Филологические науки/6. Актуальные проблемы перевода

Кикоть В. М., Музика Н. В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

ПРОБЛЕМА ВІДТВОРЕННЯ ГРИ СЛІВ

У ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Кваліфікований перекладач художньої літератури, опираючись на досягнення сучасного перекладознавства, має подолати численні труднощі на шляху до адекватного перекладу, який би максимально повно репрезентував оригінал в іншомовній культурі. До таких труднощів належить збереження тропів і фігур мови, на які особливо багаті художні тексти.

Стилістичний прийом гри слів, побудований на зовнішній схожості лексичних одиниць, іноді дуже далеких за значенням, повністю ґрунтується на внутрішньолінгвістичних відносинах, що існують між певними лексемами однієї мови, але, як правило, відсутні в системі іншої мови. Процесові пошуку рішень для перекладу іншомовної гри слів, як правило, передує комплексний аналіз оригіналу, внаслідок якого визначається місце каламбуру в системі твору і, залежно від цього, встановлюється пріоритетність відтворення компонентів його інформативної структури. При цьому необхідно також враховувати роль каламбуру в стилістичній системі літературного напряму і жанру, до яких належить першотвір.

Серед основних способів відтворення гри слів можна виокремити калькування, вилучення, компенсацію. За допомогою цих трансформацій гра слів оригіналу відтворюється у різний спосіб: через гру слів; через прямий переклад, але без збереження каламбуру; шляхом використання іншого риторичного засобу (алітерації, рими, повтору тощо); шляхом вилучення з перекладу фрагменту тексту, що містить каламбур; через використання додаткових засобів осмислення, таких як виноски, коментарі, примітки, у яких роз’яснюється значення каламбуру.

Ретельно зваживши всі можливості, перекладач зупиняється на тій, яка має найбільші переваги. Якщо текст вимагає обов’язкового перекладу гри слів, а можливостей для цього бракує, тоді інтерпретатор вдається до компенсації і намагається підшукати риму, алітерацію або інший риторичний засіб і таким чином звернути увагу реципієнта на конкретний фрагмент твору, ніби натякаючи на каламбурність оригіналу.

Дослівний переклад гри слів доцільно використовувати тоді, коли образ, що лежить в основі каламбуру, має суттєве значення для розуміння тексту, а заміна його іншим образом не дає достатнього ефекту. Однак самим лише дослівним перекладом не можна забезпечити достатньої адекватності, часто доводиться «транспонувати», вносити певні поправки, зважаючи на різницю між національною мовою, епохою, місцевими умовами, рівнем культури, літературною традицією і взагалі соціальним середовищем, з одного боку, автора, з іншого, – перекладача і його читачів.

І, нарешті, коли перекладач не знаходить шляхів відтворення гри слів і вирішує. що її значення не є першорядним для розуміння тексту, він застосовує прийом вилучення з можливою компенсацією стилістичних втрат в іншому фрагменті тексту.

Якщо переклад, що передбачає відтворення змісту мовної одиниці оригіналу засобами мови перекладу, тобто за допомогою іншої форми, завдання цілком здійсненне, то можливість перенесення у мову перекладу ще й початкової форми (чого зазвичай вимагає переклад гри слів) безсумнівно є винятком. Повноцінне здійснення такого перекладу, мабуть, і варто віднести саме до винятків, тим не менш жоден перекладач не має права складати руки, не досягнувши успіху у вирішенні цього надскладного завдання – відтворення гри слів, і не позбавивши читача необхідності ламати голову над значенням його перекладу.

Успішне подолання труднощів, пов’язаних із відтворенням іншомовної гри слів засобами мови перекладу, передбачає не лише мовну компетенцію, а й наявність у інтерпретатора творчого потенціалу, який може бути сформований і розвинутий за умови постійного вдосконалення своїх перекладацьких навичок і здібностей до лінгвістичного та літературознавчого аналізу першотвору.