Фізична культура і спорт/2. Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції.

Новікова І.В.

Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського, Україна

Дослідження місця мотиваційної складової в структурі поведінкового акту спортсмена

Актуальність. Головною мотиваційною характеристикою діяльності спортсмена є досягнення високого спортивного результату.

Дослідження мотиваційної складової діяльності спортсмена багато в чому розкриває суть і механізми досягнення високих спортивних результатів. Відомо, що мотивація включена в структуру психологічних спонукань діяльності особистості і впливає на спортивний результат. Тому розкриття механізмів мотивації є актуальними для будь-якого виду спортивної діяльності.

Виходячи з цього була поставлена наступна мета роботи: визначення місця мотивації в структурі поведінкового акту спортсмена.

Аналіз літератури. Під мотивом (від французького motif – спонукальна причина) – розуміється сфера імпульсів – психодинаміки, психоенергетики – спонукань, що додає діяльності спрямованість, вибірковість і стрімкість. У сучасній науці під мотивацією розуміється складна діяльність психічної сфери людини, що спонукує її до визначеної активності організму. В спортивній діяльності мотивація визначає прагнення до досягнень відповідного спортивного результату. Мотиви, що спонукують до діяльності, і які викликають активність організму, визначають його спрямованість.

За психологічними критеріями розрізняють 3 класи мотивуючих факторів:

1. Потреби та інстинкти як джерела психічної активності.

2. Мотиви які обумовлюють визначальну спрямованість поводження та діяльності.

3. Емоції, суб'єктивні переживання (прагнення, бажання та ін.)

В формуванні діяльності людини беруть участь одночасно кілька мотивів, один із яких є ведучим, а інші додатковими, другорядними, котрі можуть відігравати роль додаткової стимуляції.

У структурі поведінкового акту мотивація, включена до складу стадії аферентного синтезу. Аферентний синтез – акт обробки, інтеграції інформації, необхідний організмові для здійснення найбільш адекватного поведінкового акту.

Відповідно до досліджень П.К.Анохіна до складу аферентного синтезу входять наступні якісно різні компоненти:

- домінуюча мотивація;

- обстановочна аферентація;

- пускова аферентація;

- пам'ять

Домінуюча мотивація, тобто те, що панує в даний момент, тобто стан вибору людиною пріоритетів поведінки.

Обстановочна аферентація – сукупність усіх тих зовнішніх впливів на організм, що разом з вихідною мотивацією інформують про вибір тієї дії, що найбільш повно відповідає тому або іншому поведінковому акту.

Пусковий стимул (пускова аферентація) визначає, коли і що треба робити в ситуації, що створилася.

Для здійснення поведінкового акта активізуються ті молекулярні сліди, умовно рефлекторні зв'язки, і центри, що накопичувалися протягом усього попереднього життя організмом в аналогічних або близьких ситуаціях. Тут мова йде про пам'ять.

Відповідно до спостережень в спортивній діяльності задоволення будь якого мотиву звичайно зіштовхується з протидією. У спорті це найбільш яскраво простежується в умовах змагань. Стан у важкій ситуації, природно викликає нервово-психічну напругу. Остання (нервово-психічна напруга) в свою чергу включена в структуру аферентного синтезу та веде до змін функціонального рівня діяльності організму. Відповідно до цього є підстави зробити наступні висновки:

1. В структурі поведінкового акту мотивація включена до складу стадії аферентного синтезу. До складу аферентного синтезу входять наступні якісно різні компоненти:

- домінуюча мотивація;

- обстановочна аферентація;

- пускова аферентація;

- пам'ять.

2. Мотивація в структурі поведінкового акту веде до змін функціонального рівня діяльності організму спортсмена.

Література:

1. Амосов Н.М. Физическая активность и сердце / Н.М.Амосов, Я.А.Бендет. – К.: «Здоров’я», 1984. – 231с.

2. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья / Н.М.Амосов. – Донецк: Сталкер, 2002. – 592с.

3. Анохин П.К. Кибернетика и интегративная деятельность мозга / П.К.Анохин // Вопросы психологии. – 1966. – № 3. С 10-13.

4. Гудзь П.З. Восстановительные процессы в мышцах при тренировках с большими физическими загрузками / П.З.Гудзь // Система восстановительных средств в спорте. Всесоюзная конференция. Киев, КГИФК, 1973. – С.7-9.

5. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В.Н.Платонов. – К.: «Олимпийская литература», 1997. – 583с.