Черкаска Валерій Володимирович

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ЦІНОВА ПОЛІТИКА, ЯК СКЛАДОВИЙ ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

Цінова політика - складова частина механізмів державного регулювання розвитку аграрного сектору, спрямована на забезпечення прибутковості сільськогосподарських товаровиробників, відновлення і підтримання цінового паритету в сільському господарстві та інших галузях економіки, усунення диспропорцій між сферами виробництва, зберігання і переробки агропродукції.

Об'єктивна необхідність формування організаційно-інституційного механізму державного регулювання цін на агропродукцію в регіоні зумовлена тим, що ціни на продовольство і сільськогосподарську сировину нездатні забезпечити суб'єктам аграрного підприємництва доходи на рівні, необхідному для розширеного відтворення [1, C. 6].

Можна констатувати, що в ціноутворенні на продукцію аграрного сектору в 90-і роки відбулися докорінні зміни, але системи підтримки сільського господарства, адекватної економічної ситуації в агропродовольчому комплексі України, сформувати не вдалося. На національному і особливо регіональному рівнях йде пошук ефективних ринкових методів такого регулювання, прийнята програма реструктуризації заборгованості і відновлення платоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Крім того, стимулюючий вплив з боку адміністрації регіону щодо орієнтованих на експорт підприємств призводить до вивозу з внутрішнього ринку сільгосппродукції кубанського виробництва [2, C. 89].

З метою виконання викладених рекомендацій і формування системи вбудованих інститутів, покликаної забезпечити стійке фінансове становище сільськогосподарських товаровиробників, на наш погляд, слід, перш за все, чітко позначити нижні межі коливання цін і гарантований обсяг збуту за встановленими мінімально допустимим цінами, шляхом ефективної організації державних закупівельних інтервенцій ( рис. 1).

Даний вид державного втручання в агроекономічна процеси знаходить своє застосування в Україні, однак, має ряд істотних недоліків.

1.Державні закупівельні інтервенції здійснюються в напрямку обмеженого переліку сільгосппродукції, насамперед, зерна.

Напрямки вдосконалення системи державних закупівельних інтервенцій
	створення біржі з проведення державних закупівельних інтервенцій на території краю	оптимізація інформаційного забезпечення та трансакционной діяльності агропідприємств
	розширення переліку найменувань сільгосппродукції, що купується в державний фонд	скорочення диспропорцій в галузевій структурі агровиробництва, підтримка тваринництва
	узгодження початку закупівель зі строками виконання (збору врожаю), особливо, в рослинництві	підтримка малого агробізнесу, недопущення збуту продукції посередникам за заниженими цінами
	коригування системи застави як необхідну умову участі в конкурсі і наступних торгах	розширення можливостей участі в торгах для всіх суб'єктів аграрного підприємництва
	додаткове залучення спеціалізованих сховищ краю в систему закупівельних інтервенцій	скорочення витрат, пов'язаних з транспортуванням продукції, а також втрат продукції

Рис.1 Удосконалення організаційно-інституційного механізму проведення державних закупівельних інтервенцій в Україні

2.Щорічне проведення закупівельних інтервенцій до Державного інтервенційного фонду ( який формується Аграрним фондом за рахунок фінансових інтервенцій) у починається у вересні-жовтні, в той час як зерно починають прибирати в липні. Таким чином, до осені невеликі фермерські господарства, малі та середні сільгосппідприємства, які відчувають дефіцит оборотних коштів і змушені залучати дорогі кредитні ресурси, збувають продукцію за заниженими цінами посередникам-експортерам.

3.Для участі в торгах на біржі необхідно внести заставу (що, за вказаними в попередньому пункті причин, представляється можливим далеко не всім суб'єктам аграрного підприємництва) і виграти конкурс. Таким чином, більшість малих і середніх сільгосппідприємств навіть з настанням осені не можуть прийняти участі в торгах [3, C. 322].

4. Далеко не всі елеватори Краснодарського краю приймають продукцію в рамках державних закупівельних інтервенцій, що тягне за собою значні додаткові витрати, пов'язані з транспортуванням продукції за рахунок виробників.

Література:

1. Кулик А.М. Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні // Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.02.03. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2005. – 21с.

2. Кулик А.М. Удосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору економіки України.  Галицький економічний вісник: Науковий журнал, № 3 (18), 2008. – Тернопіль: ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», 2008. – 194 с.

3. Дацій О.І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. – № 1 (33). – С. 318-325.