narzędzia do odzyskiwania.

2

Організм людини має здатність пристосуватися до мінливих умов середовища. Але адаптаційні здібності організму безмежні, вони не завжди мають здатність пристосовуватися до умов середовища, а також до фізичних навантажень що не рідко призводять до захворювань.

Одним з важливих чинників збереження постійності внутрішнього середовища визначають адаптивні можливості організму є антагоністичне відношення його функцій.

В основі адаптації будь яких біологічних систем к змінюваним умовам внутрішнього і зовнішнього середовища лежить метаболічна адаптація, тобто кількісна зміна обміну речовина в клітинах організму.

При хронічному перевтомленні відбувається зміна деяких м’язових волокон, втрата еластичності, м’язова біль. При надмірному фізичному навантаженні на кістку може розвинутися патологічна функціональна перебудова кістки ( перелом від перевантаження, перелом від стомлення).

Таким чином, нераціональне застосування фізичних навантажень, може привести до функціональних перевантажень, травм і захворювань опорно- рухового апарату і неможливості підготовки спортсменів до відповідальних змагань.

Надмірне навантаження призводить до загострення хронічних захворювань або до розвитку перенапруження різних органів і систем організму ( нервової системи, серця, крові, нирок, опорно-рухового апарату і т.д.).

Таким чином, хронічні перевантаження, підвищують загрозу травмування і впливають негативно на спортивну працездатність. Ось чому профілактичні і реабілітаційні заходи входять в комплекс підготовки висококваліфікованих спортсменів.

3

Стомлення при м’язовій діяльності студента спортсмена.

М’язове стомлення – це такий стан організму, при якому працездатність людини тимчасово знижена.

Стомлення – це природний фізіологічний процес нормального стану організму. Для успішного тренування необхідно, щоб при кожній вправі була досягнута визначена ступінь стомлення.

Стомлення - це біологічна захисна реакція організму спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи.

Роздивимось класифікацію клінічних виявлень стомлення:

1.Легке стомлення – виявляється як стомленість при незначному по обсягу і інтенсивності м’язової роботи. Працездатність спортсменів не знижується.

2. Гостре стомлення – розвивається при граничному одноразовому навантаженні. З’являється слабкість, різко знижується працездатність і м’язова сила, збільшується ЧСС. Частіше за все це виявляється у слабо натренованих спортсменів.

3. Перенапруження – з’являється після виконання одноразового граничного або змагального навантаження на фоні перенесеного захворювань. Інколи це буває і в натренованих спортсменів, які завдяки вольовим якостям, на фоні стомлення, здатні виконувати великі навантаження. Перенапруження проявляється загаль ною слабкістю, в’ялості, головокружінням, порушенням координації рухів, ритму серця, збільшенням печінки.

4. Перенатренованість – стан, який розвивається при неправильній побудові режимів тренувань і відпочинку ( хронічне фізичне перевантаження, одноманітність засобів тренувань, порушення принципів поступового збільшення навантажень, недостатній відпочинок.

Перенатренованість характеризується нервово-психічними зрушеннями, погіршенням спортивних результатів, порушенням діяльності серцево-судинної

4

і нервової системи, помітні зміни в ЕКГ, порушується імунітет.

5. Перевтомлення – це патологічний стан організму. У спортсменів з нестійкою нервовою системою проявляються неврози, апатія, порушується сон, з’являються болі в серці, розладнається травлення, полова функція, тремор пальців. Тому спортсмени з різними формами стомлення підлягають старанному медичномиму огляду, де будуть враховані показники фізичного розвитку, дана оцінка функціонального стану дихальної і серцево-судинної системи.

В процесі діагностики стомлення і функціонального стану спортсмена використовуються різні тести і проби:

а) серцево-судинна система:

- частота серцевих скорочень;

- електрокардіографія;

- середній артеріальний тиск;

- ортостатична проба;

- вісонний тиск

б) апарат зовнішнього дихання:

- життєва ємкість легенів;

- проба Розенталя;

- проба Штанге;

- проба Генчи - затримання дихання на видоху;

- форсована життєва ємкість легенів;

- пневмотахометрія;

в) нервова система :

- рефлексометрія або реакціометрія;

- проба на стійкість в позі Ромберга;

- треморографія;

- актографія.

