Экономические науки/ 3. Финансовые отношения.

К.е.н. Рошило В.І.

Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, Україна

Видаткові повноваження місцевих органів влади об’єднаних територіальних громад

Відхід від централізованої системи державного управління, створення належних умов для розвитку спроможного місцевого самоврядування обумовив прийняття Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який передбачає укрупнення територіальних громад та делегування  частини повноважень органів державної  влади місцевим радам. Об’єднані територіальні громади отримують весь спектр повноважень, які сьогодні мають міста обласного значення. До власних повноважень об’єднаних територіальних громад відносяться: планування розвитку громади та формування бюджету; економічний розвиток, залучення інвестицій, розвиток підприємництва; управління земельними ресурсами і тими, які знаходиться за межами населених пунктів, надання дозволів на будівництво, прийняття будівель в експлуатацію; розвиток місцевої інфраструктури: утримання та будівництво доріг, тепло-, газопостачання і водовідведення; благоустрій території; організація пасажирських перевезень на території громади; громадська безпека силами місцевої (муніципальної) міліції, пожежна охорона.

Із бюджетів об’єднаних територіальних громад, крім видатків на здійснення самоврядних повноважень, фінансуються видатки, які делегуються державою їм на виконання, а саме: на утримання закладів бюджетної сфери – освіти, культури, охорони здоров’я, спорту, соціального захисту та соціального забезпечення. Видатки бюджетів громад, що не об’єдналися , обмежуються лише фінансуванням видатків на здіснення самоврядних повноважень, оскільки вони позбавляються права здійснювати повноваження, які можуть бути передані державою на виконання органам місцевого самоврядування.

У 2016 році на фінансування з бюджетів об’єднаних територіальних громад Чернівецької області перейшло 22 дошкільних заклади, 39 загальноосвітніх шкіл, 19 амбулаторій, 18 фельдшерсько-акушерських пункти, 13 бібліотек, 34 палаци і будинки культури та 5 шкіл естетичного виховання дітей. Питома вага переданих установ в загальній кількості діючих установ на території області складає 10 відсотків, що відповідає питомій вазі як кількості населення ОТГ в загальному населенні області, так і площі території ОТГ в загальній території області.

На фінансування всіх переданих бюджетам об’єднаних територіальних громад установ за 11 місяців 2016 року було виділено коштів загального фонду в сумі 202,5 млн. грн., що становить 81,5 відсотка до запланованих асигнувань.

Основна питома вага видатків об’єднаних територіальних громад спрямовується на утримання установ освіти. За 11 місяців 2016 року на утримання дитячих дошкільних установ та загальноосвітніх навчальних закладів з бюджетів об’єднаних територіальних громад спрямовано 116,0 млн. грн., або 57 відсотків всіх видатків. Слід відмітити значну питому вагу трансфертів іншим бюджетам, на які в 2016 році спрямовано 35,9 млн. грн., або 18 відсотків всіх видатків. Такий значний обсяг видатків пояснюється відсутністю в об’єднаних територіальних громад окремих бюджетних установ, які можуть надавати певні соціальні послуги. Зокрема на районному рівні забезпечується утримання медичних установ, які надають вторинний рівень медичної допомоги, утримання методичних кабінетів, груп з господарського обслуговування, централізованих бухгалтерій, учбових комбінатів, утримання територіальних центрів, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та здійснення ними заходів, установ соціальної реабілітації дітей-інвалідів, проведення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей, частково надання матеріальних допомог окремим категоріям громадян у рамках програми «Турбота», а також видатків у галузі сільського господарства, засобах масової інформації та інших видатків.

Звідси виникає проблема визначення обсягу коштів, яке об’єднана територіальна громада має направити до районного бюджету для забезпечення нормального функціонування даних установ.

На нашу думку, існують наступні шляхи вирішення цієї проблеми:

- передати такі видатки одній територіальній громаді (на території якої розташовані невраховані заклади соціально-культурної сфери), за умови, що решта громад (населення яких отримуватиме послуги цих закладів) буде надавати їй субвенцію на утримання об’єктів спільного користування. Однак виникають ризики щодо неприйняття громадами рішень про надання субвенції, особливо тими, які не є самодостатніми;

- ліквідувати такі установи, як єдині в районі, і створити їх у кожній громаді, що потребує значних коштів (які є далеко не у кожного), не може відбутися упродовж короткого часу (або взагалі може не відбутися), а також призвести до росту чисельності працівників бюджетних установ та погіршення якості надання новоствореними установами (через відсутність кваліфікованих кадрів, оснащення тощо) відповідних послуг населенню;

- залишити ці заклади на утриманні з районного бюджету за умови внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині передбачення районним бюджетам 10 % податку на доходи фізичних осіб за рахунок зменшення відсотку відрахування цього податку до Державного бюджету України. На думку практичних фахівців найбільш прийнятним і ефективним є цей варіант.