Право/5 Кримінальне право та кримінологія
К.ю.н., доцент Лень
В.В.
Вищий державний навчальний заклад
«Національний гірничий університет», Україна
Вбивство
з корисливих мотивів: питання
кваліфікації, характеристики особи злочинця та запобігання
Умисне вбивство з корисливих мотивів
передбачене п.6 ч.2 ст.115 КК України [1, с.87], тобто при обтяжуючих
обставинах [2, с.73-74], або так зване кваліфіковане вбивство.
Ми
досліджуємо питання вбивства, що
вчинюється з метою отримання
матеріальної вигоди для себе або інших осіб, тобто обов’язково повинен бути
корисливий мотив, а саме незаконне заволодіння грошима, коштовностями, цінними
паперами, якимось майном або державними нагородами. Саме в цій науковій статті,
ми і розглядаємо вбивство з корисливих мотивів, предметом незаконного
заволодіння якого є державні нагороди, причому жертвою може бути не обов’язково
нагороджена особа, а будь - які особи, що
знаходились поряд в момент вчинення
вбивства (квартирі, готелі, клубі,
музеї, гаражі тощо), тобто разом з нагородженою
особою або/і з її нагородами, знаходились
або/і його рідні, друзі,
охоронець музею, галереї, виставки тощо.
Не має значення, винна особа у вбивстві
мала на меті одержати вигоду для себе або інших осіб. Також не має значення, чи
досягла винна особа матеріальної вигоди, якої прагнула. Наприклад, коли вбивця не міг одержати після вбивства матеріальну вигоду через
відсутність державних нагород (квартира, запасник музею тощо) або не
встиг незаконно заволодіти цим майном, то склад цього злочину буде обов’язково,
оскільки мотивом вбивства є корисливість.
Слід визнати, в Україні, державах СНД, Європи та
світу набуло широкого розмаху
колекціонування, зокрема, державних орденів, медалей СРСР (як одних з рідкісних і цінних), а також
України, інших держав. Це явище у багатьох державах є нелегальним. На сьогодні
вчиняється багато злочинів, предметом яких є ордени, медалі СРСР та
України [3, с.8 ].
Слід відверто
зазначити, мистецтвознавці, фалеристи, історики, колекціонери, військові, певні
державні діячі і політики більшості країн світу вважають ордени СРСР одними з
найкрасивіших нагород світу. Це справжні
витвори мистецтва, які мають культурну цінність (історичну, художню, мистецькознавчу, наукову, колекційну, етнографічну тощо) та
значну вартість (ціну). Більшість з них відрізняється композицією, декором,
вишуканістю, красою та високою майстерністю виконання. Певні ордени, медалі
СРСР –
це рідкісні нагороди [4, с.3 ] .
Слід зазначити, що у переважній
більшості, такі вбивства ретельно плануються і готуються (слідкують за
нагородженою особою, де мешкає, з ким, де працює, де ймовірно зберігає нагороди
або як працює охорона музеїв, галерей,
виставок, її графік, маршрути, технічні засоби
охорони тощо).
Часто виникає необхідність додаткової
кваліфікації, наприклад, і за п.12 ч.2 ст.115 КК України, так як ці злочини,
предметом яких є державні нагороди, вкрай рідко плануються, готуються
одноособово і, відповідно, як правило, вони
вчинюються за попередньою змовою групою осіб, тобто їх мінімум двоє. Більше
того, буває й інша додаткова кваліфікація, за іншими пунктами ч.2 ст.115 КК
України, наприклад п.1 – умисне вбивство двох і більше осіб та інш.
У більшості такі вбивства вчинюють саме
ті особи, які добре обізнані, розуміються на нагородах, знають їх реальну ринкову вартість, їх рідкісність.
Викрадені нагороди часто мають
культурну цінність.
За іншим варіантом, особи, які вбивають
тих, хто перешкоджає незаконному заволодінню державними нагородами, певною
мірою підготовлені, проінструктовані щодо
нагород (зовнішній вигляд тощо), якими необхідно
заволодіти, часто це відбувається на замовлення.
Рідше відбуваються такі вбивства з
метою незаконного заволодіння державними нагородами, котрі є спонтанними, тобто
умисел на незаконне заволодіння раптово
виниклий або/і невизначений. Особа, яка вбиває, вона не обізнана у нагородах, а
саме їх видах, вартості, рідкості, цінності, можливостях збуту тощо.
Припускаємо, за першими двома
варіантами, вбивці це майже стовідсотково особи чоловічої
статі.
За третім варіантом, вбивцею може бути
і особа жіночої статі, як правило це асоціальна
особа.
Отже, з метою упередження таких вбивств
та інших злочинів, предметом яких є державні нагороди, вважаємо за необхідне,
як мінімум, створити в Україні спеціалізовані підрозділи поліції, зокрема для
аналізу, моніторингу тощо. Переглянути законодавство щодо незаконного обігу
державних нагород, у тому числі і
в сторону посилення відповідальності.
Усі ці пропозиції будуть марними і мало
ефективними, якщо у державі не створити
сприятливі умови щодо поваги і пошани до своєї історії, нагороджених осіб та
нагород, зокрема і за часів СРСР. А тут, перш за все, повинна бути політична воля
керівництва держави, а як наслідок, виховання молоді і співвітчизників.
Сьогодні слід визнати, відбувається знецінення заслуг нагороджених, нівелювання
нагород, особливо це радянський період нашої історії.
Інакше нас чекають важкі часи.
Література:
1. Кримінальний кодекс України.
Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред.
В.Я.Тація, В.П.Пшонки,
В.І.Борисова, В.І.Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х.: Право, 2013.
Т. 2: Особлива частина / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін
та ін.– 2013. – 1040с.
2. Кримінальне право (Особлива частина):
підручник / за ред. О.О.Дудорова, Є.О.Письменського. Т.1 – Луганськ: видавництво «Елтон-2», 2012. – 780с.
3. Лень В.В. Державні
ордени, медалі СРСР та України: історико-правове
дослідження: монографія. 2-ге вид. випр. і доп. –
Запоріжжя: Дніпровський металург, 2016. – 400с.
4. Лень В.В. Фактори (елементи, чинники) визначення культурної
цінності і вартості
державних орденів, медалей СРСР
і України / В.В.Лень // Materials of the XІI International scientific and practical conference Conduct of modern science-2016. Volume 6. Law. Public administration.