Філософські науки/2 Соціальна філософія

К.пед.наук, доцент Батліна Л.В.

Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Україна

Актуальні проблеми сучасного світу

До проблеми стану, в якому знаходиться сучасний світ, одними з перших звернулися члени Римського клубу, подружжя Д. і Д.А.Медоуз. Їхня наукова доповідь «Межі зростання» (1972) стала «вибухом» для освіченого людства. В ній жорстко визначено проблеми, з якими людство стикнулося вперше у своїй загальновідомій історії, і які призведуть у подальшому до колапсу – запуску «ефекту доміно»: через необмежене зростання промислового виробництва, безконтрольність використання природних ресурсів, невпинне збільшення населення планети та зменшення капіталовкладень руйнуватиметься індустріальна база, система послуг і сільського господарства. Це спричинить дефіцит продуктів харчування, медичних послуг, підвищення смертності, загального занепаду. Високий рівень агрегування моделі, наявність безлічі невизначених факторів унеможливлює точність визначення часу незворотності подій. Водночас, якщо досягнення меж зростання відбудеться наприкінці ХХІ століття, то поступова зупинка зростання чисельності населення і промислового виробництва розпочнеться вже на його початку. Що світ рухається за вказаним сценарієм Д.Медоуз підтвердив двічі. До його думки приєднались А.Кінг та Б.Шнайдер, зафіксувавши факт, що за 20 років після проголошення доповіді причини глобальних проблем залишилися тими же, але їх характер та масштаби суттєво збільшилися в бік розширення та ускладнення. На це також вказують наукові публікації Н.Бострома, В.Горшкова, В.Данилова-Данільяна, В.Казначеєва, В.Кременя, Л.Лєскова, В.Лутай, М.Моїсеєва, А.Назаретяна, В.Паульмана, В.Стьопіна, О.Суббето, О.Субботіна, Е. і Х.Тоффлер, А.Фурсова та ін., в яких констатується: деградація оточуючого середовища; зростання потреби в енергії; «парниковий ефект»; поширення «емоційної бідності», процесів відчуження, міжнародної напруженості (економічної, політичної, соціальної), регіонів силового протистояння та локальних війн; винахід засобів масового знищення, збільшення дефіциту продуктів харчування та питної води; виснаження запасів невідновних ресурсів; занепад природного та соціального середовища (глобальна бідність, нездоров’я, безграмотність, безробіття, самогубства, наркоманія, злочинність) тощо. Спостерігається диференціація проблем і інтересів: для країн, що розвиваються, – масштабна корупція, для країн розвинених – глобальний бюджетний дефіцит (Д.Медоуз, А.Печчеї).

У зв’язку із вищезазначеним перспективи людства, на думку вчених: не ясні та непередбачувані (А.Кінг, Б.Шнайдер); йому загрожує виключення зі складу біосфери, самознищення (В.Казначеєв, В.Лутай, М.Моїсеєв, А.Назаретян, В.Стьопін та ін.).

Чи залишився ще шанс для життя людства? Так, залишився, переконані вчені, але для цього вкрай необхідні: загальна солідарність (А.Кінг, Б.Шнайдер); загальнопланетарне зусилля (М.Моїсеєв); «…кардинальні зміни в нашому служінні Землі і життю на ній» (1600 учених світу) [2]; зміна мети людської діяльності та її етичних регулятивів (В.Стьопін) та ін. Найбільшою складністю при цьому є відсутність усвідомленості людством того, що відбувається, і називається воно серйозною кризою на ім’я «ЛЮДИНА». Гарантії, що «люди захочуть прийняти розумні і навіть, імовірно, єдино можливі норми своєї поведінки, своїх дій і захочуть перебудувати своє суспільство» немає, бо це вимагатиме від кожного великих зусиль і певних обмежень [1].

Отже, корінною причиною глобальних проблем, що загрожують людству самознищенням, є людина, її поведінка, професійна діяльність, які, в свою чергу, обумовлені рівнем розвитку її свідомості. За визначенням С.Рубінштейна, свідомість – це знання людини, пронизані її ставленням до себе, інших людей і навколишнього світу.

Вплинути на поведінку людини, її діяльність можна через зміну законодавства як міжнародного, так і кожної країни світу, яке було б спрямоване на збільшення покарання людини, тобто викликавши в неї почуття страху за неправомірні дії. Це шлях найбільш короткий, але він є хибним. Страх покарання формує слабку покірну людину, або сильну, хитру, агресивну, жадібну. Він не сприяє формуванню людини як «носія світла», творчої людини, людини, яка поважає світ, природу, іншу людину, відчуває відповідальність за власні вчинки, слова, думки, почуття.

На погляд атвора, йти шляхом створення умов для формування у людей почуття страху є хибним шляхом. Необхідно створювати умови, при яких людина свідомо обиратиме шлях неспричинення шкоди іншій людині, природі, суспільству. Для цього слід залучити можливості освіти, поширення якої в світі відбувається, але ще недостатніми темпами і не завжди у потрібному напрямку. Останні десятиліття в світі увага освітян концентрується на формуванні інтелектуальної, успішної, конкурентноздатної особистості. Наслідки цього вищезазначені. Людина має розуміти, що людство є членом екіпажу одного космічного корабля, назва якого «планета Земля». Кожний, будучи надзвичайно складним цілісним створінням, живе ще в більшому Цілому. І тільки взаєморозуміння і повага права на життя і щастя інших може забезпечити не тільки виживання, але й повноцінне життя усього людства. Отже система освіти має бути спрямована на створення умов для формування особистості (з урахуванням її потреб, почуттів, інтелекту), яка усвідомлює себе спочатку членом сім’ї, згодом представником певної нації, віросповідання, потім громадянином своєї країни і надалі обов’язково громадянином планети!

Література

1. Моисеев Н.Н. Современный антропогенез и цивилизационные разломы. Эколого-политологический анализ [Электронный ресурс] / Н.Н. Моисеев // Вопросы философии. – 1995. – № 1. – С.3-30. – Режим доступа: URL: http://www.philosophy.ru/library/vopros/00.html.

2. Предупреждение человечества от ученых мира [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://fantazm-s.ru/publ/globalnye_problemy/zemlja_i_chelovek/preduprezhdenie_chelovechestvu_ot_uchjonykh_mira/200-1-0-869.