РИБАЛЬЧЕНКО К.О.

здобувач, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

АДАПТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ РИБНИМ ГОСПОДАРСТВОМ ДО ВИМОГ ГКРС

Важливим етапом розвитку рибного господарства, впровадження принципів Спільної рибної політики Європейського Союзу, є спроба відповісти на запитання щодо імплементації рішень та поступового адаптування національного законодавства та державної системи управління національним рибним господарством до вимог Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї (ГКРС). Генеральна комісія з рибальства у Середземномор’ї була заснована у 1949 році на Конференції FAO. Перша Угода про Комісію була введеною до дії у 1952 році, після чого неодноразово зазнавала змін, узгоджуваних Сторонами Комісії, відповідно до міжнародного та національного законодавства (у 1963, 1976, 1997 та 2004 роках). У 2014 році було підготовлено нові зміни до Угоди про Комісію, серед яких, зокрема, розширення та поглиблення компетенції Комісії стосовно питань рибальства в Чорному морі. Генеральна комісія з рибальства у Середземномор’ї активізувала свою діяльність щодо забезпечення представництва в Комісії та/або її робочих органах всіх прибережних чорноморських держав, включаючи Україну, Російську Федерацію та Грузію (фактично, з шести чорноморських держав офіційно повноправними членами Комісії сьогодні є лише Туреччина, Румунія та Болгарія). Встановлено, що секретаріат ГКРС неодноразово, на усіх рівнях підкреслював свою зацікавленість щодо офіційного долучення України до кола Сторін Комісії.

Нова редакція Угоди про ГКРС передбачає діяльність на постійній основі субрегіонального консультативного органу з питань рибальства в Чорному морі – Чорноморської робочої групи (WGBS), до якої залучаються як держави-сторони Комісії, так і інші чорноморські держави. Таким чином, останніми роками ГКРС наполегливо працювала в напрямі створення, за участі всіх зацікавлених сторін, міжнародної системи управління водними біоресурсами Чорного моря, для забезпечення їх збереження та сталого використання на багаторічну перспективу [1, С. 95–108; 2, С. 20–26].

Значне місце у створенні та практичному застосуванні глобальної інформаційної бази рибогосподарських даних відводиться рамковій програмі DCRF, яка містить чіткий алгоритм, шаблони та практичні рекомендації щодо збору даних. Обґрунтовано, що доцільним є здійснення кваліфікованого перекладу основних законодавчих актів Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї українською мовою (щодо деяких законодавчих норм GFCM це є необхідним). Дослідження показали, що важливим і необхідним за технічної допомоги та консультацій Секретаріату Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї є розроблення дорожньої карти та плану імплементації рішень Комісії на національному рівні України.

Питання боротьби із ННН-рибальством має для Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї та Європейської спільноти надвелике значення. Є необхідним визначити координатора в системі Держрибагентства України – посадову особу, що на постійній основі займатиметься співпрацею із Генеральною комісією з рибальства у Середземномор’ї з питань контрою рибальства та боротьби із незаконним вилученням водних біоресурсів. Встановлено, що доцільним є на підставі аналізу проблематики, виходячи із поточної ситуації та зробивши висновки щодо першочергових необхідних заходів, підготувати звернення до Європейського Союзу щодо матеріально-технічної підтримки заходів України з імплементації рішень Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї (GFCM) на національному рівні.

Список літератури:

1. Вдовенко Н.М. Рибне господарство України в умовах глобалізації економіки: Монографія / Н.М. Вдовенко // К.: ЦП Компринт, 2016. – 476 с.

2. Вдовенко Н.М. Сучасна парадигма регулювання розвитку галузей аграрного сектору в умовах глобального дефіциту продовольства / Н.М. Вдовенко, Ю.А. Хижняк // Science Rise. – 2015. – № 2/3 (7). – С. 20–26.