Качний Олександр Сталіноленович,

к. держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ВИКОРИСТАННЯ КЛАСТЕРНОГО ПІДХОДУ ЯК МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

В нових економічних умовах найбільш перспективною та вагомою складовою територіальної структури економіки регіону є її просторова кластеризація, що полягає у формуванні та функціонуванні специфічних функціонально-просторових форм організації економічної діяльності у вигляді інноваційних кластерів.

Кластер – це мережа незалежних компаній (постачальники, виробники тощо) і пов'язаних з ними організацій (освітні заклади, органи державного управління, інфраструктурні компанії), що локалізовані у певному регіоні, пов'язані між собою за допомогою ланцюжка додавання вартості та здійснюють експорт своїх товарів або послуг за межі регіону.

До позитивних вітчизняних умов, котрі впливають на формування кластерів, безсумнівно, необхідно віднести: існування технологічної та наукової інфраструктур; психологічну готовність до кооперації, засновану на історично сформованих виробничо-економічних зв'язках.

В той же час до негативних факторів, що ускладнюють запровадження кластерної моделі розвитку в Україні, слід віднести такі: низьку якість бізнес-клімату та рівня розвитку асоціативних структур (торгових палат, промислових асоціацій), які не справляються із завданням вироблення пріоритетів у розвитку регіональної економіки; відсутність довіри між органами державної влади та бізнесом; відсутність підтримки кластерних ініціатив з боку держави; слабкість кластерів через низький рівень конкуренції на внутрішньому ринку, відсутність агресивних постачальників і вимогливих споживачів; брак іноземних інвестицій і венчурного капіталу, що є важливим джерелом розвитку кластерів у розвинених країнах; недосконалість законодавчої бази для функціонування кластерів, значні бюрократичні перешкоди для розвитку підприємництва; непослідовність у реалізації довгострокових стратегій у зв'язку з нестабільністю політичної ситуації; відсутність єдиної систематизованої інформаційної бази про наявні та потенційні кластери, що перешкоджає створенню у суспільстві розуміння переваг кластерних об'єднань, а також цілісної картини про функціонування та результати діяльності вже наявних кластерів в Україні.

Слід зазначити, на території України сформовано невелику кількість кластерних утворень, що свідчить про значну обмеженість використання регіональною владою такого дієвого механізму реалізації регіональної економічної політики, як кластеризація.

Перспективним напрямом для України має бути створення транскордонних кластерів.

Потребує свого визначення алгоритм формування регіональних кластерів. На першому етапі необхідно провести оцінку галузевої спеціалізації регіону та проаналізувати тенденції його розвитку.

При формуванні кластерів та виборі з них найбільш пріоритетних необхідно оцінити динаміку коефіцієнтів локалізації, так як збільшення значення показників в динаміці свідчить про можливі подальші перспективи росту кластерів, а зниження – про можливу необхідність розширення асортименту продукції, що випускається, необхідності модернізації виробництва або про не перспективні кластери в майбутньому.

Наступним етапом є оцінка раціональності структури експорту для експортоорієнтованих галузей, імпорту для імпортооріентірованних і формування на основі проведеної оцінки оптимальної структури зовнішньоторговельних операцій.

Пізніше варто виявити базові підприємства, котрі виробляють товари, що мають важливе значення для регіону. Після виявлення базових підприємств необхідним є вивчення підприємств-постачальників і суміжників, які будуть включені до складу кластера.

Для ефективного функціонування кластерів у регіоні потрібна їх активна підтримка з боку виконавчих органів державної влади регіону. Ця підтримка повинна полягати в цілеспрямованому впливі на розвиток уже сформованих регіональних економічних кластерів, а також на формування нових регіональних економічних кластерів, для яких в регіоні є лише передумови.

Концепція цілеспрямованого формування кластерів органами державної влади регіону має припускати реалізацію таких основних напрямів: дослідження ділового середовища в регіоні і встановлення пріоритетних економічних кластерів; встановлення конструктивного діалогу і співпрацю урядових органів з бізнесом; вироблення механізмів підтримки кластерних проектів. Безперечно, одним із ключових напрямів діяльності виконавчих органів регіону по розвитку кластерів є формування сприятливих умов розвитку кластерів. Цей напрям діяльності повинен включати: здійснення цільових інвестицій у розвиток інженерної і транспортної інфраструктури в регіоні, що враховує потреби кластерів; розвиток житлового будівництва з урахуванням потреб кластерів; зниження адміністративних бар'єрів для учасників кластерів. Створення сприятливих умов для розвитку кластерів припускає також реалізацію заходів у сфері податкової політики, розвитку високоспеціалізованої робочої сили, маркетингу регіону і фінансування проектів.

Також, влада повинна підтримувати конкретні проекти на регіональному рівні і створювати умови для їхнього здійснення представниками бізнесу.

Основним механізмом реалізації кластерних ініціатив у регіоні має бути створення на регіональному рівні бізнес-асоціацій у рамках кожного з певних пріоритетних кластерів у регіоні.

Кластерна бізнес-асоціація забезпечуватиме найбільш ефективну взаємодію між промисловими підприємствами, науково-дослідними центрами, освітніми установами і органами влади. З одного боку, вона інформуватиме організації науки і освіти про потреби бізнесу в тих чи інших технологіях і кадрах. З другого боку, в ній надходитимуть все нові розробки з дослідних центрів, які хочуть їх продати.

Також кластерна бізнес-асоціація спростить пошук постачальників для малого і середнього бізнесу, при цьому підприємства галузей, що обслуговують цей сектор, дістануть можливість просувати свою продукцію через неї. Таким чином, кластерна бізнес-асоціація буде свого роду аналогом «єдиної бази даних», в якій всі зможуть знайти те, чого вони потребують.