Медицина / Теоретична організація охорони здоров’я

Завальнюк О.Л.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

Статистичний огляд проблеми здоров’я дітей в Україні

Однією з найгостріших соціальних проблем в Україні є стан здоров’я дітей. Стан здоров’я дітей в Україні є незадовільним у зв’язку із тенденцією до зростання захворюваності, поширеності хвороб та інвалідності. Вперше за багато десятиліть природний приріст населення України став від’ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Основним інтегрованим показником, що відбиває стан здоров’я дітей віком до 1 року, є показник смертності немовлят, який використовується світовою громадськістю для визначення рівня соціально-економічного розвитку та ефективності діяльності системи охорони здоров’я у країні. 

Після 1990 р., коли в Україні було зареєстровано найнижчий рівень смертності дітей віком до 1 року (12,8 на 1000 народжених живими), відзначено зростання показника до 14,9 у 1993 р. з подальшим зниженням до 9,8 у 2006 р., але це дає змогу Україні зайняти лише 120-те рейтингове місце серед країн світу.        

 У структурі смертності дітей першого року життя в Україні перше місце займають стани, які виникли в перинатальному періоді (38%), друге – вроджені аномалії (32%), на третьому місці – нещасні випадки та хвороби органів дихання (7%). Говорити про стійку тенденцію здоров’я немовлят поки що не можна. Тим паче, що співвідношення між неонатальною та постнатальною смертністю залишається ще більш несприятливим, ніж було у 1990р.

Враховуючи, що найбільше проблем пов’язано з неонатальним періодом, відсоток померлих немовлят у структурі дитячої смертносні складає 55,7 %. У більшості країн питома вага неонатальної смертності в загальній смертності немовлят становить 50-60 %.

Серед причин смертності дітей віком до 1 року 70% становлять причини, що залежать від стану здоров’я матері та доступності і якості медичної допомоги жінці під час вагітності й пологів та новонародженому; 16% – це нещасні випадки, травми та отруєння, хвороби органів дихання, інфекційні хвороби, яким у більшості випадків можна запобігти.

Про низький рівень доступності до спеціалізованої медичної допомоги свідчить те, що серед усіх дітей, померлих у віці до 1 року, лише половина померла у відділеннях анестезіології та реанімації, 15% з них померло вдома без надання медичної допомоги, 11% – в умовах центральних районних лікарень, 17% – у пологових стаціонарах, більшість з яких не має умов для надання медичної допомоги дітям у критичному стані через відсутність обладнання та підготовлених спеціалістів. Це зумовлює необхідність здійснення заходів, спрямованих на регіоналізацію перинатальної допомоги, термінове вирішення питання щодо дефіциту кадрів, оснащення сучасним обладнанням закладів охорони здоров’я, де надається медична допомога матерям і дітям, створення умов для транспортування дітей у критичному стані шляхом забезпечення спеціальним санітарним транспортом. Однак, наявність лише неонатальних центрів – вкрай недостатньо. Потрібне також застосування сучасних медичних і організаційних технологій.

Надзвичайно актуальними залишаються медико-генетичні проблеми. Спектр генетично обумовленої патології включає близько 3,5 тисяч нозологій, які в переважній більшості є несумісними з повноцінною життєдіяльністю людини і призводять до тяжкої інвалідності або загибелі.

70% відомих спадкових захворювань зменшують репродуктивні можливості людини. Генетичні, і зокрема хромосомні, дефекти є провідною причиною безпліддя, самовільних викиднів та виникнення природжених вад розвитку плода.

В останні роки зменшилась частота вроджених вад у новонароджених та смертність від них. Це результат більш уважного ставлення до діагностики плоду та перебігу вагітності. Дворазовим ультразвуковим скринінгом було охоплено понад 85 % вагітних, що дало змогу при виявленні патологій проводити своєчасну допологову і післяпологову корекцію, а при несумісній з життям патологій – переривати вагітність. Якщо в 1994-95 роках природжені вади складали відповідно 42,6 на 10000 народжених живими, то в 2001 році – тільки 30,9.

Крім медичних причин, на смертність дітей впливають і соціально-економічні фактори. Смертність дітей є чутливим показником нерівності та бідності. Згідно з даними ВООЗ, діти, якi проживають у країнах із низьким і середнім рівнями достатку, мають ризик смерті до 5-річного віку у 10 разів вищий, ніж діти в економічно розвинених країнах. 

На формування показника смертності впливає і рівень освіти та санітарної культури батьків. За даними соціологічних досліджень, лише 28% батьків в Україні, які мають дітей віком до 1 року, вважають необхідним постійне медичне спостереження за дитиною, а за даними ВООЗ, смертність серед дітей може в 3-5 разів бути вищою у сім’ях із низьким рівнем освіти.

Однією з причин незадовільного стану здоров’я дітей є травми та насилля. Травми, нещасні випадки та отруєння займають у структурі смертності дітей віком до 14 років перше місце і становлять 26%, а у підлітків – 65%. Зростає рівень побутового, дорожньо-транспортного та шкільного травматизму, якому можна запобігти. Негативний влив на формування здоров’я, у тому числі психічного, має насилля, жорстоке поводження з дитиною удома, в навчальних закладах.

Таким чином, високий рівень смертності немовлят потребує заходів, спрямованих на соціальну підтримку малозабезпечених сімей із дітьми та тих, що опинилися в складних життєвих умовах, підвищення рівня їхньої інформованості щодо здорового способу життя, створення безпечного для дитини середовища.

Необхідні дієві суспільні заходи, спрямовані на попередження дитячого травматизму та насилля, створення безпечного середовища для дитини на всіх етапах її життя, активізація діяльності органів місцевого самоврядування щодо інформування батьків з цих питань, соціальний супровід сімей групи соціального ризику.