НЕВЕСЕНКО А.В.

аспірант, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ ПІДТРИМКИ

У процесі аналізу системи показників сталого розвитку в умовах трансформації бюджетної підтримки, за результатами проведених досліджень, встановлено, що доцільним є використання показників, які характеризують зміну сталості виробництва: рівень (К_рів), зростання (К_зр) і тенденцію розвитку (тренда) (К). За основу визначення першого показника пропонується використовувати показник коливання, як категорію, протилежну сталої. Коефіцієнт коливання показує, на яку величину щорічно збільшується або зменшується розрив (амплітуда) між рівнями максимальних і мінімальних значень ознаки. Чим слабкіше коливання рівня досліджуваного явища, тим вище його сталість. Для характеристики другого показника пропонується розраховувати коефіцієнт Спірмена та дозволяє визначити сталість зростання (зниження) рівнів через величину їх рангів, а третій – вимірювати за допомогою критерію сталості рівнів на основі показників їх динаміки. Це дозволяє оцінити сталість тенденції. Весь процес побудови просторово-часових моделей комплексної оцінки сталості аграрного виробництва пропонується виконувати в наступній послідовності (рис. 1):

Також необхідно провести відбір показників-індикаторів для характеристики виробничої (I_вир), економічної (I_екон), соціальної (I_соц) і екологічної (I_екол) складових сталості аграрного виробництва. Для оцінки першої доцільно використовувати вартість валової продукції галузі в зіставних цінах на 100 га сільгоспугідь, яка відображає динамічність розвитку сільськогосподарського виробництва; для характеристики другої – рентабельність функціонування сільського господарства; для визначення третьої – середньорічний дохід на душу сільського населення; як четверта – витрата гумусу в кг з розрахунку на гривню валової продукції.

Рис. 1. Схема методики загальної оцінки сталого розвитку в аграрному секторі [1, 36–45; 2, С. 23–25; 3, С. 22–24; 4, С. 163–165].

Настиупним етапом є розрахунок ковзних значень показників сталості рівня (К_рів), зростання (К_зр) і тенденції розвитку (К) по кожній з складових (I_вир, I_екон, I_соц,I_екол) на основі відібраних індикаторів. Величина інтервалу ковзання (Р) залишається постійною, поступово зрушується на одне спостереження і може приймати будь-яке значення від мінімального (Р = 2) до максимального (Р = N – 1, де N – тривалість даного тимчасового ряду). Набуті таким чином ковзаючі значення показників сталості можуть бути вирівняні (знайдений їх тренд або встановлена його відсутність).

3) Об’єднання показників сталості (К_рів = x₁, (К_зр) = x₂, К= x₃) по кожній з складових в інтегральну величину, представлену у вигляді їх лінійної залежності, і визначення вагових коефіцієнтів в моделях на основі застосування кореляційного методу формула 1:

; (1)

де k₁, k₂ ...... k_m – значення вагових коефіцієнтів, причому 0 < k_j > 1;

I_i – значення приватних інтегральних показників по кожній з відтворювальних (I_вир, I_екон, I_соц) і екологічної (I_екол) складових сталості.

Умовою існування формули 1.1 є рівність одиниці суми значень всіх вагових коефіцієнтів, тобто формула 1.2:

; (2)

4) Розрахунок значень вагових коефіцієнтів, з якими приватні інтегральні складові (I_вир, I_екон, I_соц, I_екол) входять до складу загального показника сталості сільськогосподарського виробництва (I_заг), на основі використання факторного аналізу. Математична модель комплексної оцінки представлена у вигляді суми наступних складових формула 3:

; (3)

де К_вир, К_екон, К_соц, К_екол. – вагові коефіцієнти приватних індикаторів.

5) Оцінка достовірності отриманих результатів по формулі 4:

; (4)

де R – коефіцієнт кореляції.

На закінчення відзначимо, що застосування системного підходу до дослідження сталості виробництва в аграрному секторі економіки дозволяє отримати його кількісну характеристику на всіх стадіях відтворювального процесу, а запропоновані методи побудови просторово-часових економіко - математичних моделей на основі кореляційного і факторного аналізу – завершить комплексний аналіз. З його допомогою стає можливим отримання об’єктивних даних про рівень ефективності сталості сільськогосподарського виробництва, про зміни, що відбуваються, а також оцінка періодичності і міри тієї, що коливається при виробленні науково – обґрунтованих рекомендацій по сталому розвитку економіки сільського господарства.

Отже, необхідність забезпечення розвитку АПК потребує здійснення наукових досліджень і створення поліпшеного напрямку – сталого розвитку сільського господарства. Останнє можливо вирішити за умови теоретичного обґрунтування та широкого використання сучасної загальної методики й відповідних методів дослідження. Від того, наскільки змістовно в рамках сталого розвитку сільського господарства будуть поставлені цілі і завдання з приводу вирішення найважливіших проблем розвитку агропромислового комплексу, наскільки комплексними будуть результати дослідження.

Список літератури:

1. Svatos M. Globalni souvislosci udrzitelneho rozvoje zemedelstvi // Trvale udrzitelny rozvoj agrarniho sektoru – vyzva a rizika. Sbornik z mezinarodni vedecki conference Agrarni Perspektivy XIII, Praha, 2004, p. 36–45.

2. Вдовенко Н.М. Сучасна парадигма регулювання розвитку галузей аграрного сектору в умовах глобального дефіциту продовольства / Н.М. Вдовенко, Ю.А. Хижняк // Science Rise. – 2015. – № 2/3 (7). – С. 20–26.

3. Vdovenko N.M. Mechanisms of regulatory policy application in agriculture / N. Vdovenko // Економічний часопис XXI. – 2015. – № 5–6. – С. 53–56.

4. Вдовенко Н.М. Зміни у глобальних тенденціях формування біологічних активів та сільськогосподарської продукції / Н.М. Вдовенко, Л.В. Богач / Науковий вісник Полісся // Чернігів : ЧНТУ, 2016. – № 4 (8). – С. 162–167.