Педагогические науки /1. Дистанционное образование

Сковира Л.А.,

Припутень О.С.

Викладачі Брацлавського агроекономічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету

ДИСТАНЦІЙНЕ НАЧАННЯ, ЯК ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

На сучасному етапі державотворення, що супроводжується процесами глобалізації та інформатизації суспільно-політичної та економічної сфер життя, виникає потреба модернізації системи вищої економічної освіти. Одним з основних завдань вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців з економічних спеціальностей, є підготовка висококваліфікованого, конкурентоспроможного фахівця, здатного до саморозвитку та самовдосконалення відповідно до вимог європейського та світового ринків праці. Вищезазначене викликає необхідність розроблення нових наукових підходів до процесу професійної підготовки економістів, переорієнтації навчального процесу вищих навчальних закладів на розвиток особистості майбутнього економіста, який володіє високим рівнем професійної культури, має широкий світогляд, бажання безперервно навчатися, здатен ефективно організувати та планувати власну самостійну діяльність, аналізувати та оцінювати свої дії, знаходити у потоці інформації розуміння того, як зробити вибір і яким чином приймати самостійні рішення для забезпечення ефективної роботи виробництва та вироблення суспільно необхідного продукту на всіх рівнях економіки. У зв’язку з цим актуальності набуває потреба у формуванні культури самостійної роботи майбутніх економістів, яка визначає мотиваційну готовність та здатність до самостійного процесу організації, планування та виконання завдань соціально-економічного характеру.

У сучасній освіті значна увага приділяється необхідності навчання протягом життя, яке може відбуватися і дистанційно, студенти повинні, окрім оволодіння масивом базових знань і компетенцій, передбачених навчальними програмами, досягати певного рівня знань і умінь у користуванні сучасними інформаційними технологіями, зокрема засобами дистанційного навчання, що для майбутнього економіста стає необхідною умовою професійної успішності.

Сучасний етап розвитку теорії та практики професійної підготовки економістів ґрунтується на результатах наукових доробок вітчизняних та зарубіжних науковців, які аналізували такі аспекти досліджуваної проблематики: основи професійної підготовки економістів (Ф. Зінов’єв, Т. Коваль, Н. Мушинська, В. Орел, В. Стасюк, О. Трохимець), перспективи застосування американського досвіду підготовки фахівців з економіки у вітчизняних вищих навчальних закладах (О. Войнаровська, О. Яковенко), формування професійної компетентності майбутніх економістів (Н. Боярчук, О. Гончарова, О. Горицька, І. Демура, Л. Половенко, Т. Фурман, С. Хоцкіна, Г. Чередниченко, Т. Шишкіна), професійної готовності до проектування фахової діяльності (Н. Кошелева, В. Стрельніков).

Процес модернізації вищої економічної школи в Україні спрямований на входження до Європейського освітнього та економічного простору, що висуває нові вимоги до професійної підготовки економістів сучасного рівня. Становлення державної економіки відповідно до європейських стандартів обумовлює більш жорсткі вимоги до якості та рівня економічної діяльності підприємств та, відповідно, професійної підготовки економістів, які обслуговують дані установи, оскільки основним принципом розвитку цивілізованого європейського світу є постулат про те, що «економічні досягнення і рівень розвитку системи освіти тісно пов’язані, і боротьба за рівень життя народу починається в аудиторіях та інститутах» [1, с. 128]. Економіст – це фахівець, який отримав професійні знання, вміння й навички відповідно до державного стандарту та має право займати певні посади у сфері економічної діяльності (економіст, бухгалтер, маркетолог, фінансист). Фахівець з економіки повинен мати широку ерудицію та культуру; бути патріотом та гідним представником вітчизняної інтелігенції, мати високі громадянські й моральні якості; бути підготовленим до самостійної, активної, творчої професіональної діяльності, спрямованої на вдосконалення організації виробництва та підвищення його ефективності; мати фундаментальну підготовку, необхідну для подальшого саморозвитку та самостійного поглиблення професійних знань упродовж усього життя відповідно до вимог часу. Перехідний стан економіки вимагає від сучасного економіста постійної самостійної роботи щодо оновлення власних професійних теоретичних знань, практичних умінь та навичок відповідно до вимог сьогодення; уміння самостійно працювати з сучасними технічними засобами та інформаційними навчально-професійними електронними ресурсами.

Культуру самостійної роботи майбутніх економістів ми визначаємо як складову професійної культури, що визначає мотиваційну готовність і здатність до самостійного процесу планування та виконання навчальних і професійних завдань у сфері економічної діяльності. Культура самостійної роботи сприяє професійному саморозвитку та зумовлює професійний успіх майбутнього економіста.

Сьогодні не можна за період навчання у ВНЗ підготувати майбутнього фахівця з економіки до професійної діяльності на все життя, оскільки щорічно обновляється теоретична та професійна інформація. Вирішення проблеми полягає в переході до освіти протягом життя, де базова економічна освіта періодично повинна доповнюватися програмами додаткової освіти і організується не як кінцева, завершена, а лише як основа, фундамент для подальшого навчання. Отже, в умовах сьогодення виникає потреба у формуванні культури самостійної роботи економіста як складової його професійної культури.

