Економічні науки

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, ФОРМУВАННЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ

Павленко Оксана Павлівна, к.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів та банківської справи,

Грисенко Анастасія Вікторівна , студентка гр.МГФкз- 1-15

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Джерела фінансування підприємств аграрного сектору значно скорочуються, серед них можна відокремити власні (прибуток), залучені (кредити), запозичені (інвестиційні) кошти, бюджетні асигнування, але кризовий стан ринкової економіки не дозволяє використовувати всі ці джерела в повній мірі. У період євроінтеграційного розвитку економіки основним показником ефективності господарювання та основним джерелом фінансування виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Зауважимо, що в період трансформаційних перетворень в Україні, направлених на формування ринкової економіки, його значення значно зростає. Прибуток являється не тільки значним стимулом діяльності сільськогосподарського підприємства, джерелом забезпечення інтересів його власників та персоналу, держави, а також виступає показником ефективності операційної виробничої діяльності. Як позитивний фінансовий результат він має складну структуру, може накопичуватися і створювати капітал, є об’єктом управління й ще не досить вивчений економічною наукою. Досить актуальною залишається проблема, є розробка і впровадження методів ефективного управління формуванням прибутку у виробничій сільськогосподарської діяльності. Тому вона передбачає удосконалення існуючих методів його оцінки, аналізу і застосування в практичній діяльності аграрних виробників.

Аналізуючи економічну сутність прибутку необхідно відзначити, що така категорія є однією з складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. Вивченню проблем управління, формування, використання і розподілу прибутку сільськогосподарського підприємства, приділяли увагу багато вітчизняних і зарубіжних науковців, серед яких: І.О. Бланк, І. Балабанов, Е. Бриттон, К. Ватерсон, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко, К.В. Ізмайлова, В.В. Ковалев, Є.В. Мних, Л.В. Нападовська, А.І. Нечитайло, А.М. Поддєрьогін, М.С. Пушкар, Г.В. Савицька, Е. Хелферт, М.Г. Чумаченко, О.О. Шеремет. Розмір отриманого прибутку має вагоме значення в діяльності сільськогосподарського підприємства. Він впливає на формування фінансових ресурсів підприємства, збільшення його ринкової вартості підприємства, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, сприяє економічному розвитку держави.

Виникаючи в суспільстві держави така проблема потребує, насамперед визначення необхідності подальших досліджень даної проблематики, яка постає не тільки перед науковцями, але й перед сільськогосподарськими підприємствами, вдосконалення формування, розподілу і використання прибутку. Для сільськогосподарського підприємства під час здійснення товарно-грошових операцій новостворений прибуток надає можливість здійснювати інвестування за такими напрямками діяльності, в яких воно буде отримувати приріст вартості, тобто вкладений або реінвестований прибуток. принесе додаткову користь. Науковці називають прибуток об’єктивною економічною категорією товарно-грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Прибуток є грошовою формою чистого доходу суспільства. Як економічна категорія, він відображає сукупність економічних відносин, пов'язаних з утворенням національного доходу і його розподілом.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. У західній економічній літературі висуваються різні теорії, що пояснюють існування економічного прибутку. Але усі вони зводяться до двох причин: ризик та інноваційна діяльність та можливість одержання монопольної влади. У ринковій економіці підприємницьку діяльність завжди супроводжує ризик і тому прибуток вважається частиною плати за нього.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Зміст категорій “прибуток” також розкритий у П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” [3], згідно якого прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку визначають прибуток як залишкову суму після вирахування витрат (що включає коригування збереження капіталу в разі необхідності) з доходу, а також як будь-яку величину, що перевищує суму, необхідну для збереження капіталу на початок періоду [1].

Прибуток з фінансової точки зору – це позитивний фінансовий результат підприємницької діяльності, який визначається на мікроекономічному рівні за звітний період, характеризується приростом власного капіталу за рахунок перевищення доходів над понесеними витратами, порядок визнання яких законодавчо врегульований, науково обґрунтований або самостійно встановлений суб’єктом економічної діяльності. Прибуток та збиток, як економічні категорії є найважливішим показником фінансового стану суб’єктів підприємницької діяльності. У загальному вигляді прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення та є визначальним.

Так, згідно з Податковим кодексом України [2], прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скорегована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства та вартості зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, а становить різницю між виручкою від реалізації і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об’єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Література:

1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / [пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова]. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. –736 с.

2. Податковий кодекс України. (ВВР із змінами, внесеними згідно із законом № 1795-VIII від 20.12.2016): [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 “Звіт про фінансові результати”, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 // Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2008. – № 1. – С. 85–90. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0397-99.