г) нервово - м’язовий апарат:

5

- міонометрія;

- визначення маси тіла;

д) психічний стан:

- теппінг тест.

є) біохімічни методи дослідження:

- кількість еритроцитів (аналіз крові);

- кількість гемоглобіну в крові, креатину,мочевини, молочної кислоти.

- дослідження слюни.

Фізіологічне обгрунтовання засобів відновлення і їх характеристика

Одна з найважливіших проблем сучасного спорту – підвищення працездатності спортсменів. Цю проблему не можна вирішити тільки завдяки удосконалення методів тренувань, збільшенням інтенсивності і обсягу навантажень. Тому актуальне значення набувають процеси відновлення - як складова частина учбово-тренувального процесу.

Якщо в процесі тренування – ритм дії, постійно перевищує ритм відновлення – розвиваються деструктивні зміни, які призводять до загибелі клітин ( хронічне виснажливість та перевантаженість).

На такому фоні у спортсмена можуть виникнути різний пред-патологичний стан. Такі зміни в організмі потребують довготривалого ( від 2 до 7 днів ) і поетапного періоду відновлення.

Засоби відновлення поділяються на три групи педагогічні, медико-біологічні і психологічні.

В цій роботі ми роздивимося педагогічні засоби відновлення.

І.М.Сеченовим доведено, що стомлення ліквідується активним відпочинком, причому до дії залучаються м’язи, які раніше не приймали активної участі в роботі.

Механізм активного відпочинку полягає в тому, що під час активного відпочинку в корі великих півкуль мозку усувається гальмування, яке виникає в результаті великої роботи і через деякий час до цих змін приєднується судинна

6

реакція ( розширяються кровоносні судини працюючих м’язів). Таким чином, відновлення в умовах активного відпочинку обумовлюється дією нервових і судинних механізмів.

До педагогічних засобів відновлення відносяться різні форми активного відпочинку, проведення занять на лоні природи.

Педагогічні засоби відновлення є основними, тому що вони визначають режим - правильного поєднання навантажень і відпочинку на всіх етапах підготовки студентів спортсменів.

До них відносяться:

- раціональне планування тренувального процесу, правильне поєднання загальних і спеціальних засобів, чітку організацію праці і відпочинку;

- правильна побудова окремого тренувального заняття з використанням засобів для зняття стомлення ( повноцінна індивідуальна розминка, вправи для активного відпочинку і розслаблення);

- чергування інтервалів відпочинку між окремими вправами і тренувальними заняттями;

- розробка системи планування з використанням різних відновлювальних заходів в місячних і річних циклах підготовки;

- розробка спеціальних фізичних вправ з метою прискорення відновлення працездатності спортсменів.

Педагогічним засобам, який сприяє відновленню, є повноцінна розминка. Основна мета розминки – досягнення максимальної збудженості центральної нервової системи, мобілізації фізіологічних функцій організму для виконання інтенсивної м’язової діяльності перед тренувальним заняттям або змаганням. Фізіологічна суть розминки полягає в тому, що вона сприяє підвищенню збудження і рухливості нервових процесів, підсилює дихання і кровообіг, прискорює фізико – хімічні процеси обміну речовин в скелетній мускулатурі ( підвищується температура тіла, розкриваються резервні капіляри). При розминці доцільно визвати сильне потовідділення, яке сприяє необхідному рівню терморегуляції і кращому протіканню видільних функцій.

7

Правильний підбір засобів і методів в основній частині занять забезпечує високу працездатність, необхідний рівень емоціонального стану, що сприятливо позначається на процесі відновлення і на характер стомлення. Цьому сприяють індивідуальні і групові форми роботи ( організація вправ), а також активний відпочинок між вправами.

Література:

· А.В.Беляев, М.В.Савин Волейбол учебник Москва"Физкультура и Спорт" 2006г.стр.154-173.

· Ю.Д.Железняк, А.В.Ивойлов Москва "Физкультура и Спорт" 1991г.стр.165-172.

· Ю.Н.Клещев, А.Г.Айриянц Москва "Физкультура и Спорт" 1985г.стр.163-172.

· М.В. Прохоров ”Педагокика физической культуры” учебник -2006 г.