Экономические науки/10 экономика предприятия

к.е.н. Петренко В.С.

Херсонський державний університет, Україна

Особливості міжнародних спільних підприємств в умовах глобалізації

Інвестиції є одним з основних напрямків макроекономічної політики та політики розвитку кожної країни. Обсяг, структура та ефективність інвестицій, що вкладаються в економіку визначають шляхи розвитку держави. Спільне підприємство є однією з кількох форм прямих іноземних інвестицій. Прямі інвестиції - це довгостроковий міжнародний рух капіталу, який мотивований прибутком, а також можливість відкриття нових ринків збуту, придбання права власності, набуття контролю та управління закордоним підприємством.

Чимало вітчизняних вчених присвятили власні наукові роботи тематиці, щодо створення міжнародного спільного підприємства, а саме: В. Александрова [1], М.М. Білий [2], І.І. Вівчар, М. Гороховатська, Я.Б. Дропа [3], О.О. Кахович [4], Ю.О. Кахович [4], В.П. Мозолін, О.П. Савіцька [5], Г.І. Сосновська, І. Стьолярова та ін. але залишаються питання, які потребують додаткового дослідження.

В науковій літературі можна знайти багато визначень поняттю «спільне підприємство». Спільне підприємство можна охарактеризувати як ділову угоду, в якій два або більше незалежних підприємства об’єднують певну частку власних ресурсів, щоб сформувати, юридично незалежну від материнських компаній, фірму на певний період часу для виконання певної мети та досягнення поставлених цілей. Спільне підприємство є особливою формою партнерських взаємовідносин, яке передбачає вміння домовлятися між учасниками та довіряти один одному у прийнятті правильних рішень. Важливо, що в даній формі ведення діяльності відповідальність щодо ризиків однакова, тобто кожен член спільного підприємства відповідальний за збитки та борги, які були взяті під спільні інвестиції, однаково незалежно від частки вкладу.

Спільні підприємства можуть здійснювати діяльність як на території країни однієї з материнських компаній, так в іншій державі залежно від мотивів, переваг та прибутків. Міжнародні спільні підприємства є формою співпраці двох або більше компаній з різних країн, що призвело до створення нових незалежних юридичних осіб.

Спільні підприємства розглядаються як альтернатива злиттю та придбанню. Найбільш успішними та поширеними партнерськими відносинами є відносини між рівноправними партнерами, котрі однакові за фінансовими можливостями та розмірами ресурсної бази. Хоча можливі спільні підприємства і між підприємствами різних розміри, в разі якщо більше підприємство не буде нав’язувати власних рішень.

Спільні підприємства являють собою інвестиційну стратегію входження та функціонування на міжнародному та внутрішньому ринках. головна гіпотеза полягає в тому, що спільні підприємства приносять численні переваги компаніям і є одним з основних елементів компанії у майбутніх операціях.

Спільні підприємства можна розглядати, як стратегічні альянси. В таком разі вони набувають характерних ознак та форм стратегічної співпраці, тобто стратегічних альянсів. Великі компанії об’єднуючись в стратегічні альянси не втрачають суверенітет і незалежність власного підприємства. Якщо альянс досягне своїх цілей, він може за домовленістю продовжити виконувати нові поставлені цілі. В подальшому альянс може стати однією великою автономною та унікальною компанією. Особливістю альянсу є те, що існує кілька центрів стратегічних прийомів рішень.

Основна відмінність між об’єднані у спільні підприємства та злитті полягає в тому, що спільне інвестування створює новий суб'єкт господарювання, а злиття передбачає утворення однієї компанії з двох, одна з яких припиняє своє існування. Основними мотивами для спільного підприємства є: використання додаткових технологій, забезпечення необхідних капітальних і інвестиційних фондів, подолання бар'єрів доступу до міжнародних ринків, придбання певних ринкових позицій.

Для того, щоб спільне підприємство було успішним засновникам потрібно визначитися та домовитися про наступні категорії: 1. Цілі та структура; 2. Форми спільного підприємства; 3. Визначення виробничих технологій; 4. Оцінка вартості обладнання та інших стратегічних ресурсів; 5. Оцінка витрат на передачу технології; 6. Оцінка та визначення цін на вироблені товари та надані послуги; 7. Визначення суми необхідних інвестицій; 8. Аналіз ринку та конкурентів; 9. Розробка обсягу продажів та визначення методів розподілу; 10. Створення пропозицій із усіма деталями: характеристиками продуктів, маркетингом, транспортом, зберіганням, якістю; 11. Маркетингова діяльність на цільовому ринку; 12. Огляд персоналу та необхідне навчання; 13 Вплив на навколишнє середовище, соціальні аспекти та сплата податків та зборів.