Формування особистості майбутнього економіста, здатного самостійно й творчо працювати в нових інформаційних та економічних умовах протягом життя, є головною метою педагогічного процесу в економічній університетській освіті. Цей факт зумовлений спрямуванням вищої освіти України на реалізацію Болонської декларації, зміст якої полягає у необхідності реалізації принципу «освіта через усе життя» [2]. Передбачається зменшення частки прямого, зовні заданого, інформування й організація навчального процесу на основі застосування нових інформаційних засобів, інтерактивних форм і методів роботи студентів як під керівництвом викладача, так і повноцінної самостійної роботи. Вирішення завдань формування культури самостійної роботи майбутніх економістів неможливе без дослідження проблеми організації самостійної роботи та її керівництва у науковій психолого-педагогічній літературі, адже навички та вміння самостійної роботи, набуті студентами протягом навчання у ВНЗ, є вирішальними для ефективної самостійної професійної діяльності.

Дистанційне навчання включає в себе 2 підсистеми: дистанційне викладання – діяльність викладача та дистанційне вивчення – діяльність того, кого навчають, у якій самостійне вивчення відбувається окремо від викладання, тобто без прямого контакту студента з викладачем, але за його опосередкованим методичним керівництвом самостійною роботою студента. Студент узгоджує можливість контакту з викладачем телефоном, факсом, електронною поштою, скайпом, через Інтернет, а також особисто. За цими показниками дистанційне навчання принципово відрізняється від заочної та денної форм навчання.

Аналіз характерних рис, які визначають специфіку дистанційного навчання, дозволив виділити переваги та недоліки використання дистанційного навчання в системі вищої освіти, що подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Переваги та недоліки дистанційного навчання

Переваги дистанційного навчання	Недоліки дистанційного навчання
Вільний вибір навчального закладу та освітніх можливостей, попри своє місце перебування	Відсутність безпосереднього особистісного спілкування з викладачем та з колегами- студентами
Використання сучасних технологій та засобів, що мають відношення до цільової аудиторії, її професійної діяльності	Відсутність можливості негайного практичного застосування отриманих знань
Можливість навчання у відповідності до свого темпу, особистісних особливостей та освітніх потреб	Затрати на технічне обладнання, обов’язкове володіння певними навичками роботи на комп’ютері
Можливість виходу за межі часових поясів.	Необхідність наявності у студента мотивації, саморегуляції, самоорганізації та самодисципліни
Самостійне планування часу та розкладу занять.
Навчання у найбільш приємній та сприяючій продуктивності обстановці, спрощення контакту з викладачем	Складність сприйняття великого обсягу текстової інформації з електронних носіїв
Можливість швидкого оновлення навчальної інформації
Навчальний контент може бути відкритим для всіх
Після закінчення навчання, контент не видаляється – тобто є можливість здійснювати навчання протягом життя

Дані особливості змінюють зміст діяльності викладача, який повинен розробити зміст навчального курсу на новій технологічній основі, допомогти студентові розібратися у потоці навчальної інформації, забезпечити активний взаємозв’язок студента з викладачем та з іншими студентами. Основним завданням викладача є керівництво самостійною роботою студентів шляхом виконання ним таких функцій: формування навчальної мотивації студентів; визначення цілей і завдань; передача знань, досвіду; організація взаємодії між студентами; контроль за процесом навчання [4].

Зауважимо, що технологія формування культури самостійної роботи майбутніх економістів засобами дистанційного навчання вирізняється багатоетапною структуру. Усі етапи реалізації технології виступають у певні взаємини один з одним і утворюють єдиний погоджений процес, спрямований на досягнення мети – формування культури самостійної роботи майбутніх економістів, та досягнення результату – сформованості культури самостійної роботи майбутніх економістів.

Отже, самостійну роботу науковці розглядають як метод, форму, вид навчання та як засіб організації і керівництва пізнавальною діяльністю студента. Процес формування культури самостійної роботи майбутніх економістів визначається як сукупність технологічно-методичних складових, які обумовлюють розвиток особистості майбутнього економіста, сприяють відображенню об’єктивних закономірностей, вимог, норм, умов. Виявлено можливості дистанційного навчання як засобу формування культури самостійної роботи майбутніх фахівців з економіки, що надає процесу самостійної роботи індивідуального характеру, реалізує організаційні та адміністративні функції, які дозволяють знайти оптимальні шляхи організації та опосередкованого керівництва самостійною роботою за допомогою сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій і засобів, дозволяють студентам проявляти самостійність.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Макарова Т. В. Культура самостоятельной работы обучающегося: типология, модель / Т. В. Макарова, А. А. Кошелев, О. А. Козырева // Омский научный вестник. – 2014. – Вып. 3 (129). – С. 128–132.

2. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Г. Ничкало // Неперервна професійна освіта : теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22.

3. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти : Постанова КМУ від 29.04.2015 № 266 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2015 – Назва з екрану.

4. Сабатовська І. С. Професійна культура особистості: структура та критерії вимірювання. [Електронний ресурс] / І. С. Сабатовська. – Режим доступу – http://www.confcontact.com/20110531/ so_sabat.htm – Назва з екрану.