Вищевказаний перелік може змінюватися та доповнюватися в залежності від поставлених цілей перед спільним підприємством. Кожна така домовленість повинна закріплюватися юридично та розпочинати діяльність спільне підприємство повинно із укладання Угоди (договору) про створення спільного підприємства. Підписання такої Угоди надасть засновникам впевненості в партнері та подолає сумніви, щодо подальших прийнятих рішень. Після досягнення поставленої мети спільне підприємство може бути ліквідоване, якщо це відповідає інтересам партнерів.

Мотиви спільних підприємств можуть бути різними, залежно від того, якої мети хочуть досягти партнери. Основним мотивами які стоять перед іноземними партнерами для створення спільних підприємств з національними підприємствами, наступні: 1. Прибутковість інвестування власних коштів або натуральних ресурсів, таких як факти та право; 2. достовірність комерційної кредитоспроможності або репутація місцевого партнера, тобто його матеріальні, фінансові, людські та технічні технологічні можливості; 3. безпека інвестицій та перспективи ринку з точки зору комерційних та некомерційних ризиків, таких як прибуток, безпечна передача прибутку та початкових інвестицій, можливість реінвестування раніше інвестованих коштів тощо.

Мотиви національного партнера у створенні спільного підприємства з іноземним партнером: 1. брак власних коштів, що використовуються для модернізації, розширення та будівництва нових об'єктів (виробництво та послуги); 2. набуття нового досвіду виробництва, сучасних технологій та знань; 3. запуск проведення власної науково-дослідної та інноваційної роботи; 4. Розробка нових продуктів; 5. більш ефективне використання енергетичних ресурсів та раціональне використання вітчизняної сировини та репродуктивного матеріалу; 6. Підвищення продуктивності праці та якості продукції, а отже, рентабельності виробництва; 7. Розширення експорту власної продукції, спрямованої на обмеження імпорту; 8. Безперервне та довгострокове планування повного асортименту продукції, спрямованого на внутрішній ринок та експорт.

Компанії можуть мати різні мотиви у вирішенні та здійсненні спільних підприємств. Залежно від очікуваних результатів спільних підприємств, прибуток не обов'язково є пріоритетним, оскільки враховує різні мотиви, які були причинами для створення спільних підприємств. Ці мотиви можуть бути пов'язані з отриманням фінансових ресурсів та технологій, набуття знань та навчання власних співробітників, оволодіння управлінськими навичками, досягненням економії за рахунок масштабів та економічної ефективності, подолання ринкових бар'єрів для входу на нові ринки збуту.

Спільне підприємство як форма ділової асоціації може мати значний вплив на нашу країну за рахунок залучених іноземних інвестицій. Прямі іноземні інвестиції відіграють важливу роль у прогресивному розвитку національних підприємств. Спільні підприємства є економічно найбільш придатною формою залучення інвестицій у вигляді фінансових ресурсів та ІТ-технологій.

Література:

1. Александрова В. Спільне підприємництво як форма трансферу технологій. Вісник національної академії наук України. 2007. № 12. с. 24.

2. Білий М.М. Роль спільних підприємств у залученні інвестицій в умовах глобалізації економіки [Електронний ресурс]. Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. 2014. Т.19. Вип. 2/5. с. 102-105. Режим доступу до ресурсу: http://visnyk-onu.od.ua/journal/2014_19_2_5/25.pdf

3. Дропа Я.Б., Петрів Н.Б. Підприємства з іноземними інвестиціями як форма залучення іноземного капіталу в Україну [Електронний ресурс]. «Молодий вчений». 2015. № 8 (23). с. 48-53 Режим доступу до ресурсу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2015/8.

4. Кахович О. О., Кахович Ю. О. Мотиви створення спільних підприємств як одного із видів зовнішньоекономічної діяльності [Електронний ресурс]. Інвестиції: практика та досвід. 2012. Режим доступу до ресурсу: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/bitstream/

5. Савицька О.П., Дюс Х.М. ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ [Електронний ресурс]. Науковий вісник НЛТУ України. 2014. Вип. 24.1. с. 284-290. Режим доступу до ресурсу: http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2014/24_1/284_SAw.pdf

6. Карнаушенко А.С. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Вісник Одеського національного університету. Економіка. Т. 18, Вип. 3(2). с. 12-14.